Найдорожча зустріч в ім'я Трампа: все про саміт НАТО в Гаазі, який стане символом успіху та невдачі.
Зустріч генерального секретаря НАТО Марка Рютте з президентом Дональдом Трампом у резиденції президента США. Вашингтон, 13 березня 2025 року.
За кілька годин у Гаазі стартує офіційний саміт НАТО.
Це буде перша зустріч лідерів за нової каденції Трампа. Перший саміт для Нідерландів. А ще - найкоротший саміт в історії Альянсу. А нідерландські медіа та навіть сек'юріті-співробітники Альянсу переконані, що він також є найдорожчим.
Місцеві ЗМІ проводять свій власний, хоч і спрощений, але вражаючий розрахунок, згідно з яким кожна хвилина діалогу між лідерами обійдеться державному бюджету більш ніж у 1 мільйон євро.
До охорони саміту буде залучено понад половину поліції Нідерландів, і це також вражає. І, звісно ж, не обійдеться без масштабних обмежень, які супроводжують закордонні візити президента США.
Проте ще більш суттєвим є те, яких успіхів досягне саміт.
Основною метою, яку НАТО проголошувало публічно і заради якої Трамп разом зі своєю командою "тиснув" на партнерів, є досягнення: всі держави-члени НАТО зобов'яжуться виділяти 5% від свого ВВП на оборонні потреби.
Є і мінуси: цього індикатора досягнуть лише за десять років, а не за п'ять, як вимагали США. А деякі держави не надто приховують, що не планують виконувати обіцяне.
Незважаючи на всі свої недоліки, це рішення НАТО стане знаковим для альянсу і стане підтримкою для України. Хоча саміт у Гаазі не принесе миттєвих змін, він все ж забезпечить Україні певні переваги. Важливим є те, що в процесі підготовки цього заходу США визнали, що інтеграція України в НАТО продовжиться.
А от у питанні взаємодії з Далеким Сходом "саміт Трампа" однозначно зазнає провалу. І відповідальність за це - особисто на президентові США.
Розглянемо всі ці аспекти більш детально.
Суворі заходи безпеки, які ускладнюють життя мешканців міст, де проходять саміти, - це звичайна практика для зустрічей лідерів НАТО. Хоча саміт у Гаазі не є найсуворішим у цьому відношенні, жителям нідерландської столиці все ж доведеться зіштовхнутися з певними труднощами.
На кілька днів заблоковані основні автомагістралі міста - маршрути S100, S200 і S101, а також один з двох шляхів, що з'єднує аеропорт зі столицею. Відокремлена та обгороджена триметровим парканом зона Гааги, куди доступ дозволено лише учасникам саміту та представникам спецслужб. Існує також розширена територія з посиленими заходами безпеки, де документи перевірятимуть кілька разів.
Хоча у Вашингтоні, де Байден організував свій "прощальний" саміт у 2024 році, обмеження були ще більш жорсткими, для Гааги це стало справжнім відкриттям. Нідерланди, як одна з країн-засновниць НАТО, досі не мали досвіду проведення самітів альянсу.
В уряді Нідерландів поставилися до безпеки лідерів блоку із загостреною відповідальністю. Достатньо згадати, що за офіційними даними, до заходів у рамках саміту буде залучено більше половини складу поліції країни, 27 тисяч поліцейських.
Національний координатор з контртероризму та безпеки Пітер Яап Алберсберг, що відповідає за безпеку гостей саміту, визнав у ефірі нідерландського суспільного мовника NOS, що Нідерланди працювали "на межі своїх можливостей" під час підготовки саміту. "Більше ми би не потягнули. Якби кількість охоронюваних осіб була більшою ще на 50 людей - ми би, мабуть, не впоралися, довелось би звертатися за міжнародною допомогою", - визнав він.
Не всі голландці виступають за таку широку підготовку.
Навіть ті охоронці, які здійснювали перевірку журналістів на вході до зони саміту, не могли стримати своїх нарікань з цього питання.
"Чи знаєте ви, що це найбільш витратна охорона в історії самітів НАТО?" — почав розмову один з учасників, оглядаючи техніку, що була розгорнута для перевірки, і додав: "Ця операція обійшлася у 200 мільйонів євро!"
Дійсно, питання витрат на саміт, значна частина яких пов'язана з безпекою, стало об'єктом активних дискусій серед громадськості. Це особливо актуально після визнання урядом країни, що загальна вартість саміту склала 183,4 млн євро, що майже вдвічі перевищує початкові бюджетні прогнози.
Це справді має високу вартість. Особливо якщо провести порівняння з самітом у Вільнюсі 2023 року, який виявився в шість разів дешевшим, незважаючи на серйозні виклики, пов’язані з кордонами Литви з Білоруссю та Росією.
Досить популярним стало порівняння, яке представило видання AD.
"За даними видання, одна хвилина саміту оцінюється в понад мільйон євро, що робить цю зустріч найкоштовнішою в історії."
Журналісти зазначили, що саміт у Гаазі стане найстислішим за всю новітню історію Альянсу. Відповідаючи на стиль Трампа, який не приховує своєї неприхильності до тривалих обговорень, організатори вирішили звести змістовну частину заходу до однієї панелі тривалістю всього 2,5 години.
Хоча можна дискутувати щодо точності цих розрахунків, вони стали широко обговорюваними в країні.
"Європейська правда" детально розповідала про те, що головною темою переговорів країн НАТО на шляху до саміту стало фінансування оборонних витрат.
Трамп відкрито закликав до підвищення витрат на оборону до 5% від валового внутрішнього продукту. Враховуючи, що в Альянсі наразі встановлений рівень на рівні 2% ВВП, це є значним збільшенням. Деякі країни НАТО, особливо ті, що знаходяться на відстані від Росії і не стикаються з безпосередньою військовою загрозою, виявили рішучий протест проти таких амбіційних зобов'язань.
В результаті переговорів генсека НАТО Марка Рютте зі Сполученими Штатами вдалося досягти певних поступок. Вони погодилися на показник у 3,5% від ВВП, а ще 1,5% було віднесено до категорії "м'якої безпеки", куди включаються невійськові інфраструктурні проєкти. Крім того, США погодилися на зміни в термінах підвищення витрат. На початку червня вимагали, щоб країни Європи збільшили свої витрати протягом п'яти років, але в остаточному документі вирішили, що це буде розтягнуто на десятирічний період.
Цей показник виявився прийнятним для більшості, тож саме навколо нього почали будувати саміт НАТО та його рішення. І лише одна країна до останнього не давала згоду навіть на "пом'якшене" зростання оборонних витрат, загрожуючи зірвати саміт як такий.
"Іспанія стала тим, хто зруйнував Альянс."
Тут зійшлися одночасно кілька причин.
По-перше, в Іспанії, з огляду на географічне розташування, питання російської загрози не викликає значного занепокоєння, тому збільшення витрат на оборону не користується великою підтримкою.
По-друге, питання економіки. В Іспанії існують серйозні бюджетні та боргові труднощі, а значне збільшення витрат стає справжнім випробуванням для урядових структур.
Третій аспект – це ідеологія. Сучасний уряд Іспанії складається з двох лівих політичних партій, для яких характерна схильність до пацифістських поглядів. Крім того, серед іспанських лівих існує традиційно критичне ставлення до "рекомендацій з боку США", що особливо посилюється у відношенні до ультраправого президента Трампа.
По-четверте, важливим аспектом є внутрішня політика. Прем'єр-міністр Педро Санчес останнім часом опинився в доволі вразливій позиції, зокрема через звинувачення у корупції. Він керує меншістю в уряді, що означає, що не має стійкої підтримки в парламенті та змушений постійно шукати голоси серед інших фракцій.
У таких обставинах Санчес повинен бути надзвичайно обачним.
Як кажуть, неофіційно іспанців просили погодитися на вимогу Трампа, навіть якщо вони насправді не планують її виконувати. Зрештою, "це ж було вже", і не раз. На саміті в Уельсі у 2014 році, після початку російської агресії в Криму та на Сході України, всі члени НАТО вже брали зобов'язання збільшити витрати до 2% ВВП, але в реальності не поспішали це робити.
Однак для Санчеса навіть таке політичне зобов'язання виглядало ризикованим. Іспанія чітко заявила про свою позицію проти збільшення витрат понад 2% від ВВП, а її вето могло призвести до зриву ухвалення рішення. За інформацією джерел "ЄП", зустріч лідерів опинилася на грані невдачі.
На минулому тижні Трамп дав зрозуміти, що можливо, не з'явиться на саміті.
Посол США в НАТО Метью Вітакер у п'ятницю прийняв рішення скасувати прес-конференцію.
Вирішення кризи вдалося знайти лише в неділю.
22 червня генсек Рютте надіслав Санчесу лист із письмовими гарантіями про те, що Іспанія після саміту отримає "необхідну гнучкість, щоби визначити свій шлях досягнення цілей оборонної спроможності та необхідних ресурсів, таких як частка ВВП, і [зможе] подати свої річні плани [з досягнення цих показників]".
Санчес миттєво оприлюднив цей лист, представивши його як свій успіх. Це дозволило провести саміт: Іспанія заявила, що не стане накладати вето на спільну угоду.
Проте насправді це не вирішило конфлікт, а лише призупинило його.
Уряд Санчеса тепер може трактувати цей лист як підтвердження від НАТО, що Іспанія не зобов'язана витрачати 5% свого ВВП на оборону, а матиме можливість виділяти лише ті кошти, які вважатиме за потрібні для забезпечення своєї обороноздатності. Мовляв, їм же обіцяли "гнучкість у питанні частки ВВП".
У Брюсселі підкреслюють, що обіцяна "гнучкість" стосується не самого обсягу витрат Іспанії на оборону, а лише "шляхів, якими можна досягти" цієї мети. Це означає, що країна може збільшувати свої витрати не рівномірно протягом десятирічного терміну, а зосередитися на більш значних інвестиціях ближче до кінця цього періоду. Генеральний секретар Рютте та інші лідери вже висловили свої думки, що вимога про 5% через 10 років є обов'язковою для всіх держав без винятків.
Словом, цей конфлікт не вирішили, а лише приховали, сподіваючись, що це дозволить пройти саміт без загострень. Але сподівання виявилися марними.
На сьогоднішній день дві країни – Бельгія і Словаччина – висловили свої побоювання, зазначивши: "Чому ми не можемо отримати таку ж гнучкість, як Іспанія? Ми також маємо на це право!"
Отже, на саміті ця проблема не залишиться без уваги. Іспанії, ймовірно, знадобиться або переглянути свою офіційну позицію, або ж до обговорення можуть приєднатися інші країни НАТО, які бажають уникнути збільшення військових витрат.
На фоні складних стосунків між країнами НАТО слід відзначити, що для України результати саміту в Гаазі обіцяють лише добрі новини.
По-перше, збільшення витрат на оборону з боку країн-членів Альянсу (навіть якщо деякі з них будуть нехтувати колективними домовленостями) є позитивним сигналом для нас. Зростання витрат на купівлю озброєння та розвиток оборонної промисловості в європейських країнах означає, що вони зможуть забезпечити ЗСУ більшою кількістю зброї.
Ще на початку червня "ЄвроПравда", ґрунтуючись на даних джерел, розповідала в деталях про рішення, яке планують ухвалити на зустрічі лідерів Альянсу (див. статтю "Що готує для України та союзників саміт НАТО у Гаазі"). Всі ці дані наразі підтверджуються.
І найважливіше тут те, що рішення НАТО напряму передбачить та заохотить фінансування ЗСУ. Ці кошти будуть зараховуватися державам-членам як їхні "витрати на оборону" і допоможуть досягти планових показників.
Текст підсумкового рішення саміту НАТО поки не оприлюднюється, але генсек Рютте вже визнав, що там буде ця норма.
"У комюніке, яке вже затвердила Північноатлантична рада, будуть міститися ключові формулювання стосовно України, зокрема, про фінансування її оборони до 2035 року та важливість продовження боротьби з боку України", - підкреслив він.
До слова, заява Рютте означає, що на це формулювання, попри публічний опір, погодилася і Угорщина. Це, втім, не стало несподіваним. Так, Орбан системно піариться на ганебній тезі, мовляв, "Україні треба припинити надавати зброю, щоб настав мир". Але водночас позиція Орбана дуже залежить від думки США. А тому він не може блокувати ті норми, які підтримує адміністрація Трампа.
Ще більш значущими є висловлювання про прогрес України на шляху до членства в НАТО.
Як і розповідала "Європейська правда" у статті про підготовку рішення саміту, узгоджена схема була такою: щоб не збурювати Трампа і не створювати конфлікт, Альянс свідомо обходитиме питання членства України. Юридично це означатиме, що вигідне для нас рішення Вашингтонського саміту - про незворотність вступу України - буде лишатися в силі.
І якщо це питання замовчувати, то й американську адміністрацію воно не турбуватиме.
Утім, зараз складається ще краща ситуація.
Дійсно, у висновках саміту – як і очікувалося – не знайдеться жодного згадування про просування України до членства. Загалом, документ вийде досить стислим, приблизно на три абзаци, тому більшість питань залишиться поза його рамками.
Однак замовчувати, як з'ясувалося, цю тему теж не планують. Марк Рютте останнім часом кілька разів, у тому числі на важливій передсамітовій пресконференції, наголосив: Альянс вважає, що рішення про незворотність вступу України до НАТО лишається чинним, а "незворотний шлях до членства" продовжиться після саміту з Трампом.
Ці висловлювання генсека не могли б прозвучати напередодні саміту, та ще й у кількох варіантах, якби не отримали схвалення від Сполучених Штатів.
На завершення варто згадати про питання, що не безпосередньо стосується України, але демонструє рівень хаосу у розвитку відносин між США (і, відповідно, НАТО) та іншими країнами світу.
В той час як для України та для наших європейських партнерів найважливішим є європейський вимір трансатлантичної безпеки, тобто опір Росії та її стримування, для США головним є протистояння з Китаєм. Так, американці виступали за згадку про Китай у підсумковій заяві саміту, а також були зацікавлені у проведенні окремої зустрічі між усіма членами НАТО та чотирма головними партнерами Альянсу в Тихоокеанському регіоні - це Японія, Південна Корея, Австралія і Нова Зеландія.
Лідерам цієї групи було надіслано запрошення, і вони мали намір відвідати Гаагу. Водночас вони сподівалися на проведення або двосторонньої, або ж спільної зустрічі з Трампом.
І ось, на саміті G7 у Канаді відбулася справжня катастрофа.
Нагадаємо, що тиждень тому Трамп несподівано залишив саміт "сімки", скасувавши всі заплановані заходи на другий день, серед яких були й переговори з Володимиром Зеленським. Однак ситуація не обмежується лише Україною. Це також призвело до скасування його першої зустрічі з австралійським прем'єром Ентоні Альбанезе за час президентства, що стало серйозним ударом по його політичним позиціям у країні. Більше про це ми розповідали у статті "Велика шістка".
Не було жодних аргументів для такого "грубого жесту" – Трамп просто ухвалив рішення скоротити свій візит. Це стало ще одним сигналом для інших, що й у Гаазі їх також можуть залишити в неприємній ситуації.
Для австралійського прем'єра таке приниження вдруге могло мати негативні наслідки, і він повідомив, що надішле у Гаагу лише міністра. Так само вчинив президент Південної Кореї Лі Чже Мьон. І останнім, вже вихідними, свій візит на саміт скасував японський прем'єр Сігеру Ісіба.
Єдиним серед чотирьох лідерів, хто все ж вирішив зберегти свої плани та відвідати саміт НАТО, стане прем'єр-міністр Нової Зеландії Крістофер Лаксон. Однак варто зазначити, що він прибуде до Гааги після переговорів з Сі Цзіньпіном у Китаї. Це, безумовно, не той меседж, який би хотів отримати Трамп. Проте хаотична стратегія, яку використовує нинішній президент США, часом приносить несподівані результати. І це є ще одним елементом нової геополітичної реальності, сформованої діями американського президента.
Автор: Сергій Сидоренко.
