Найбільш відомі приклади, коли військові особи перетворювались на видатних політиків.
Голова Миколаївської обласної військової адміністрації Віталій Кім, який на початку повномасштабного конфлікту здобув велику популярність як політичний діяч і оратор, неодноразово наголошував на тому, що військові експерти повинні більше займатися служінням у Збройних силах, а не брати участь у політичних справах.
Нещодавно він знову підняв цю тему в інтерв'ю для видання "Главком". Еспресо вирішив згадати військових, котрі володіли значним досвідом у військовій сфері, а згодом стали успішними політичними діячами та керівниками держав.
Віталій Кім, фото: anticorruption-vymir
Джордж Вашингтон, втілення американської свободи та перший президент Сполучених Штатів. Як командувач Континентальної армії, він став на чолі боротьби за звільнення колоній від британського владарювання та заклав основи американського президентства. Його військовий досвід допоміг сформувати його розуміння відповідальності перед громадянами. Після завершення війни Вашингтон добровільно відмовився від посади головнокомандувача, що стало унікальним кроком в історії світу.
Саме його моральна стійкість і здатність до компромісу стали основою для формування американської демократії. У 1789 році Джордж Вашингтон був одноголосно обраний першим президентом Сполучених Штатів, а в 1792 році його знову обрали на другий термін (також одностайно). Вашингтон вирішив відмовитися від участі в третіх президентських виборах, встановивши традицію мирної передачі влади. Його ім'я стало символом чесності, лідерства та політичної мудрості.
Портрет Джорджа Вашингтона, створений у 1796 році, представлений у Національній портретній галереї у Вашингтоні. Фото: Getty Images.
Шарль де Голль – французький військовий лідер, який став уособленням боротьби проти нацизму та відновлення Франції. У контексті французької історії його вважають одним із найзначніших керівників сучасної епохи після Наполеона I Бонапарта та Франсуа Міттерана.
В період Другої світової війни він став лідером руху "Вільна Франція", відмовившись прийняти капітуляцію перед нацистами та маріонетковим урядом Віші. Його звернення до народу, яке прозвучало по BBC у 1940 році, стало символом опору. Після завершення війни де Голль заснував П'яту республіку, що продовжує функціонувати й до сьогодні.
Як глава держави, він зумів поєднати патріотичні почуття з практичним підходом, реалізуючи самостійну зовнішню політику та вивівши Францію з військової інфраструктури НАТО. Шарль де Голль, окрім інших досягнень, був також глибоким мислителем, а його праця "Мемуари війни" стала визнаною класикою в політичній літературі. Французький народ згадує його як фігуру, що відновила національну гідність країни.
Як військовий, у Першій світовій війні тричі отримав поранення, був у полоні звідки пробував втекти десять разів. За день до початку Другої світової війни (31 серпня 1939 року) був призначений командувачем танковими військами в Саарі , писав з цього приводу: "На мою частку випало грати роль у жахливій містифікації... Кілька десятків легких танків, якими я командую, - це лише порошинка. Ми програємо війну найжалюгіднішим чином, якщо не будемо діяти".
Шарль де Голль, 1968 рік, фото: gettyimages
Дуайт Девід Ейзенхауер — видатний американський військовий лідер, який обіймав посаду Верховного головнокомандувача союзних сил у Європі під час Другої світової війни, а також став 34-м президентом США. Він відомий як один з найзначніших стратегів війни. Ейзенхауер очолював операцію "Оверлорд", яка включала висадку в Нормандії, що стала вирішальним моментом у конфлікті. Після успішної реалізації цієї операції його ад'ютант виявив у кишені генерала підготовлене звернення на випадок невдачі: "Наша висадка в районі Шербур - Гавр не забезпечила утримання плацдарму, і я прийняв рішення відвести війська. Моє рішення атакувати в цей момент і в цьому місці ґрунтувалося на наявній у мене інформації. Війська, авіація та флот вклали всі свої сили, відвагу та відданість. Якщо хтось і може бути звинувачений у невдачі цієї місії, то це лише я", — йшлося в записці.
Після перемоги Ейзенхауер здобув репутацію людини, яка вміє об'єднувати нації. У грудні 1944 року йому було присвоєно звання генерала армії.
Як президент США виступав за мир, стабільність і розвиток інфраструктури, саме за його правління з'явилася система міжштатних автострад. Домігся завершення Корейської війни, підписав Закон про контроль над комуністичною діяльністю в США, санкціонував створення НАСА. Став символом спокою в епоху холодної війни.
У списку найвідоміших президентів США, створеному кілька років тому групою визнаних істориків, Ейзенхауер зайняв одне з перших п’яти місць, поступившись лише Лінкольну, Вашингтону та обом Рузвельтам.
Дуайт Девід Ейзенхауер, 1951 рік, фото: gettyimages
Вінстон Черчилль - видатний британський політик, журналіст, військовослужбовець і оратор, який став символом незламності під час Другої світової війни. Він служив у британських збройних силах і брав участь у конфліктах у Судані та Південній Африці. Його політична кар'єра була сповнена як успіхів, так і невдач, але саме в період війни він проявив своє справжнє лідерство. У 1930-х роках, не займаючи жодної державної посади, він став голосом тих, хто закликав до зміцнення військової потужності Великої Британії, щоб протистояти зростаючій загрозі з боку нацистської Німеччини.
Обійнявши посаду прем'єр-міністра Великої Британії у 1940 році, він став лідером у критичний період, коли Європа опинилася під загрозою нацистської Німеччини. Його рішучість та вміння надихати громадян через свої промови відіграли ключову роль у підтримці бойового духу британського народу.
Черчилль категорично відкинув ідею капітуляції перед Гітлером. Його знамените висловлювання: "Ми будемо боротися на пляжах, ми будемо боротися на полях і в містах, ми ніколи не підемо на поступки!" стало гаслом британської боротьби.
Черчилль після завершення війни продовжив відігравати ключову роль у міжнародній політиці. Одним із перших попередив світ про загрозу радянського тоталітаризму, увівши в обіг знаменитий термін "залізна завіса". Цим він окреслив майбутнє протистояння між Заходом і СРСР, яке згодом назвали "холодною війною".
Серед багатьох інших визнань, після свого тріумфу він здобув Нобелівську премію з літератури за свої мемуари. У 1945 році Черчилль зазнав поразки на виборах, але знову повернувся на пост прем'єр-міністра у період з 1951 по 1955 роки.
Вінстон Черчилль, рік 1940, зображення: gettyimages.
Мустафа Кемаль Ататюрк - засновник і перший президент сучасної Турецької Республіки. Як талановитий військовий, він здобув славу після перемоги при Галліполі над британцями в Першій світовій війні. Він був офіцером Османської армії, який здобув популярність у 1915 році. Після розпаду імперії Ататюрк очолив Визвольну війну 1919-1923 років, що завершилася створенням Турецької Республіки.
Порвав із старими традиціями, ліквідував султанат і халіфат, впровадивши світський лад у країні. У своїй політичній діяльності він провів значні реформи, відокремивши релігію від держави, ввів латинську абетку, а також модернізував систему освіти і права жінок. Сьогодні його вважають "батьком турків" і символом національної гордості.
Ататюрк переконувався, що основа сили держави полягає в освіті, тому заснував безліч шкіл і університетів, а також суттєво реформував освітню систему. Його модернізаційні ініціативи торкнулися й зовнішнього вигляду населення. Він активно підтримував впровадження європейського стилю одягу замість традиційних фесок, вважаючи це ознакою прогресу.
Мустафа Кемаль Ататюрк, 1900 рік, зображення: gettyimages.
Аріель Шарон, один із найвизначніших військових командирів Ізраїлю, який пізніше став прем'єр-міністром країни. Його військова кар'єра почалася ще у Визвольній війні 1948 року, а слава прийшла після блискавичних перемог у війнах 1967 та 1973 років. Шарон був відомий як безстрашний, але часто суперечливий командир. У політиці Шарон пройшов складний шлях від правого націоналіста до ініціатора одностороннього виходу Ізраїлю зі Смуги Гази. Його рішення часто викликали полярні оцінки, але вони змінили геополітичний ландшафт Близького Сходу. Шарон залишився в історії як людина, яка вміла приймати непопулярні, але стратегічно важливі рішення. Навіть його опоненти визнавали його державницький масштаб
