Визначено три основні виклики, що постають під час розгляду справ, пов'язаних із корупцією.

Обвинувачені разом із своїми захисниками використовують різноманітні методи, щоб затягувати судовий процес і максимально відстрочити ухвалення рішень суду.

Цю інформацію передала прес-служба Верховного Суду, зазначає DailyLviv.com.

Заступник голови Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Наталія Антонюк відкрила фахову дискусію щодо розмежування корупційних злочинів та специфіки розгляду цієї категорії справ, яка триває в межах підготовки суддів Вищого антикорупційного суду, що проводиться Національною школою суддів України.

У своєму вступному слові Наталія Антонюк наголосила на важливості постійного діалогу між суддями обох судів: Верховного Суду та ВАКС. За її словами, таке обговорення дискусійних правових питань дає можливість вчасно реагувати на проблеми, адже корупційні справи вочевидь мають певну специфіку розгляду.

Суддя визначила основні питання, які створюють труднощі у функціонуванні судової системи:

- почергова неявка учасників у судове засідання;

- подання великої кількості об’ємних запитів, що повторюють один одного;

- тривалість виступів учасників, яка може становити кілька годин або навіть кілька днів, а також можливість суду накласти на них обмеження тощо.

Окрему увагу спікерка звернула на те, що процесуальний закон не може передбачити абсолютно всі випадки, які виникають в ході розгляду. Однак він визначає принципи процесу, які є фундаментом для діяльності суду. Процесуальний закон є живим інструментом у руках суддів.

Доповідачка звернула увагу на висновки ККС ВС у справі № 686/5214/15-к (провадження № 51-3953км18), яка стосується ст. 369-2 КК України. Так, у цій справі Суд констатував, що суб'єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 Кодексу, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на службову особу, уповноважену вчинити або утриматися від вчинення дій, за які надається неправомірна вигода. Та обставина, що така особа є службовою особою, в повноваження якої не входить вирішення питання, у якому зацікавлений хабародавець, не виключає можливості для неї бути суб'єктом злочину, передбаченого ст. 369-2 КК України.

Крім того, важливо провести розмежування між злочином, зазначеним у статті 368 Кримінального кодексу України, та злочином, що прописаний у статті 369-2 цього ж кодексу. Для цього необхідно з'ясувати, чи входять дії (або бездіяльність) особи, якій надається неправомірна вигода, до її повноважень.

Наталія Антонюк також звернула увагу на те, що в одному із проваджень ККС ВС зазначив, що фотографування і збереження зображень з месенджерів на мобільному телефоні не потребують спеціальних знань, тож якщо такі дії вчинені оперативним працівником, немає підстав вважати недопустимими здобуті докази (справа № 285/3755/20 (провадження № 51-611км25)).