Не 200 тисяч. Як може виглядати та які кроки слід зробити для ефективної діяльності європейського військового контингенту?

військовий аналітик, старший науковий співробітник Фонду Карнегі

Я вважаю, що існує певний ступінь нерішучості внаслідок вимог до європейського військового контингенту. Не обов'язково, щоб це були сотні тисяч солдатів або щоб охоплювали всю 1200-кілометрову лінію конфлікту. Набагато важливішими є позиція розміщення та функція військ, аніж їхня загальна чисельність.

Сили не повинні бути розташовані в кожному куточку. Їх потрібно зосередити в країні, з батальйонами, можливо, розгорнутими на чотирьох оперативних напрямках, з адекватною мобільністю для швидкого перекидання в разі потреби вздовж фронтової лінії. Це може бути всього три бригади або їхні аналоги.

Майбутній російський наступ відбудеться кількома передбачуваними напрямами, і наразі більшість боїв зазвичай зосереджена на 4-5 ділянках фронту одночасно.

Вважаю, що Європа може виділити приблизно три бригади (у три ротації), не скасовуючи всі чинні плани регіональної оборони. Це може вимагати загалом 45-50 тисяч військових. Однак ці сили повинні мати батальйони поблизу фронту, а не просто перебувати в Західній Україні на навчаннях.

Так, це може вимагати перегляду чинних зобов'язань щодо сил швидкого реагування тощо, але європейці здатні це зробити. Головне питання -- яка має бути роль цих сил і як вони забезпечуватимуть стримування? Якщо це лише "сигнальна" присутність, то до якої стратегії вона прив'язана?

Те, що Європа може реалізувати в даний момент, стане доповненням, а не радикальною трансформацією, враховуючи поточні можливості українських збройних сил. Однак, почати потрібно в будь-якому випадку. Найголовніше питання для політиків полягає в тому, якою мірою ця сила отримала підтримку і що відбудеться, якщо вона опиниться під атакою?

Зрештою, хоча я скептично ставлюся до здатності європейських країн розгорнути та піти велику силу в Україні, вважаю, що в цьому й немає потреби.

Початкові вимоги не є недосяжними, і їх не варто використовувати як виправдання для бездіяльності.