Не просто ознака достатку: чому в радянських квартирах прикрашали стіни килимами і яке значення вони мали.

Як з'ясувалося, настінні килими в оселях також мали певну практичну користь.

Килими, що прикрашають стіни у квартирах та будинках, стали чітким символом радянської епохи. Вони були популярні як у містах, так і в селах. Проте з часом ця тенденція втратила актуальність, і сьогодні такі елементи інтер'єру можна зустріти рідко, особливо в сучасних квартирах з новим ремонтом.

"Телеграф" взявся дослідити, чому під час радянської епохи килими відігравали важливу роль в інтер'єрах, чому їх вішали на стіни, а також що вони символізували у контексті сімейного достатку.

Килим, що прикрашає стіну, виступає як уособлення елегантності та розкоші.

Старше покоління безумовно згадує епоху суворого радянського дефіциту. У ті часи отримати навіть найнеобхідніші речі вимагало значних зусиль. А що вже казати про такі "предмети розкоші", як килими, зазначає сайт mamasmission.com.

Ось чому килими сприймалися як справжній атрибут розкоші. Їхня висока вартість і складність в придбанні робили їх особливими. Тож килим, що висів на стіні в помешканні, особливо якщо мав унікальний дизайн, безсумнівно, слугував знаком добробуту та процвітання.

Килими дарували на весілля і вважали їх ледь не сімейною реліквією, передаючись із покоління в покоління. А коли мода таких "гобеленів" на стінах почала згасати, багато хто стелили килими вже на підлогу.

Функціональна цінність настінних килимів.

Як виявилось, цей текстиль на стінах також мав практичну функцію. Він використовувався для забезпечення звукоізоляції та збереження тепла в приміщенні, створюючи ефект, подібний до термоса.

Будівлі радянської епохи, зокрема панельні "хрущовки" та "сталінки", зводилися дуже швидко і зазвичай мали тонкі бетонні стіни, які взимку сильно охолоджувалися. Встановлення килимів, на перший погляд, могло б здатися незвичайним, але насправді вони виконували роль додаткового утеплювача, тому їх використання на стінах було цілком виправданим.

Також варто зазначити, що радянські квартири були обладнані досить тонкими стінами, через що мешканці могли чути розмови сусідів, звуки телевізора та інші звукові прояви їхнього життя. Потужний килим, розміщений на стіні, ефективно поглинає звукові хвилі, що сприяє створенню більш комфортної та затишної атмосфери в помешканні.

За великим килимом, що охоплював всю стіну, можна було замаскувати недоліки ремонту. Наприклад, під ним не клеїли шпалери, які в той час також були в обмеженій кількості і економилися при поклейці. Більше того, цей текстиль приховував нерівності стін або шпалери, які вже були покриті пухирцями.

Раніше "Телеграф" ділився історіями про повсякденне життя жінок у СРСР. Їхні дні часто проходили в очікуванні в чергах або за приготуванням їжі.