Незвичайні відкриття на Місяці: дослідники виявили сліди вулканічної активності.

Під час своїх перших кроків на Місяці, астронавти місії "Аполлон" очікували побачити лише сірі скелі та пил. Однак вони виявили мільярди крихітних, блискучих помаранчевих скляних намистин, розсипаних по місячному ландшафту, наче мікроскопічні самоцвіти.

Цю інформацію повідомляє Universetoday.

Ці намистинки, кожна з яких менша за піщинку, виявилися древніми капсулами часу, що зберігають історію вулканічної активності Місяця. Вони утворилися приблизно 3,3-3,6 мільярда років тому під час вибухових вивержень вулканів на поверхні ще тоді молодого супутника.

Історія цих скляних намистин починається з вражаючої вулканічної активності. Вони виникли внаслідок вивержень місячних вулканів, які вивергали вміст своїх надр на поверхню. У холодному вакуумі, що оточує Місяць, кожна крапля лави моментально затверджувалася, перетворюючись на маленьку скляну сферу. Уявіть собі виверження, схожі на знамениті лавові фонтани Гаваїв, але що відбуваються в умовах безповітряного простору. Без атмосфери, яка могла б уповільнити процес, або погодних умов, які могли б їх зруйнувати. Ці мініатюрні скляні намистини зберігають свою первозданність протягом більше 3 мільярдів років.

Протягом п'ятдесяти років ці зразки чекали в лабораторіях, поки технології не наздоженуть наукову цікавість. Раян Огліор, доцент кафедри фізики Вашингтонського університету в Сент-Луїсі, назвав їх "одними з найдивовижніших зразків позаземних об'єктів". Адже намистини є "крихітними, незайманими капсулами місячних надр".

Нещодавно науковці змогли заглянути всередину цих намистин, використовуючи сучасні мікроскопи, що не були доступні у часи місії "Аполлон". Дослідники застосували складні технології, такі як потужні іонні промені та електронні мікроскопи, що дозволило їм вивчити зразки, не завдаючи їм шкоди. Це вимагало великої обережності, адже необхідно було захистити зразки від земного повітря, яке могло вплинути на стародавні мінерали на їхній поверхні.

Ці намистини мають величезну наукову цінність завдяки своїм різноманітним кольорам та складу, які ілюструють різні етапи вулканічної історії Місяця. Деякі з них вражають яскравим помаранчевим відтінком, інші ж – глибоким чорним, і кожен тип надає унікальні відомості про численні виверження, що відбувалися протягом мільйонів років.

Мінеральний та ізотопний склад поверхонь намистин виступає як зонд для дослідження умов тиску, температури та хімічного середовища, пов'язаних з місячними виверженнями, що відбулися 3,5 мільярда років тому. Дослідники встановили, що стиль вулканічної активності зазнавав змін протягом часу, що надає важливу інформацію про еволюцію внутрішньої структури Місяця.

Аналіз цих намистин -- це "схоже на читання щоденника стародавнього місячного вулканолога". Кожна крихітна сферичка містить підказки про умови глибоко всередині Місяця в епоху, коли наша Сонячна система була ще молодою та динамічною.

Ці прозорі намистини нагадують, що Місяць не завжди був спокійним і бездіяльним небесним тілом, яке ми спостерігаємо сьогодні. Мільярди років тому це було місце з активною геологічною діяльністю, де вибухові вулкани формували ці чудові мікроскопічні вікна в історію нашого супутника, які й далі відкривають свої секрети сучасній науці.

Згідно з попередніми новинами, космічний зонд Solar Orbiter став першим апаратом, який зумів зробити знімки полюсів Сонця з нахиленої орбіти, а не з екваторіального рівня. 16-17 березня він зафіксував південний полюс під кутом 15°, а 23 березня досяг кута 17°.

Усі попередні знімки нашої зірки були зроблені з екваторіального ракурсу. Solar Orbiter, нахиливши свою орбіту, вперше показав Сонце під кутом 17°, що дозволило безпосередньо побачити його південний полюс.