Нова атака? Які плани має Росія на фронті та чи готовий Путін припинити конфлікт?

Росія продовжує свої наступальні операції і наразі не висловила наміру дотримуватись повного режиму тиші. Які плани має Путін та що очікує на фронті від окупаційних сил – у статті військово-політичного аналітика РБК-Україна Уляни Безпалько.

Основное:

Росія з другої половини березня активізувала тиск та атаки на фронті. Українські військові вважають, що влітку бойові дії можуть ще більше посилитись. Усе це відбувається на тлі переговорів зі США про можливу зупинку війни в Україні.

Вже майже місяць минув з того моменту, як Путін, здається, відкинув пропозицію Трампа про термінове припинення вогню. Проте він, за чутками, готовий обговорити варіант енергетичного перемир'я та можливість досягнення миру в Чорному морі.

Уже понад місяць представники Білого дому постійно зустрічаються та ведуть обговорення з російськими посадовцями. Але попри обіцяну Трампом швидкість у завершенні російсько-української війни, це питання досі виглядає чимось "підвішеним" та невизначеним.

І поки посадовці в Білому домі продовжують заявляти, що Москва прагне миру, українські військові, з якими поспілкувалось видання, мають сумніви, що Путін взагалі готовий в близькій перспективі припиняти бойові дії.

"Росія готується продовжувати тиснути на фронті всюди, де намацає слабину. Незалежно від переговорів, у них є свої затверджені плани. У кожного командувача їхніх угруповань військ зберігається завдання наступати. І кожен з них має показувати результати. У кого з них ситуація буде виглядати більш перспективною - тому і нададуть якесь посилення та резерви. Навряд чи поки йдеться про якесь серйозне загострення чи масштабування бойових дій, але наразі вони планують зберігати нинішню динаміку", - каже один із співрозмовників видання в Силах оборони.

По-перше, агресор намагатиметься просунутись або перевірити оборону в Харківській та Сумській областях, вважає Федір Веніславський, член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки. В даний момент противник активно веде бої в кількох населених пунктах на прикордонні Сумщини, проте його проникнення не перевищує кількох кілометрів. Водночас українські сили все ще контролюють декілька населених пунктів на території Курської області.

"Росіяни прагнуть створити так звану "буферну зону" на території Сумської області, у прикордонні. Цілком можливо, що це стосується також Харківської та Чернігівської областей, хоча поки я не бачу якоїсь нетипової активності росіян там", - погоджується у розмові з виданням координатор групи "Інформаційний спротив", військово-політичний оглядач Костянтин Машовець.

Українське командування остерігалось, що для наступу на Сумську та Харківську області ворог кине ті сили, які були акумульовані у Курській області. Нові дивізії у росіян поки що не сформовані, тому саме "курські війська" - це той основний ресурс, яким поки зможе оперувати противник для посилення тих чи інших напрямків фронту.

З метою відвернення уваги противника та розтягування його сил, три тижні тому Сили оборони України розпочали наступ на території Бєлгородської області, повідомляють два джерела з військових кіл. На даний момент українські підрозділи контролюють два села на кордоні, які знаходяться всього в трьох кілометрах від державного кордону України.

Експерти вважають, що російські сили можуть спробувати проникнути на територію Дніпропетровської області, проте їхні наміри, швидше за все, матимуть пропагандистський характер, а не військовий. Кремль намагається продемонструвати внутрішнім споживачам інформації нібито значні досягнення у війні, оскільки це буде перший випадок з 2022 року, коли вони зайдуть на нову українську територію. Проте, за даними одного з джерел у Силах оборони, наразі немає інформації про можливі наступальні дії противника в Дніпропетровській області. Водночас, співрозмовник не виключає можливості, що в разі повної окупації півдня Донецької області ворог може продовжити просування на захід.

Позиції росіян знаходяться зараз в шести кілометрах від Дніпропетровської області (карта: DeepState)

Запорізький напрямок може стати ще однією потенційною загрозою. Місяць тому російські війська активізували свої наступальні дії на нашому правому фланзі, зокрема в районах П'ятихаток і Малих Щербаків, як і прогнозувалося РБК-Україна. На даний момент противнику вдалося просунутися лише на кілька кілометрів. Проте, згідно з інформацією видання, ворог має наміри щодо цієї ділянки, які охоплюють території до Оріхова та в напрямку Запоріжжя. Ще однією загрозою можуть стати острови на Дніпрі в Херсонській області, де за останні шість місяців російські сили вже неодноразово намагалися атакувати.

"Наразі спостерігаються певні активності противника на Запорізькому напрямку, проте вони поки що мають лише тактичний характер. Російські сили, в основному, хвилюються про ситуацію в Південній операційній зоні, а також на прикордонних ділянках Сумської та Харківської областей, зокрема в Східній операційній зоні", - зазначив Машовець.

Мова йде про Куп'янський та Лиманський напрямки, а також про райони Часового Яру та Торецька, з яких агресор має намір просуватися до Костянтинівки. Всі ці території мають для противника стратегічне значення в контексті окупації північних районів Донецької області.

Захоплення Куп'янська та прилеглих територій на північ від нього може стати частиною російської стратегії щодо формування "буферної зони" в Харківській області вздовж кордону. Іншим важливим об'єктом для ворога залишиться місто Покровськ, яке є ключовим для посилення контролю в південній частині Донецької області.

Фактично єдиною відносно стабільною прифронтовою ділянкою на Сході залишається район Сіверська. Співрозмовники видання припускають активізацію росіян і на цій ділянці, адже без захоплення Сіверського виступа їм буде вкрай складно рухатись на Слов'янськ та Краматорськ.

На даний момент російські війська переважно зосереджені на наступальних діях у Донецькій області, оскільки керівництво Росії має намір повністю контролювати території Луганської та Донецької областей. Вірогідно, що російські сили продовжать ці зусилля, зокрема, намагаючись захопити залишок Донецької області в найближчому майбутньому. Вони зосередяться на боротьбі за контроль над українськими укріпленими пунктами, розташованими вздовж лінії Слов'янськ-Краматорськ-Костянтинівка, як зазначає аналітик з питань Росії в ISW Крістіна Гарвард для РБК-Україна.

Однак, за її словами, захоплення цієї агломерації буде для Москви величезним викликом, оскільки потребуватиме чимало особового складу та озброєння.

Незважаючи на можливі стратегічні наміри Путіна на фронті, здатність Москви підтримувати війну у нинішньому режимі після 2025 року викликає великі сумніви. В даний момент Росія здійснює активні піхотні наступи, що призводять до значних втрат серед військовослужбовців. Щоб компенсувати ці втрати, Москві доводиться пропонувати дедалі більші фінансові стимули своїм громадянам для набору нових солдатів, як зазначають аналітики ISW.

"Здатність Росії продовжувати ці зусилля з криптомобілізації в середньостроковій перспективі є малоймовірною, оскільки російській економіці та казні буде важко підтримувати такий високий рівень витрат. Перед Путіним може постати жорстке рішення щодо проведення ще одного вкрай непопулярного часткового примусового призову, подібного до того, що ми бачили у вересні 2022 року", - каже Гарвард.

Ще однією викликом, з якою, на думку ISW, Москва, ймовірно, зіткнеться в найближчі 12-18 місяців, є зменшення запасів техніки. Російська оборонна промисловість не має можливості виробляти нові транспортні засоби або артилерійські системи з достатньою швидкістю, щоб компенсувати свої втрати на фронті. Кремль в значній мірі залежить від застарілого обладнання, залишеного з часів Радянського Союзу. Проте цей ресурс є обмеженим і, за прогнозами, може вичерпатися до кінця 2025 або в 2026 році, зазначають експерти ISW.

За думкою експертів Гарварду, Росія може в майбутньому звернутися до деяких своїх союзників і партнерів для компенсації можливого дефіциту ресурсів, проте в цих відносинах можуть існувати певні обмеження. КНДР, наприклад, може бути готовою надати Росії додаткові військові підрозділи, матеріальні ресурси або техніку. Однак Іран має обмежені можливості у постачанні бронетехніки, артилерійських систем або боєприпасів через потенціал свого військово-промислового комплексу. Щодо Китаю, наразі він, здається, не має наміру безпосередньо підтримувати Росію.

Україна зіштовхнеться з великими труднощами у продовженні військових дій, як без допомоги США, так і з нею. Проте Росії також не буде просто. Путін і кремлівська еліта, безумовно, розуміють, що тривалість конфлікту призведе до глибокої кризи в російській економіці, з якої їм буде важко вибратися в майбутньому.

З теоретичної точки зору, Росія може продовжувати конфлікт у 2025 та 2026 роках, так само, як і ми зможемо вистояти цей період. Проте, згідно з оцінками аналітиків, у тому числі російських, якщо бойові дії не припиняться до 2026 року, в Росії можуть розпочатися незворотні економічні процеси, що призведуть до серйозних негативних наслідків для їхньої держави. Таким чином, для них критичним моментом, коли слід зупинити війну, є 2025 рік. Однак, вони прагнуть досягти своїх максималістських цілей, які були висунуті ще в 2022 році, - зазначає Веніславський.

У Росії у 2026 році можуть виникнути серйозні труднощі з персоналом та озброєннями, якщо конфлікт продовжиться (фото: GettyImages)

Всі ці амбіційні стратегії Росії на фронті можуть свідчити про те, що Путін має намір зупинити бойові дії, проте не збирається поступатися своїми неприйнятними вимогами. Таким чином, Москва, хоча й не відкидає мирні ініціативи Трампа, навмисно затягує їх реалізацію, аби погіршити ситуацію в Україні та повернути контроль над тими територіями, на які вона має претензії — якщо не за допомогою переговорів, то шляхом військових дій.

США вже не акцентують увагу на досягненні тривалого миру. Наразі їхній пріоритет — просто забезпечити припинення вогню, щоб продемонструвати, що Трамп виконав свої обіцянки, дані під час виборчої кампанії. Проте я вважаю, що це рішення буде ситуативним. На мою думку, ймовірність укладення більш широких мирних угод на цей момент залишається невисокою. Однак терміни, впродовж яких це може реалізуватися, наближаються до завершення — у нас залишився приблизно місяць, до середини травня, щоб оцінити, чи зможуть аргументи команди Трампа примусити Росію зупинити війну, чи ні, — зазначає Веніславський.

Ключовим аспектом у трикутнику "США - Україна - Росія" є не стільки поведінка Москви, скільки те, як Вашингтон дозволяє їй діяти. У команді Трампа можна помітити виразний розподіл між геополітичними "новачками", які все ще дотримуються парадигми "все по старому", та досвідченими політиками, для яких не є чужим моральний розподіл на "добро і зло", "агресор і жертва".

Ідеологічні розбіжності між цими двома фракціями ускладнюють формування єдиної чіткої позиції Вашингтона стосовно російсько-українського конфлікту. Внаслідок цього виникає ситуація, коли глава Держдепартаменту та спеціальний представник президента з питань України засуджують агресію Росії, тоді як інший спецпредставник Трампа, який веде діалог з Кремлем, підхоплює та поширює наративи російської пропаганди.

По суті, Путін виграє час, сподіваючись, що з усіх учасників цього трі角ника Росія зможе витримати найдовше. Трамп прагне швидких перемог, в той час як, за оцінками Кремля, Україна має менше ресурсів для опору. Однак, варто зазначити, що російський лідер може собі це дозволити лише доти, поки йому це дозволяють. Умиротворення не є засобом для примушення агресора до миру — справжній мир можливий лише шляхом сили стосовно агресора, як і обіцяла команда Трампа в минулому.