Одна ніч з "Бабою Ягою": Пригоди екіпажу ударного дрона під час бойового вильоту.
На червоно-чорному стязі ОУН ці кольори уособлюють рідну землю та кров, пролиту за її захист.
В поезії Павличка червоний - то любов, а чорний - то журба.
У нашому репортажі червоно-чорні зображення ілюструють світлові ефекти, створювані під час нічних операцій екіпажу ударного безпілотника. У темряві бійці використовують лише червоні ліхтарі, які допомагають залишатися непоміченими для ворожих дронів.
Ознайомтеся також: "Баба Яга" вражає. Як Україна розробила інноваційний вид озброєння.
Ми прямуємо "в гості" до екіпажу ударного безпілотника 24-ої бригади імені Короля Данила.
Щоб уникнути уваги ворожих розвідників, пресофіцер залишає автомобіль серед чагарників на під'їзді, а далі продовжуємо шлях пішки, проходячи через городи, щоб дістатися до населеного пункту. Він розташований дуже близько до зони бойових дій, тому більшість людей вже залишили свої домівки.
В одній із порожніх хат дронщики облаштували бойову позицію. Але приїздять сюди лише в нічний час: сонце їх тут ніколи не бачить - тільки місяць і зорі. Сталося так, що ми випередили бійців - вони прибули за кілька хвилин на важкому джипі.
Боєприпаси та резервні акумулятори швидко переносять до приміщення. Антени радіозв'язку оперативно піднімають вгору. З транспортного контейнера виймають дрон "Перун", розміром зі стіл, за яким могли б ситно пообідати дві особи. До нього прикріплюють чотири ніжки з лопатями. І ось, бойова безпілотна машина готова до використання.
На сьогоднішню ніч екіпаж має два типи вантажів: для росіян і для своїх. Для ворога - бомби (вони ж "бімби"), для своїх - піхоти на "нулі" - посилки з водою, харчами, батарейками, ліками, патронами. Що піхотинці замовляють, те їм і доставляють.
З посилок дронів починається нічна діяльність. Спочатку потрібно подбати про своїх, а вже потім "потішити" ворога. Посилки практично ідентичні - розміром з мікрохвильову піч. Є чітко визначені координати для скидання. Доставка вантажів на позиції Збройних Сил України є щоденним завданням для дронів-вантажників, серед яких і "Перун".
Загуркотіли двигуни, дрон повільно піднімається на висоту близько 30 метрів, ненадовго затримуючись на фоні сузір'я Великої Ведмедиці. Вирушає в подорож. Освітлений яскравим місячним світлом, він ще тривалий час залишається в полі зору.
Одна з кімнат будинку слугує "центром управління польотом". Тут працює обігрівач-генератор. Щоби прогрівалося швидше, обрали найменшу в хаті кімнату.
Трійко бійців вміщуються на старому дивані. Ми вже хвилин двадцять як разом з екіпажем дрона, але до цього весь час порпалися надворі в темряві, і от нарешті побачили одне одного при світлі.
Боець Павло, відомий під позивним "Гайтавер", є найстаршим у своєму підрозділі. У цивільному житті він займає посаду головного енергетика в обласному рибгоспі на Поділлі. У складі екіпажу він відповідає за технічні аспекти та керування квадрокоптером. Проте, як і всі члени команди, Павло також здатний виконувати функції пілота або штурмана.
Юрій, відомий за позивним "Коржик", є старшим членом екіпажу, командиром відділення та головним пілотом "Перуна". У звичайному житті він працює програмістом. Наразі його основний інструмент для роботи – це пульт управління безпілотником.
Максим ("Родзинка") - сьогодні він за штурмана - відповідає за зв'язок з командним пунктом і асистує Коржику. До війни він закінчив коледж, де вивчав комп'ютерні науки. Попрацювати не встиг - пішов на строкову службу в ЗСУ, там його й застала війна. За віком він наймолодший в екіпажі, натомість має найбільше військового стажу - понад чотири роки.
Четвертий учасник – сапер на ім'я Славко. Він не є штатним членом підрозділу БПЛА, а прикомандирований, займається підготовкою і підвішуванням боєприпасів до дронів. Його руки завжди востаннє торкаються апарату перед польотом. Коржик не підніметься в повітря, поки не побачить Славка поруч. Саме такий порядок вимагає техніка безпеки під час роботи з вибухонебезпечними матеріалами.
З меблевої полички та ящиків Славко створює своє робоче місце, подібно до торговця, виставляючи свій "товар": 400-грамові та 900-грамові міни. Крім того, у нього є ФАБи — фугасні авіабомби, які він здобув у росіян. Ці бомби призначені для скидання з літаків, тому сапери доопрацьовують їх, зменшуючи вагу, адже цілу бомбу "Перун" не зможе підняти.
Старі радянські ФАБи залишаються єдиними боєприпасами, забарвленими у колір, що асоціюється з війною – традиційний військовий "оливковий". Всі інші боєприпаси чорні, адже вони були створені в наш час, виготовлені інженерною службою батальйону за допомогою 3D-друку.
Якби не ФАБи, "калашники" у кутку та камуфляжний одяг на молодиках, цей будинок виглядав би як звичайна сільська хата, а не як військова база. Шафи, телевізор, дивани, пральна машина і газова плита - все належить до мирного побуту.
Два планшети - штурманський і пілота. На штурманському - загальна картина з супутника; можна побачити, як "Перун" прямує до Часового Яру.
Коли Коржик наближається до об'єкта, він зменшує масштаб зображення на планшеті, що дозволяє розглянути приватні будинки та господарські споруди на околицях міста. В деяких з цих будівель наші розвідники нещодавно виявили ворожі укриття, які потрібно знищити. Ми підлітаємо до першого об'єкта.
- Як ви гадаєте, чи зможемо ми зруйнувати цей будинок за допомогою двох "чотирисоток"? - усміхаючись, запитує Родзинка.
— Можливо, так, а можливо, й ні. У мене є відчуття, що це не так. Але зараз перевіримо, — промовляє Коржик, готуючи бомбу до скидання.
Він зосереджується. У ці моменти всі троє нахиляються над планшетом, майже доторкаючись лобами. Однак намагаються уникнути зіткнення з ліктем Коржика, чий палець лежить на кнопці "Скинути".
Ось і перша "бімба" відривається від основи і, прорізаючи повітря, стрімко мчить до землі. Вибух, нечутний для людського вуха, але помітний для камери "Перуна" - утворюється величезна хмара пилу. Половину даху знесено, але будівля все ще тримається. Навіть другий 400-грамовий скидання не зумів остаточно її зруйнувати.
– Ой, як я й передбачав! Треба було зробити з тобою ставку – хоча б на каву, і я б точно виграв, – з усмішкою зауважує Родзинка.
Коли дрон вирушає "на завдання" або повертається назад, хлопці отримують кілька хвилин для спокійної бесіди. Коржик і Родзинка захоплюються спільним хобі - аніме, тому обговорюють останні новини у цій сфері. Гайтавер, який старший за інших, зазвичай не входить до цих розмов.
- Максиме, - звертається командир до Родзинки, - ти ж служиш уже довше, ніж усі інші. Чи не бажаєш стати офіцером?
- Ой, навіщо мені це!
Чому б і ні?! Це ж фантастично: подав рапорт, і вже через місяць отримаєш сержанта, потім молодшого лейтенанта, старшого — і так далі, поступово піднімаючись по кар'єрній сходинці аж до генерала. Уявляєш, як ти будеш насолоджуватися генеральським статусом, відростиш такий живіт, що на ньому можна буде ставити бокал пива з коктейльною трубочкою, щоб пити, не виймуючи руки з кишень. Ти так сидиш, смакуючи, а потім приїдеш до нас з перевіркою. А ми, сидячи на дивані, виглядаємо "Перуна", а ти заходиш із пивом і трубочкою: "Ну що, хлопці! Га?!"
Хлопці сміються, не відриваючись від роботи.
- Вчора я відправився на розвідку і натрапив на ще одного "Перуна", схожого на наш, - розповідає "Родзинка".
- Це де? - цікавиться Гайтавер.
- Там, біля заправки на вході, щось висить на деревах, на гілках. Чиє це може бути? Можливо, належить комусь з нашої команди? Можемо піти і забрати?
Гайтавер дістає свій смартфон і запускає картографічний додаток:
- Поряд із заправкою, справді? Ти що, з глузду з’їхав! До москалів тут лише триста метрів – нас "задвохсотять" ще до того, як дійдемо!
- Я можу його забрати, якщо ви перенесете мене туди на двох "Перунах". Прикріплю його карабіном, і ми повернемося вчетвером - я та троє "Перунів", - сміється Родзинка.
Юнаки веселяться.
Максиме, ти б чудово впорався зі створенням сценаріїв для екшн-фільмів! А насправді, навіщо тобі бути генералом, якщо можна просто носити пиво? Можеш випадково його розлити. Я передумав: після війни тобі варто піти на курси сценаристів і одразу ж вирушити до Голлівуду!
Дрон повернувся, сів на свій "космодром", викладений з чотирьох шлакоблоків. Хлопці йдуть його оглядати. Настає час механіка і сапера.
Гайтавер замінює акумулятори, контролює надійність закріплення лопатей та щось налаштовує за допомогою ключа. Разом із Славком він фіксує боєприпаси. І знову готові до зльоту.
Отже, хлопці послідовно виконують свої завдання – крок за кроком. В останньому заході вони вирішують "погасити борг" – остаточно знищити той надійний будинок, з якого все почалося.
"Перун" вже майже досягнув мети, коли раптом почувся голос штурмана:
Ой, лишилося всього 18 супутників! Але ж їх було 35, що за безлад?!
- Ото маєш! На останній "бімбі"! Сподіваюся, що пронесе, - з досадою в голосі озивається Коржик.
Як зазначили хлопці, чим більше супутників, тим вища якість. Дрон використовує супутники для отримання координат. Чим більше супутників він бачить, тим більше даних отримує і точніше може наводитися. Чому ж з 35 видимих залишилося всього 18? Чи можуть цьому заважати погодні умови? Вологість повітря? Атмосферний тиск? Або, можливо, вітер?
І от ціль вже майже у прицілі, скидати... Але в цю мить на екрані починається "сніг" - зображення зникає. Коржик таки встигає скинути останню "бімбу", але оцінити влучання вже не було можливості.
- Ах, якраз у найцікавіший момент! - зітхає командир підрозділу.
Sure! Please provide the text you'd like me to make unique.
У ту ніч вони виконали 4 транспортні та 8 бойових місій, скинули 22 одиниці боєприпасів і вразили 9 цілей.
Хоч дрон і зветься "Перун", росіяни кажуть на нього "Баба Яга". Хай так. Зрештою казкова Баба Яга - персонаж страшний, нею лякають неслухняних дітей. В даному разі це вдала смислова паралель: лякайся, вороже!
Коли молоді чоловіки працювали з дроном, а червоні ліхтарики, прикріплені до їхніх бронежилетів, мерехтіли, я спостерігав за дивовижною кольоровою картинкою - танець червоних "вогників" на чорному фоні нічного саду. Червоні руки, червоні обличчя, червоний дрон і темрява навколо.
Я дозволив собі жартома порівняти хлопців із чортами в пеклі. Вони спершу хотіли образитися, але фотограф Олег показав їм фото, і ми вирішили, що чорти вони лише для ворогів - створюють їм пекло.
- А-а, ну коли так, то нормально: бути чортом для пі*арів я згоден. Плюс! Приймається! - сказав Гайтавер.
