Олег Омельчук: "Золота медаль на Іграх нескорених - це всього лише додатковий приз."

Український паралімпієць Олег Омельчук здобув золоту медаль у біатлоні на Іграх нескорених 2025 року.

З початку повномасштабного вторгнення Омельчук боронив Київщину. Потім воював на Запорізькому напрямку, пізніше - на Сумщині, Харківщині, у Бахмуті - коли починалися бої за місто. Там він отримав поранення.

Олег Омельчук поділився: "У шкільні роки я захоплювався кульовою стрільбою, але у військовому ліцеї такої можливості не було. Замість цього я відкрив для себе кросфіт, армреслінг та військове багатоборство. Після отриманого поранення, навіть на милицях, я намагався відвідувати тренування з армреслінгу. Це викликало цікавість у деяких людей, які запитували про мою травму. Я стисло розповідав їм свою історію, і вони дивувалися, що я продовжую займатися спортом після війни, тоді як деякі з них, не маючи поранень, не хочуть навіть пробувати щось нове. Через рік я знову зустрів тих же хлопців, і вони були вражені моїм відновленням. Я вважаю, що важливо, щоб цивільні люди бачили військових і їхній шлях до відновлення."

Змагання для мене – це можливість продемонструвати свої найкращі досягнення і прагнути до ще більших висот. Якщо я не відчуваю прогресу, це сигналізує про те, що я щось роблю неправильно. Я не змагаюся з іншими, моїм справжнім супротивником є я сам. Коли мій результат залишається незмінним, я розумію, що відповідальність лежить лише на мені. Мої невдачі насправді надихають мене на більш інтенсивні тренування. Проте я завжди аналізую свої поразки, намагаючись зрозуміти, де могла бути моя помилка. А якщо мені вдасться здобути перше місце, це буде просто приємним підтвердженням того, що я на правильному шляху.

Коли проходив національний відбір Ігор Нескорених, я мріяв взяти участь у змаганнях. Однак, коли вперше приїхав на кемп, зрозумів, що головне не в перемозі, а в спілкуванні та насолоді від спортивних виступів. Ми всі на одній хвилі, і ставлення один до одного – неймовірно рівне: не має значення, чи ти пересуваєшся на двох ногах, на одній, чи, можливо, у тебе немає руки або обох ніг. Важливо лише те, що ми всі тут разом. Ми – одна велика команда.