Олександр Левченко: Як Росія обходить санкції за допомогою африканського золота через Вірменію - Блоги | OBOZ.UA
На Telegram-каналі "The Moscow Times" опубліковано інформацію, що ділова активність в російській економіці продовжує знижуватись. Індекс PMI у переробній промисловості, який розраховує S&P Global за підсумками опитувань компаній, у листопаді 2025 року склав 48,3 пункти, що значно менше критичного індикатора у 50 пунктів. Це відбувається вже шостий місяць поспіль і свідчить про глибину спаду економіки РФ. Спад активності промислових підприємств був викликаний різким падінням виробництва через скорочення нових замовлень. Зменшення ділової активності стало найбільшим з квітня 2022 року, а такого тривалого періоду негативних оцінок не було з часів пандемії COVID-19.
Індекс PMI у секторі обробної промисловості продовжує залишатися нижчим за позначку 50 протягом шести місяців, що свідчить про тривале скорочення виробництва, а не про тимчасові коливання на ринку. Хоча військові замовлення зростають, що гарантує зайнятість у військово-промисловому комплексі, цивільні сектори зменшують обсяги виробництва, що зумовлює загальну економічну стагнацію та зниження доходів державного бюджету в Росії. Промислові підприємства є основними платниками податків у регіонах, і їхнє падіння виробництва призводить до зменшення податкових надходжень. Це, у свою чергу, обмежує можливості місцевих органів влади фінансувати інфраструктурні проекти, школи, лікарні та соціальні програми. Скорочення виробництва в Росії, яке стало найзначнішим з часів пандемії COVID-19, призвело до зменшення потреби в робочій силі. У 2025 році скорочений робочий тиждень перестав бути винятковим явищем, ставши звичним для багатьох великих підприємств. Працівники таких компаній, як "Ростсільмаш", Челябінський електрометалургійний комбінат, КАМАЗ, ГАЗ, ЛіАЗ та інших, вже перейшли на триденні або чотириденні графіки. Наприкінці 2024 року близько 14% працівників великих та середніх підприємств працювали за схемами неповної зайнятості. Міністерство праці Росії зафіксувало різкий ріст прихованого безробіття, кількість людей, які працюють неповний день або тиждень, зросла в 2,6 рази. Більше 40% роботодавців у 2025 році планували скорочення робочих місць, і чверть компаній вже обговорювали можливість масових звільнень у найближчому майбутньому. На великих підприємствах це стало реальністю: в Об'єднаній суднобудівній корпорації почали зменшувати штат, Російські залізниці готуються до масових скорочень через зменшення обсягів вантажоперевезень, а на "АвтоВАЗі" співробітники почали масово звільнятися після введення скороченого робочого тижня та зниження зарплат. Зменшення обсягів виробництва та замовлень призводить до зниження поточних зарплат та зростання фінансових ризиків для родин. Домогосподарства, які мають іпотечні кредиті, автомобільні позики та споживчі кредити, вже стикаються з ситуацією, коли їхні місячні платежі залишаються на тому ж рівні, але доходи падають через скорочений робочий тиждень чи часткову зайнятість. Це змушує їх частіше пропускати терміни платежів за кредитами.
"Комерсант" повідомляє, що захоплення Росією золотих родовищ у Центрально Африканській Республіці (ЦАР), Буркіна-Фасо та Малі створює небезпечний канал тіньового фінансування, що загрожує інтересам США. Це дозволяє Москві накопичувати золото та використовувати його як альтернативний резерв для обходу санкцій. Утримуючи контроль над родовищами силою, російські структури формують у Західній і Центральній Африці мережу режимів, залежних від російської зброї та охорони. Така система перетворює регіон на фінансову та політичну базу Кремля, звідки він може вести підривні дії проти США, фінансувати військові кампанії та підтримувати глобальне протистояння, незважаючи на міжнародний тиск. Російські структури, що поступово закріплюють контроль над золотими активами в ЦАР, Буркіна-Фасо та Малі, змінюють систему влади у цих країнах, переводячи її від класичних механізмів державного управління до моделі, де ключову роль відіграє силовий контроль і позабюджетні фінансові потоки. Втрата прозорості джерел доходів створює середовище, у якому місцеві уряди стають залежними не від міжнародних інститутів чи програм розвитку, а від російських військових консультантів, приватних компаній і тіньових посередників. Коли золото перетворюється на основний ресурс взаєморозрахунків, Москва отримує можливість нав'язувати умови без прямих політичних декларацій, впливати на рішення щодо безпеки і формувати економічні пріоритети країн, через які проходять ці схеми. Американська присутність у регіоні слабшає, оскільки конкурує не з класичною дипломатичною чи військовою конкуренцією, а має справу з мережею залежностей, що працює за логікою непрозорого фінансування, закритих охоронних структур і політичного патронажу. У такій реальності будь-які ініціативи США втрачають ефективність, бо приймаючі країни дедалі більше орієнтуються на того, хто забезпечує їхню негласну безпеку, утримує владу військових режимів і дає доступ до швидких ресурсів, що не підлягають міжнародному контролю.
Російські структури активно експлуатують золото африканських країн для створення нової регіональної еліти, яка не здобуває вигоди через відкриті інвестиції, а через таємні угоди, що посилюють залежність від Москви. Цей підхід трансформує співвідношення сил, оскільки місцеві лідери все частіше ухвалюють рішення, орієнтуючись не на тривалу стабільність, а на миттєві вигоди, які пропонують російські партнери. Це формує політичний ландшафт, де ініціативи США втрачають свою значимість, оскільки ключові гравці перестають вбачати в співпраці з Америкою джерело стабільного розвитку. Кремль отримує можливість зміцнювати свою військову присутність, використовуючи охоронні контракти, що дозволяє йому контролювати стратегічні території та логістичні шляхи поза рамками міжнародного нагляду. Така присутність слугує основою для створення опорних зон, де формуються мережі службовців і командирів, що залежать від російських механізмів підтримки. Це значно ускладнює зусилля США щодо обмеження впливу Москви, адже силові структури африканських держав фактично інтегруються в російську систему безпеки. Розвиток російської обробної інфраструктури в Малі надає Кремлю повний контроль над золотим обігом, зменшуючи зовнішні точки контролю та ускладнюючи моніторинг фінансових потоків з боку США. Ця економічна незалежність дозволяє Росії отримувати ресурси для своїх зовнішніх операцій, не користуючись міжнародними банківськими системами, що залишаються під американським впливом. Як результат, Вашингтон стикається з новим джерелом доходів, яке важко піддається традиційним санкційним заходам. Зростання російського впливу в Західній і Центральній Африці формує нову політичну конфігурацію, в якій США втрачають партнерів, здатних забезпечити регіональну стабільність на прозорих основах. Коли замість інвестицій і розвитку пріоритет віддається силовим угрупуванням та тіньовим фінансовим схемам, сфера американської взаємодії звужується. Це надає Росії можливість використовувати регіон як опорну базу для операцій, спрямованих на підрив позицій США в інших частинах світу.
Впливове британське видання The Telegraph оприлюднило розслідування під назвою "Золото живить військову машину Путіна та підтримує Росію на плаву. Найманці Вагнера звинувачуються в убивствах і тортурах у Центральній Африці для здобуття дорогоцінного металу". Основний висновок статті свідчить про те, що російські компанії активно розробляють нові золоті родовища на африканському континенті, а отримане золото використовується для фінансування війни Росії проти України. У світлі західних санкцій, які торкаються, зокрема, російських енергетичних ресурсів, золото, поряд із криптовалютами, стало одним із ключових джерел підтримки російської економіки під час конфлікту. Цей метал легко транспортувати, переплавляти, а також маскувати його походження та "відмивати" через розгалужені схеми на чорному ринку.
На початку 2025 року з'явилися відомості про те, що Москва здійснила оплату золотими злитками Тегерану за підтримку у будівництві інфраструктури для виробництва та експлуатації військових безпілотників. Додатково, Росія використовувала золото для фінансування поставок продукції подвійного призначення, а також озброєнь і техніки з Північної Кореї. Зростання світових цін на золото лише підштовхує російське керівництво активніше використовувати цей метал в міжнародних фінансових операціях. Експорт золота з африканських країн до Росії, починаючи з 2022 року, оцінюється на рівні $2,5 млрд. Відомо, що деякі золоті родовища в Центральноафриканській Республіці контролюються структурами, пов'язаними з Москвою, які стали правонаступниками колишньої приватної військової компанії "Вагнер". Для збереження контролю над видобутком золота російські найманці часто вдаються до насильства проти місцевого населення. Наприклад, у вересні 2025 року десять місцевих старателів були застрелені біля родовища Ндасіма в центрі ЦАР. Через два тижні російські найманці захопили ще десять старателів, замкнувши їх на декілька днів у металевих контейнерах під палючим сонцем, в результаті чого один з них загинув. Група Вагнера отримала контроль над родовищем Ндасіма ще у 2021 році. У 2025 році російська компанія Nordgold здобула ліцензію на видобуток золота в родовищі Ніу в Буркіна-Фасо, ставши вже третьою компанією, яка працює в цій країні. У свою чергу, в Республіці Малі військова хунта в партнерстві з російською компанією "ЯДРАН-ГРУП" (місто Казань) влітку 2025 року розпочала будівництво заводу для очищення золота. Передбачається, що цей завод, із виробничою потужністю 200 тонн, стане важливим центром переробки золота для кількох африканських держав.
Сьогодні Вірменія факично перетворилася на транзитний центр для російського золота, яке опинилося під західними санкціями. Завдяки її території, Москва обходить ембарго та реалізує дорогоцінний метал на глобальних ринках, зокрема в Об'єднаних Арабських Еміратах. У 2024 році експорт золота з Вірменії зріс у 17 разів всього за рік! Помітно, що це не пов'язано з відкриттям нових родовищ золота в країні. Росія використовує Вірменію як транзитний маршрут для своєї торгівлі золотими злитками, які потім зазвичай відправляються до Об'єднаних Арабських Еміратів у значних обсягах. За цими операціями стоять впливові політики та підприємці Вірменії, які мають вигоду від цієї діяльності. Від 2022 року через Вірменію пройшли поставки золота на мільярди доларів, що суттєво допомагає Росії компенсувати втрати, завдані санкціями західних держав.
