Олена Семеняка: Сучасна стратегія забезпечення національної безпеки США як можливість для оновленої Європи.
Перше, на що вони звертають увагу, - це те, що Кремль (через Пєскова) підтримує цей документ, а також його ідеологічну основу, яка вказує на втручання у внутрішні справи Європейського Союзу та співпрацю з його "опонентами", такими як правопопулістська партія з проросійською позицією "Альтернатива для Німеччини". По-друге, варто зазначити акцент Сполучених Штатів на необхідності стримування економічного розширення Китаю та прагненні до нормалізації відносин із Росією.
Давайте розглянемо, чи не є це тлумачення, яке прагне до унікальності, упередженим. Сполучені Штати критикують Німеччину за її лицемірство, зокрема за накладення економічних санкцій проти Росії при одночасному зведенні виробничих потужностей у Китаї за рахунок його недорогого газу. Окрім цього, стратегія акцентує увагу на розвитку країн Центральної, Східної та Південної Європи, які ми відносимо до зони "Інтермаріуму". Від моменту анексії Криму Росією ці країни також вказували на антиросійське лицемірство з боку невидимих лідерів ЄС та висловлювали подібні "ідеологічні" зауваження щодо його міграційної політики. У цьому контексті складається враження, що Росія має монополію на консервативну політику, і ряд країн регулярно отримують ярлик "проросійських". Це може бути справедливим лише у випадку з Орбаном і Фіцо, але зовсім не стосується Польщі, країн Балтії або Румунії.
У ролі координаторки ГО "Група сприяння розбудові Інтермаріуму" та амбасадорки МФО "Інтермаріум" у Верховній Раді України, я вітаю ініціативу, запропоновану народним депутатом і нинішнім сержантом "Айдару" Святославом Юрашем. Цю ініціативу підкреслив засновник організації, бригадний генерал Андрій Білецький, який є командиром Третього армійського корпусу. Я сприймаю цей документ як заклик до співпраці для тих українських сил, які підтримують цю політику та прагнуть використовувати її для посилення допомоги Сполучених Штатів у нашій боротьбі з Російською Федерацією. Вважаю, що як попередні, так і теперішні політичні еліти не в повній мірі використовують цей шанс, і їм потрібно більше громадської підтримки, особливо в контексті військово-цивільного співробітництва.
Країни Інтермаріуму мають на меті створення нової системи безпеки для Європи, яка допоможе "стабілізувати" відносини Заходу з Росією, зменшуючи російську загрозу завдяки своїй потужності. Більш того, програмні документи Громадської організації "Група сприяння розбудові Інтермаріуму" та численні виступи її членів на міжнародних форумах свідчать про те, що ми передбачали цей розвиток подій ще під час першого терміну Дональда Трампа, беручи до уваги його курс на певний ізоляціонізм США і підтримку енергетичних альтернатив, які були обговорені на саміті Ініціативи Тримор'я у Варшаві в 2018 році. На жаль, Західна Європа з великим запізненням відмовилася від російського газу, зокрема, Північного Потоку-2, і досі не здійснила суттєвих змін у своїй оборонній стратегії.
У своєму виступі біля Посольства Польщі з нагоди 81-их роковин Катинського Розстрілу і 11-х роковин катастрофи у Смоленську в 2021 р. я підкреслила оманливість виразів співчуття і заспокійливих заяв Кремля, а також недієвість Нормандського формату щодо врегулювання ситуації на Донбасі тоді, коли ми спостерігаємо "безпрецедентну концентрацію російських військ на кордоні з Україною, а в окупованому Криму продовжують затримувати і присуджувати космічні терміни ув'язнення українським громадянам".
Окрім того, вказавши на посилення політичних репресій у Білорусі, ми під Посольством цієї країни в Києві виступили з ініціативою щодо зміни Мінського формату. Пропонуємо перенести переговори до Польщі, відповідно до рекомендацій колишнього президента України Леоніда Кравчука.
Висловлюючи подяку віце-спікеру польського парламенту Малгожаті Гошевській за підготовлені нею звіти про військові злочини Росії на Донбасі для Міжнародного кримінального суду в Гаазі, ми також попередили світ про те, що збройна агресія РФ, яка поступово інтегрує РБ у свою сферу впливу, є реальністю, яка наближається. Саме до цієї загрози повинні готуватися західні країни, а не займатися "кенселінгом" науковців, таких як я, за співпрацю з "екстремістським" Азовським рухом.
Отже, важко не помітити спільність програмних положень "Групи сприяння розбудові Інтермаріуму" та низки тез нової стратегії нацбезпеки США. Потрібні політична воля і дипломатична робота для того, щоб цю спільність усвідомили і члени адміністрації Дональда Трампа, запропонувавши справді дієвий "мирний план" єдиному союзнику, здатному гарантувати безпеку Європи - Україні.
