Осімхен, Сане, Асенсіо та 1,6 мільярда євро збитків: турецька Суперліга обирає курс на Саудівську Аравію, а не на європейський шлях.
Літній чемпіонат Туреччини вразив усіх неймовірними витратами на придбання футболістів, які раніше не з’являлися у цій лізі.
75 мільйонів євро за Віктора Осімхена – це якось несподівано, чи не так? А 31 мільйон за Вільфріда Сінго?
Галатасарай та Фенербахче вражають світ, розширюючи горизонти можливого в рамках Суперліги.
Перед поїздкою Динамо до Самсуна чемпіон ділиться своїми думками щодо тенденцій у Туреччині, які сприяли цим змінам.
Турецькі клуби за літнє трансферне вікно витратили на новачків 421 млн євро - це 7-ме місце серед світових ліг.
За чистими витратами на трансфери Суперліга займає третю позицію, витративши 172 млн, поступаючись лише АПЛ з її 1,51 млрд та саудівській Про-лізі, що витратила 486 млн.
Ла Ліга, Серія А та Бундесліга в основному вкладають свої прибутки назад у розвиток, тоді як клуби з Туреччини отримують фінансування ззовні.
Майже половину їхніх витрат взяв на себе чемпіон Галатасарай, що скупився на 148 млн. Віктор Осімхен з Наполі за 75 млн - новий рекорд Туреччини і 7-ма найбільша покупка 2025-го у світі. Втім, і 31 млн за захисника Монако Вільфріда Сінго, і 29 млн за воротаря Трабзонспора Угурджана Чакира - аномалія. Ще ніколи "Леви" стільки не платили.
Фенербахче продемонстрував стриманіший підхід, витративши "лише" 87 мільйонів на нові трансфери, але це також стало рекордом для клубу. До його складу приєдналися Соф'ян Амрабат за 12 мільйонів, Едерсон за 11, Асенсіо за 7,5, а також Керем Актюркоглу, чия вартість склала 22,5 мільйона. Усі ці гравці стали частиною "Канарок".
Бешикташ (37 млн) та Трабзонспор (24 млн) також встановили нові рекорди витрат; зокрема, "Орли" змогли домовитися про оренду Теммі Абрагама.
І це лише ми говоримо про трансферні гроші. А ще ж є зарплати, які зросли пропорційно.
Наприклад, Осімхен підписав угоду з Галатасараєм на суму 21 мільйон євро щорічно.
Ще 9 млн зарплати плюс 3 млн бонусу за лояльність щороку зароблятиме на "Алі Самі Єн" Лерой Сане.
34-річний Гюндоган уклав угоду на батьківщині своїх предків, отримавши 4,5 мільйона на рік.
Чи можете уявити, на кого це нагадує?
Звісно, мова йде про футбольну ініціативу саудівського принца Салмана.
Чи варто вам збільшувати витрати, коли у вас є мільйони заборгованостей?
А саме цим займаються турки.
Місяць тому Платформа з публічного розкриття інформації (KAP) резюмувала, що за останні 10 років Галатасарай, Фенербахче, Бешикташ і Трабзонспор разом зазнали 1,609 млрд євро збитків.
За цей час їх загальні доходи становили 5,099 мільярда, тоді як витрати перевищили 6,708 мільярда.
Фенер очолює антирейтинг - тут аж 501 млн збитків.
Трохи відстали Бешикташ і Галатарасай - 397 і 391 млн відповідно. У Трабзонспора - 320 млн в мінусі.
Насамперед турків підводять невдалі трансфери футболістів, на яких вони сумарно втратили за 10 років понад 310 млн.
Ще одна проблема - високі зарплати. УЄФА радить не перевищувати 70% бюджету на витрати на заробітну плату, проте в Стамбулі цей показник досягає 88%.
Після відходу Неймара Жузеп Бартомеу опинився у складній ситуації.
Суть у тому, що традиційні турецькі футбольні клуби є власністю їхніх вболівальників, подібно до Барселони чи Реалу. Їхні президенти не мають статусу власників, а є обраними особами, яких можна усунути з посади шляхом голосування.
"Наші найбільші клуби визначаються короткостроковим підходом. Президенти не дбають про прибутки, бо це не їхнє. Вони хочуть якомога більше перемог на полі, щоб їх переобрали", - каже економіст Альперен Кочой.
У той же час CBS Sports повідомляє, що влітку Бешикташ мав намір залучити європейського директора, але той вимагав 18 місяців для того, щоб повернути клуб до фінансової стабільності.
"Від нього відмовилися, зазначивши, що шанувальники не витримають такого довго. Через півтора року президент зазнає поразки на виборах, а рада директорів складе свої повноваження."
Отже, можна стверджувати, що Суперліга вже давно стала змаганням, що зазнало фінансового краху.
Єдина причина, чому вона досі існує і збільшує витрати, полягає в політичному курсі президента Реджепа Ердогана.
У 2021 році, коли фінансові зобов’язання клубів стали абсолютно некерованими, було вирішено провести їх реструктуризацію. Це здійснили шляхом підписання нових кредитних угод з державними банками Ziraat Bank та Denizbank, термін дії яких розрахований до 2030 року, на загальну суму 12,1 млрд лір (приблизно 1,2 млрд євро на той час).
Щоб уникнути повторення такої ситуації, уряд на той момент запровадив обмеження на витрати, які, як стверджувалося, не могли бути перевищені. Проте з тих пір це питання жодного разу не згадувалося.
І ні, це не втрата пам'яті.
"Уряд використовує аудит клубів як механізм винагороди та покарання. Фактично це наказ контролювати те, що відбувається на трибунах", - розповідає опозиційний депутат Мустафа Адігузель.
Тобто, якщо ти дружиш з владою - то тобі і пільги, і кредити, і ліміту нема.
Головне - щоб дружив.
І всі ці Осімхени та Гюндогани також належать до тієї ж історії.
Перед тим, як здійснити покупку, Галатасарай реалізував своє тренувальне поле та базу, розташовану в престижному стамбульському районі Флорія, за 500 мільйонів євро. Водночас Фенербахче продав свою ділянку в менш вартісному районі Аташехір за 100 мільйонів.
Хто ж готовий викласти такі суми? І які саме будівельні фірми займуться цим будівництвом? Вгадаєте з першої спроби?
Справді, це нагадує ситуацію Франсіско Франко та Барселони в 1950-х роках, але тоді, принаймні, існувала більш зрозуміла мета – завершення будівництва "Камп Ноу", а не просто необґрунтовані підвищення зарплат для кого завгодно.
А ви знаєте, що таке парк Гезі?
У травні 2013-го про ці дерева на площі Таксім у Стамбулі дізнався весь світ.
Влада вирішила їх знести, аби забудувати, і люди вийшли на протест. Передусім рух очолювати футбольні ультрас, і "ліваки" з Бешикташа билися тут з поліцією пліч-о-пліч з націоналістами із Фенера. Це, може, єдиний такий випадок в історії Стамбула.
Ердоган залишив у пам'яті цей момент дуже яскраво.
Вже у 2014-му турецька влада ввела Passolig - систему електронних квитків для моніторингу і контролю фанатів, щоб викинути опозицію з трибун.
Не будемо згадувати, в кого ще таке є.
Зазначимо, що на "устранение проблемы" знадобилося чимало часу. У 2018 році, коли Галатасарай здобув перемогу над проектом Ердогана Башакшехіром (2:0), вболівальники "Левів" висловлювали свою позицію, співаючи: "Ми - воїни Мустафи Кемаля".
У відповідь Ердоган через лояльних бізнесменів зміцнив Башакшехір настільки, що скромний клуб без історії став чемпіоном Туреччини у 2020-му.
Башакшехір нікого не цікавив, на трибуни і 3,000 людей не приходило, тоді як Галатасарай, Фенербахче й Бешикташ збирали по 30-40 тисяч. Аби контролювати фанатів їх слід було не перемогти, а подружитися - ось чому уряд їм допоміг у 2021-му і продовжує це робити зараз.
"Ми опинилися в ситуації, схожій на місцеву інтерпретацію 'хліба та видовищ', - зазначає аналітик Онур Озген. 'Те, що відбувається з трансферами, має на меті відволікти людей від економічних труднощів, зменшити соціальне напруження та утримувати фанатів під контролем'."
Економіст Тугрул Аксар поділяє цю думку: "Футбол сьогодні займає центральне місце в житті бідних спільнот. Ті, хто не може купити хліб, проводять дні, стежачи за новинами про трансфери".
Отже, метод дійсно ефективний.
Коли Імамоглу було затримано, футбольні вболівальники не влаштували акцій протесту, а стадіони залишилися тихими.
І ви могли це спостерігати під час ігор Бешикташа проти Шахтаря.
Навіть у рамках УПЛ "Гірники" цього сезону ще не стикалися з такими безпорадними та розбитими суперниками.
Туреччина інвестує величезні суми у свою футбольну лігу, але рівень окремих зірок, таких як Осімхен чи Сане, виявляється надто високим. Внаслідок цього ці гравці швидко втрачають інтерес та мотивацію, що призводить до їхнього спаду, замість того, щоб підвищувати рівень місцевих талантів.
Додайте сюди корупцію і отакі пенальті у ворота суперників Галатасарая...
"Турецька ліга темна, сіра, погано пахне. Я сердитий на співробітників Фенербахче, які мене сюди заманили. Вони не розповіли мені й половини правди", - бідкався Жозе Моурінью.
Турки на нього сильно образилися, їм подобається жити в ілюзії.
У нинішньому розіграші Ліги чемпіонів Галатасарай зазнав поразки від Айнтрахту, який функціонує за принципом "вирости-продай", з рахунком 1:5.
Фенербахче стартував у Лізі Європи з поразки 1:3 від Динамо Загреб, команда якого цього літа заробила 20 мільйонів євро на трансферах, при цьому жодного разу не витрачала більше 5 мільйонів євро на придбання гравця.
Бешикташ завершив своє єврокубкове виступи, програвши команді Лозанна, гравці якої мають загальну вартість 26 млн євро за версією Transfermarkt.
Динамо не слід сподіватися на якісь несподіванки з боку Самсунспора.
Турецька ліга - річ-в-собі, де важливі лише внутряки; відносна сила, а не абсолютна.
"У нашій лізі з Фенербахче спостерігається запекла боротьба. Нам необхідно всіма способами утримати, а ще краще - розширити нашу перевагу. Великі трансфери надають нам психологічну вигоду", - відзначає фанат Галатасарая Мехмет в коментарі для DW.
Як і всі у Стамбулі, він переповнений емоціями і з нетерпінням чекає на дербі.
Хто кого - Сарай чи Фенер?!
У вересні курс ліри впав нижче рівня гривні, а річна інфляція досягла позначки 33%.
"Ми не можемо порівнюватися із Саудівською Аравією. У нас немає прибутків від нафти і газу — тільки борги та завищені зарплатні витрати", - зітхає Озген. "Реальні доходи від телевізійного ринку зменшуються, а прибутки від матчів і продажу товарів обмежені. Клуби витрачають у доларах чи євро, а заробляють у лірах".
Єдиний перевага в цій ситуації полягає в тому, що ліга не зазнає фінансового краху, поки уряд Ердогана залишається на своїх позиціях.
Тепер вони поруч – отже, попереду нас чекають нові "осімхени".
