Осінь лідерів. Три основні виклики для України та Зеленського на фоні виборів у Сполучених Штатах.

До завершення терміну президентства Джо Байдена залишилося всього кілька місяців. Протягом цього періоду Україні необхідно вирішити ряд важливих питань: від отримання дозволу на далекобійні удари по території Росії до забезпечення стабільного фінансування. Більш детальну інформацію про виклики, які стоятимуть перед Україною під час майбутнього візиту президента Володимира Зеленського до Сполучених Штатів, можна знайти в матеріалі журналіста РБК-Україна Романа Кота.

Зміст може бути переформульовано як "Структура" або "Суть".

Початок осені обіцяє бути вкрай насиченим для України, особливо в контексті міжнародних відносин. У Сполучених Штатах президент Джо Байден вже кілька місяців перебуває на своєму посту. Його команда вжила значних заходів на підтримку України, хоча, можливо, ще більше можливостей залишилося нереалізованими через страх перед реакцією з боку Росії.

З іншого боку, дебати між Трампом і Гарріс виявили, що кандидати, які прагнуть замінити Байдена, не мають послідовної риторики щодо підтримки України або взагалі не формулюють чіткої позиції з цього питання. Більше того, тема України може поступитися місцем іншим питанням на тлі наближення президентських виборів у Сполучених Штатах. Таким чином, українські дипломати стикаються з низкою складних завдань, які необхідно вирішити. Частину з цих питань планується обговорити під час візиту президента Володимира Зеленського до США восени.

Останнім часом Зеленський часто згадує про свій "план для перемоги України", який він планує представити Джо Байдену, а також поділитися ним з Камалою Гарріс та Дональдом Трампом. Україна активно прагне підтримувати зв'язки з кандидатами від обох політичних партій, оскільки результати майбутніх виборів виглядають вкрай непередбачуваними.

Одним з озвучених Зеленським пунктів "плану перемоги" є операція ЗСУ в Курській області. На останньому "Рамштайні" Зеленський заявив, що Україна контролює 1,3 тис. квадратних кілометрів російської території та понад 100 населених пунктів.

Раніше українське керівництво зазначало, що метою Курської операції є не лише відволікання російських військ, але й зміцнення переговорних позицій України в майбутньому. Проте наразі наступ у Курщині дав досить обмежені результати в реальному виконанні. За словами головнокомандувача Олександра Сирського, російські війська продовжують наступ на Покровськ, при цьому перекидаючи свої найбоєздатніші підрозділи саме на цей напрямок.

Не викликає подиву, що деякі авторитетні американські експерти сумніваються в ефективності Курської операції. Наприклад, Майкл Кофман і Роб Лі в своїй статті для Foreign Affairs зазначають, що цілі цього наступу виглядають значно менш амбітними в порівнянні з попередніми наступальними кампаніями України.

На відміну від операції ЗСУ в Харкові у 2022 році, наступ на Курськ не дав можливості оточити або знищити великі російські формування. За оцінками Кофмана та Лі, операція на Курську не змінює наявний матеріальний дисбаланс у конфлікті. На сьогоднішній день Росія зберігає перевагу в кількості особового складу, техніки та боєприпасів.

Українські солдати на території Суджі в Курській області Росії (джерело: Getty Images)

Серед аналітиків у США існують різні, навіть суперечливі, погляди. Проте важливо зазначити, що критичні оцінки, які з'являються у поважних медіа, потрапляють до рук тих, хто приймає рішення у Вашингтоні. Питання, яким чином може виглядати перемога України, стало актуальним ще на початку року, коли у Конгресі США відбувалися запеклі дебати щодо виділення допомоги. У нових умовах це питання знову виходить на перший план.

"Адміністрація Байдена виявляє стриманість у висловлюваннях на підтримку України, проте, здається, вони мають певну обережність щодо терміна 'перемога'. Адже перемога України означає поразку Росії, що викликає занепокоєння у Вашингтоні щодо можливих наслідків. Можливо, чіткі пропозиції з української сторони допоможуть зменшити їхні побоювання, але це не гарантовано. Аналогічна ситуація стосується і віце-президента Гарріс", - зазначив в інтерв'ю РБК-Україна Уріель Епштейн, виконавчий директор американської некомерційної організації Renew Democracy Initiative.

Позиція Камали Гарріс заслуговує на окрему увагу. Після свого висунення на пост президента США вона фактично уникала чітких висловлювань щодо того, якою має бути підтримка України. Навіть у ході дебатів ситуація не стала більш зрозумілою. Під час суперечок із Трампом Гарріс підкреслювала важливість НАТО в стримуванні Росії та критикувала свого опонента, стверджуючи, що Путін "з'їв би його на обід", якби Трамп намагався вести переговори з російським лідером.

З одного боку, це вказує на те, що в її президентській кампанії існують інші акценти. З іншого - це означає, що в формуванні її політики стосовно України ключову роль відіграватиме команда.

"Цікаво спостерігати, як Камала Гарріс буде позиціонувати себе у відношенні до президента Байдена щодо України. Можливо, вона захоче виглядати більш наполегливою в порівнянні зі своїм попередником. Це, безумовно, складні політичні нюанси, які Україні важливо усвідомлювати, але в жодному разі не варто втручатися в ці процеси як активний гравець," - зазначила Олена Трегуб, виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії (НАКО), яка активно займається питаннями безпекової допомоги Україні, в коментарі для РБК-Україна.

Те саме стосується і Трампа, особливо з огляду на його непросту історію стосунків із Зеленським. В ході дебатів республіканець ухилився від прямої відповіді щодо перемоги України у протистоянні з боку РФ. Натомість він заявив, що хоче, "аби війна припинилась". Також Трамп знову розповів, що просто подзвонив би керівникам України та Росії, і після цього, за його словами, війна би і закінчилася.

20 липня відбулася телефонна бесіда між Зеленським і Трампом - це був перший прямий контакт між ними за кілька років. Проте подробиць про "план Трампа для України" так і не стало більше.

"Коли мова йде про Трампа, важко сказати, що саме він має на увазі у своїх планах. Проте відомо, що в минулому він активно шукав можливостей для співпраці з Росією, і його основною метою, ймовірно, є укладення угоди, що дозволить йому залишити свій слід, незважаючи на умови. Це не віщує нічого позитивного для України", - зазначив Уріель Епштейн у своєму коментарі.

Згідно з нещодавніми повідомленнями в американських ЗМІ, загальний контекст "плану Трампа" полягає в тому, що він передбачає, по суті, одночасний "тиск" на Україну та Росію. Якщо Україна відмовиться від переговорів, їй загрожує зниження обсягів постачання озброєння. Натомість, якщо Росія ухилятиметься від діалогу, Україні буде надано більше військової допомоги. Нещодавно Трамп озвучив свої нові ідеї, пов'язані з цією темою, зокрема, він планує до кінця року знизити світові ціни на нафту до 40 доларів за барель, що має на меті зменшити фінансові надходження країни-агресора.

Реалістичність подібних планів викликає сумніви, зокрема через те, що зниження цін вплине й на союзників США в арабських монархіях Перської затоки. Отже, Трампу в будь-якому випадку доведеться вносити зміни до своїх намірів.

Дебати виявили, що хоча зовнішня політика не є основним акцентом у виборах у США, вона все ж займає важливе місце. Серед різних міжнародних аспектів, питання України визнається одним з найважливіших.

"Тема України продовжуватиме бути ключовою у передвиборчій кампанії. Тому ми, як представники України, маємо повне право заявити, що очікуємо від Сполучених Штатів, від кожного з новообраних президентів, чітке розуміння нашого плану та обсягу допомоги, необхідної для реальної зупинки Росії і досягнення перемоги у цій війні", - зазначила Олена Трегуб в інтерв'ю РБК-Україна.

З огляду на недостатню обізнаність кандидатів у президенти, Україні, зокрема Зеленському, під час візиту до США слід пояснити своїм співрозмовникам, які реальні можливості існують для підтримки України, а що є нереалістичним. Важливо також окреслити, з якими ініціативами Україна не погодиться, а також продемонструвати, яку вигоду можуть отримати Сполучені Штати від цієї співпраці.

The Economist вважає, що майбутній візит Зеленського — це остання можливість для нього переконати Байдена дати дозвіл на використання американської зброї для ударів вглиб Росії. Це дійсно є одним з ключових завдань, яке складно реалізувати. На даний момент існує небагато підстав для оптимізму.

"Мені б хотілося помилятися, проте наразі немає жодних свідчень про те, що президент Байден планує змінити свою позицію," - підкреслив Уріель Епштейн у коментарі для РБК-Україна ще 9 вересня.

Адміністрація Байдена навіть затримала прохання Великої Британії щодо надання Україні можливості застосовувати ракети Storm Shadow для атак на об'єкти на території Росії.

Зверніть увагу, що хоча ця зброя є британського виробництва, її компоненти постачаються з США. Тому, якщо президент Байден не готовий надати Україні можливість користуватися системами далекого радіусу дії, які навіть не вироблялися на території США, я маю сумніви, що варто очікувати на "прощальний подарунок" такого роду, - зазначає Епштейн.

Однак, несподівано, ця тема отримала новий імпульс цього тижня коли Іран, за даними США передав Росії балістичні ракети для ударів по Україні.

Серед інших аспектів, це також спонукає США переосмислити свою позицію, оскільки один із можливих шляхів для запобігання ударам з балістичних ракет полягає в знищенні на території Росії установок, з яких іранські ракети фактично запускаються.

Однак рішення ще не прийнято. 11 вересня в Києві держсекретар США Ентоні Блінкен повідомив, що донесе до Байдена аргументи, які він почув під час візиту. Крім того, він зазначив, що потреби України еволюціонують у відповідь на зміни на полі бою.

"Я впевнений, що так і буде продовжуватися, бо ситуація змінюється. Ескалація - це фактор, який ми враховуємо, але він не вирішальний", - додав він.

Ракети Storm Shadow презентовані на виставці озброєння в Об'єднаних Арабських Еміратах (зображення: Getty Images)

Джерела РБК-Україна в українському дипломатичному середовищі зберігають позитивний настрій. Одним із ключових аспектів, на який вони звертають увагу, є спадщина, яку залишить адміністрація Байдена. Зрозуміло, що не всі ініціативи президента США були реалізовані до кінця протягом його терміну. Більш того, у разі перемоги Трампа на виборах багато з цих ініціатив можуть бути скасовані зовсім.

Байден розпочав свою президентську каденцію з серйозного зовнішньополітичного невдачі — виведення військ з Афганістану, яке фактично стало хаотичним відступом. Однак тепер у американського президента є шанс завершити своє правління на позитивній ноті. Це також може стати важливим фактором на підтримку Камали Гарріс під час виборів.

"Поки що неясно, які дії планує вжити Байден стосовно України перед закінченням свого президентства. Чи вирішить він, наприклад, відвідати Київ, або надасть Україні дозвіл на проведення дальніх атак? Які кроки він вживає, щоб піти з посади з відчуттям успіху?" – зазначила Олена Трегуб у коментарі для РБК-Україна.

Поки ця невизначеність зберігається, є і простір для дипломатії. На думку радника Офісу президента Михайла Подоляка, Україні необхідно орієнтуватися на дві складові. Перша - раціональні докази, що Росія в жодному разі не зупинятиметься, оскільки вона усвідомлює відсутність будь-яких стримувальних факторів. Друга складова - емоційна. З її допомогою можна забезпечити тиск на політичні еліти від виборців. Для цього їм необхідно показати, як в Україні гинуть мирні жителі та показати жахи, що творяться у 21 столітті.

"Тому тут потрібна і раціональна складова, і емоційна. Потрібно, щоб партнери нарешті через свої суспільства усвідомили, що це за жах - жити під час війни. При тому не війни військових проти військових, а війни військових однієї країни проти цивільного населення іншої", - зазначив Подоляк у коментарі РБК-Україна.

Нарешті настає третій виклик – фінансовий. 30 вересня в США завершується фінансовий рік. Сьогодні існує проблема в тому, що не всі кошти, які були виділені Україні раніше, були використані.

Щоб перенести їх на наступний фінансовий рік, Білий дім повинен подати відповідну заявку на схвалення Конгресу.

"Є великі ризики, що ми втратимо наявні кошти в розмірі більше, ніж 5 мільярдів доларів, які можна було використати на військове обладнання, тому що є недопрацювання як з боку американської, так і з боку української сторони. Є повне нерозуміння, якою буде допомога в новому фінансовому році, вже після того, як відбудуться вибори в Америці", - сказала виданню Трегуб.

Голова Палати представників Конгресу США Майк Джонсон (зображення: Getty Images)

У зв'язку з цим адміністрація Байдена проводить термінові консультації з Конгресом, зазначає Reuters. Розглядаються різні варіанти, але в кінцевому рахунку успіх цієї ініціативи в Конгресі значною мірою залежить від позиції Трампа. На початку року він за допомогою своїх прихильників у Конгресі протягом чотирьох місяців затримував великий пакет допомоги для України. Тепер головне завдання – переконати Трампа та його команду хоча б не заважати використанню вже виділених коштів.

У підсумку, всі три виклики спонукають до співпраці з обома політичними силами в США. Особливо в критичний момент президентської кампанії, обидва кандидати, безсумнівно, прагнуть використати "українську карту" для власних цілей, і це, напевно, стане актуальним під час майбутнього візиту Зеленського до США. На даний момент, незважаючи на спокуси підтримати одну зі сторін, Київ залишається на позиціях чіткої нейтральності, що є єдино правильним підходом.