Вшанування пам'яті актора Володимира Федінчука.

Виконавець ролей Енея і молодого Скруджа загинув 31-річним

Яскравий і стрімкий шлях українського актора, а також трагічна загибель українського воїна, - так характеризують Володимира Федінчука, який загинув у битві з російськими агресорами під Новомихайлівкою на Донеччині 22 січня цього року. Тепер, 20 грудня, актор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру не досягне 32-річного віку.

Талановитий, щирий, відданий! Тобі було важко дивитися, як діти-сироти обережно торкаються портретів своїх загиблих батьків на площі Рівного. Ти сказав: "Я відчуваю, що зможу зробити більше там, ніж тут. Я буду рятувати поранених, підтримувати наших воїнів!" - згадує молодша сестра Марія Федінчук. Ти палко любив Україну, вишиванку, свою землю і родину. Ти не знав іншого способу життя – завжди віддавався на повну: у житті, на сцені і на війні.

Народився Володимир Федінчук 20 грудня 1992 року у селі Ставки Тернопільської області. Там закінчив школу.

З раннього віку Володимир вражав усіх своїм сценічним талантом, як зазначає його молодша сестра Марія. Він починав свою кар'єру, виступаючи в комедійних ролях у місцевому культурному центрі, а згодом брав участь у районних та обласних конкурсах. Глядачі завжди були в захваті від його таланту. Хлопець неодноразово здобував призові місця в різних змаганнях, а в батьківському домі зберігається безліч його нагород і дипломів.

"Володя виділявся серед своїх однокласників завдяки своєму акторському таланту. На святкових заходах він завжди представляв гумористичні виступи, і робив це не просто добре, а дійсно професійно," - зазначила Олександра Чорна.

Після завершення 9 класу я розпочав навчання в Теребовлянському вищому училищі культури, обравши факультет театру та кіно. З 2011 року я почав свою професійну діяльність у Коломийському обласному академічному українському драматичному театрі.

А вже у 2015-му закінчив за спеціальністю "Театральне мистецтво" Рівненський державний гуманітарний університет. Наступного року вийшов на сцену Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру. Зачаровував глядачів своїм акторським запалом, харизмою та неповторною грою.

Володимира в колективі дуже цінували і захоплювалися його професіоналізмом, добротою та щирістю. Незабутніми є його ролі у виставах: "На полі крові" - Юда; "Войцек" - Войцек; "Енеїда" - Еней; "Зерносховище" - Горобець; "Скрудж. Різдвяна історія" - молодий Скрудж.

Наприкінці липня 2023 року актор здобув Гран-прі за виконання монологу Юди з драматичної поеми "На полі крові" у ХVІІІ Всеукраїнському конкурсі виконавців художнього слова імені Лесі Українки. Поцілований Богом талановитий актор з блискучим творчим майбутнім, так Володимира Федінчука характеризує Володимир Петрів, директор Рівненського обласного академічного музично-драматичного театру.

До лав Збройних сил України актор Володимир Федінчук вступив у грудні 2023 року - бо інакше не міг. До того, окрім акторського шляху, Володимир займався волонтерською діяльністю - "від серця до серця", де збирав кошти на допомогу дітям з вадами слуху.

"Ти зустрів 2024-й "на нулі". Ти писав, що знаєш запах бою, що понад тиждень не вилазив з окопу, що бачив, як побратимів посікло осколками, а потім сам відчув біль у скаліченій руці. І раптом ти зник. Зв'язок обірвався, але надія жила. А потім звістка: тебе більше немає з нами. Ти загинув, як герой. У бою", - написав Володимир Петрів на початку нинішнього року 28 січня.

Прощання з військовим-навідником на позивний "Артист" Володимиром Федінчуком, який служив у 79-й окремій десантно-штурмовій бригаді, відбулося 1 лютого у театрі, де він працював, а також на Театральній площі.

"Він навідувався до театру і виконував пісню "Фортеця Бахмут", після чого вирушав до самої фортеці. Одного разу він прийшов і попросив: "Допоможіть мені знайти пісню "Явір і яворина". Я була вражена, адже ця пісня про солдата. Він сказав: "Я хочу заспівати для мами, потім для дружини, а згодом і на нашій сцені". Але, на жаль, цього не сталося", - поділилася спогадами колега загиблого актора Тетяна Вакулюк.

"Він завітав до мене, коли був ще 15-річним, з незвичайною зачіскою. Чудово читав гуморески і вмів жартувати, по-дитячому, але з великою щирістю. Його улюблене висловлювання звучало так: "Відпустіть, мені потрібно поїсти пироги", таке можна почути на Тернопільщині. Мама посилала йому вареники, і він поспішав на обід," - поділилася спогадами викладачка загиблого бійця Олена Виннічик.

"Я назавжди залишу в пам'яті його останній вигляд. Життєрадісний, усміхнений і повний щастя, він був поруч зі своєю прекрасною дружиною та родиною. Тоді його брат Василь отримував священний сан, і всі родичі, друзі та парафіяни радісно зібралися разом, - згадує Марія Прок."

- Володя завжди мав якийсь внутрішній вогник, ніби світився зсередини. Талановитий і вродливий вирізнявся з натовпу. Ніби спішив жити, все встигнути, все відчути. Такий він був, таким і залишиться в пам'яті. Вдячним сином, хорошою людиною, патріотом і Героєм".

Втрата Володимира стала невимовним горем для його родини. Його близькі, мама Ганна та тато Василь, дружина Таня, старша сестра Галя, молодша сестричка Марія та молодший брат Василь, переживають глибокий сум. Батько Василь Федінчук втратив надію: "Немає нічого гіршого в житті, ніж те, що твоє рідне дитя поховане в землі". Він ділиться своїм горем, зазначаючи: "Ми обидва втратили відчуття часу; не знаємо, який сьогодні день і що буде завтра. В голові лише одне питання: чому забирають у нас синів? У них були плани, світле майбутнє..."

Захисника поховали в Рівному на Алеї Героїв нового кладовища.

Відповідно до рішення міської ради №4669, ухваленого 14 березня 2024 року, Володимир Федінчук отримав звання почесного громадянина Рівного. У вересні цього ж року він був посмертно відзначений Рівненською міською премією для молодих митців імені Олександра Храпаченка за досягнення в театральному мистецтві.

Вічна слава Захисникові!