Вшанування пам'яті братів Віталія та Олександра Погорільчуків.
Не так давно в навчальному закладі, де отримували освіту захисники, були встановлені пам'ятні таблиці.
Різниця у віці між Віталієм та Олександром Погорільчуками з Хмельниччини - трохи більше трьох років. Народилися у селі Голики Шепетівського району, що нині є частиною Славутської міської об'єднаної територіальної громади.
Спершу старший брат Олександр, а згодом його молодший брат Віталій, служили у збройних силах під час АТО/ООС, будучи військовослужбовцями 80-ї окремої десантно-штурмової бригади. У 2021 році обидва брати спільно взяли участь у бойових діях за містечко Щастя на Луганщині.
Віталій Менший, який залишився в пам'яті як 22-річний, загинув на полі бою 26 лютого 2022 року. А в липні в його рідному селі прощалися з 26-річним Олександром...
Віталій з'явився на світ 28 травня 1999 року. У рік, коли розпочалася російсько-українська війна, він лише завершив навчання у Варварівській школі та став студентом Рівненського автотранспортного фахового коледжу, де отримав спеціальність механіка з ремонту двигунів і автомобілів.
У 2020 році хлопець пішов до ЗСУ за контрактом, став учасник Операції Об'єднаних сил.
Старший солдат, стрілець-снайпер Віталій Погорільчук загинув на Херсонщині у перші дні повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У ніч з 25 на 26 лютого 2022 року поблизу Шилової Балки десантники намагалися евакуювати поранених товаришів. Ворожий СУ-25 влучив у БТР-80, в якому перебував Віталій.
Олександр народився 14 січня 1996 року. Закінчив Шепетівське медичне училище за спеціальністю "Лікувальна справа" та здобув кваліфікацію фельдшера. Трохи працював у виправній колонії міста Ізяслава.
У 2019 році за власним бажанням вступив на контрактну службу до лав Збройних Сил України. Служив у зоні проведення АТО/ООС. Через два роки став срібним призером у конкурсі на кращого фахівця з тактичної медицини ЗСУ.
Тоді ж, перед початком повномасштабної війни, нагороджений відзнакою Командувача Об'єднаних сил "За звитягу та вірність". Двічі, у 2021 та 2022 році, був відзначений Головнокомандувачем ЗСУ нагрудним знаком "За взірцевість у військовій службі".
Старший солдат, старший бойовий медик десантно-штурмового батальйону військової частини А-0284 загинув 17 липня 2022 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання.
Для рідного краю прощання з бойовим медиком 22 липня 2022 року стало також моментом усвідомлення подвійних стандартів московської церкви в Україні, яка використовує назву "УПЦ - Українська православна церква" як прикриття. Тоді, на Хмельниччині, священнослужитель УПЦ МП відмовився відкрити храм для відспівування загиблого солдата.
Мати Світлана, переживши втрату другої дитини всього за кілька місяців, звернулася до священнослужителя Православної церкви України для проведення обряду відспівування.
Вчителька Тамара Кононюк поділилася своєю історією: "Якщо Віталія поховав отець Іван, який представляє московський патріархат, то для Саші мама запросила українських священників для відспівування. Церква була закрита, а дзвони не провели Героя в останню путь. Це супроводжувалося наклепами та прокльонами від родини отця Івана на адресу стражденної матері. Ситуація в селі загострилася, і жителі вирішили провести збори, на яких одноголосно підтримали перехід Голицької церкви до ПЦУ."
Після прощання з молодшим сином Віталієм, пані Світлана благала Олександра залишитися з нею, щоб підтримати в цей важкий час. Проте старший син відповів, що його місце на фронті, де він може допомогти своїм товаришам. Він запевнив матір і свою наречену, що повернеться...
Батько братів Погорільчуків, пан Сергій, покинув цей світ за чотири роки до трагічної загибелі своїх синів.
Посмертно братів нагороджено орденами "За мужність" III ступеня. Їх отримала 13 травня 2023 року мати.
Мешканці регіону постійно вшановують пам'ять про братів-захисників. Нещодавно, 1 жовтня 2024 року, на стіні Варварівської гімназії Славутської міської ради були встановлені пам'ятні дошки на честь відважних захисників України — своїх колишніх учнів Віталія та Олександра Погорільчуків, які, ризикуючи власним життям, мужньо боролися за свою країну під час жахливої російсько-української війни.
"Міський голова Василь Сидор висловив щирі слова вдячності та поваги всім воїнам, які боронять нашу рідну землю від жорстокого ворога. «Герої завжди залишаться в наших серцях, а їхні життєві історії та подвиги будуть передані наступним поколінням, щоб українська нація пам'ятала, завдяки кому ми живемо. Наше спільне бажання – перемогти окупанта. Ми об'єднуємось, підтримуємо один одного і кожен виконує свою роль на своєму фронті», – додав він."
Учні регулярно вшановують пам'ять братів Погорільчуків. Після патріотичного всеукраїнського забігу "Шаную воїнів. Біжу за Героїв України" вони відвідують їхні могили.
