На честь пам'яті добровольця та оператора безпілотних літальних апаратів Миколи Оранського.
Він любив екстремальні рішення, тому пішов на виконання надскладного завдання
У Кривому Розі 1 квітня попрощалися із загиблим бійцем Миколою Оранським. Військовий загинув на Запорізькому напрямку 22 березня через атаку ударного дрона. Посмертно його нагородили нагрудним знаком "За заслуги перед містом".
На церемонію поховання колишнього працівника "Суспільного", оператора безпілотників, завітали його близькі, товариші, колеги та побратими.
Миколі Оранському було 24 роки. Провести чоловіка в останню путь приїхала з Чернівців його дружина Анастасія Синицька. Вони побралися цього року в День закоханих, а освідчився Микола онлайн.
"Він завжди мріяв організувати незабутній музичний фестиваль. Планував показати мені Кривий Ріг, адже я ніколи не була в цьому місті, а тепер приїхала сюди на його прощання..." - ділиться дружина.
Діана Бритвіна дружила з Миколою з п'ятнадцятирічного віку. Вона зазначає, що він завжди випромінював радість і був невичерпним оптимістом.
"Він мав надзвичайний дар – вміти порозумітися з кожним. Коля завжди тяжів до спонтанних і навіть дещо ризикованих рішень, це було його особливістю," – ділиться дівчина.
Микола Оранський, якого друзі часто називали Нільсом, був відомою особою в медіасередовищі. У Кривому Розі він працював на двох локальних телеканалах, а після переїзду до Києва приєднався до команди Громадського.
Софія Царинник, подруга Миколи, з якою він ділив житло в столиці, згадує, що він вирізнявся авантюрним духом, творчим підходом до життя та високою відповідальністю.
"Він був справжнім фестивальним мандрівником, сповненим радості та енергії, але водночас дуже серйозним і відповідальним. Його мрія полягала в тому, щоб стати оператором у "гарячих" точках, подорожувати по світу. Проте, працюючи на Громадському, він займався ефірною роботою," – ділиться дівчина.
Микола Оранський, відомий під позивним "Каштан", став добровольцем за контрактом і після завершення навчання виконував обов'язки оператора безпілотних літальних апаратів у 118-й окремій механізованій бригаді. Його товариш, що має позивний "Клєма", згадує, як вони вперше зустрілися приблизно рік тому під час військових навчань, а згодом разом служили на Запорізькому фронті.
"Я зустрічав його лише за день до його загибелі. Ми перебували на позиціях поруч, але він на своїй, а я на своїй. Він міг залишитися, проте мав наказ, хоча всі усвідомлювали, що йти туди було небезпечно," - говорить товариш.
Миколу Оранського поховали на Всебратському цвинтарі. Замість звичного обряду відспівування, прощання супроводжувалося блюзом, виконаним на кларнеті. В завершення церемонії пролунав гімн України.
Безсмертна слава Герою!
