Вшанування пам'яті Героя України Василя Богача

Підполковник СБУ із позивним "Домаха" для літературного псевдоніма склав імена синів і став Іваном Богданом.

Василь почав свою службу в Службі безпеки України в Донеччині в 2014 році. Він став свідком початку війни на сході України і активно брав участь у звільненні міст від загарбників разом із іншими. Пізніше він описав ці події в своїй книзі "Маріуполь 2014" та став автором кількох інших творів.

42-річний підполковник загинув 8 травня 2022 року, захищаючи Маріуполь. Раніше, 4 квітня, він отримав серйозне поранення і був госпіталізований на "Азовсталі". В його останні хвилини життя він загинув разом із більш ніж 60 іншими людьми внаслідок авіаудару, завданого російськими військами по заводу.

Василь народився 16 серпня 1979 року у Волновасі. Навчався в одній з місцевих шкіл, а 9-річним, не попередивши батьків, вступив до музичної школи. До такого самостійного рішення хлопця спонукав бабусин акордеон.

Закінчив Донецький національний університет. Служив у збройних силах, спочатку в Києві, а пізніше — в Маріуполі. Після цього деякий час трудився в місцевому управлінні аграрного сектору. У результаті, ухвалив рішення приєднатися до правоохоронних органів. Став студентом Академії Служби безпеки України.

Борис Дончанин, який служив у батальйоні "Азов" і познайомився з Василем влітку 2014 року, згадує: "Ми одразу знайшли спільну мову як у спілкуванні, так і в службі. Тоді, після роззброєння Маріупольської СБУ, яка вважалася ненадійною, ми разом з групою підтримували Василя та його хлопців у очищенні Маріуполя від російських агресорів. На той час Василь мав звання майора. З перших днів він боровся за Україну і відверто казав, що серед працівників СБУ в Донецькій області до 80% були зрадниками."

У 2015 році Василь зазнав політичних репресій і три тижні провів у Бахмутському СІЗО за сфабрикованою справою. Коли вийшов, повернувся до службових обов'язків. Згодом написав про ті події три книги під псевдонімом Іван Богдан: "Маріуполь 2014", "Патріотв'язні", "По той бік окопів".

"Війна увійшла в наше життя у 2014 році. Тоді я особисто побачив "русскую весну" в Маріуполі, - згадував Василь 3 травня 2022 року. - В пам'ять про ті події я написав свою першу книжку "Мариуполь 2014" (на жаль, російською). Друга моя робота має назву "Патріотв'язні" про нашу війну як із зовнішнім, так і внутрішніми ворогами. Боротьба захисників України з системою владного свавілля та беззаконня. Третя робота називається "По той бік окопів" - така собі сповідь горлівського бойовика та реальне їх (терористів) життя під каблуком у РФ". (Електронні версії книг можна придбати, написавши за адресою [email protected]).

Василь разом із родиною проживав у Східному районі Маріуполя. Варто зазначити, що 24 січня 2015 року цей район став об'єктом масованих артилерійських атак, здійснених російськими військовими та їхніми союзниками з числа бойовиків. Унаслідок цих обстрілів загинуло 31 особа, а понад 100 людей отримали поранення.

Звуки артилерійських обстрілів з Широкиного в Маріуполі діти Василя чули з самого дитинства. А на їхньому балконі завжди майорів синьо-жовтий прапор України.

Перед повномасштабним вторгненням РФ було зрозуміло, що активні бойові дії почнуться з Маріуполя. Дружину та дітей Василь вивіз на Черкащину.

Коли 24 лютого розпочалося повномасштабне вторгнення орків, підполковник Богач разом із двома колегами вирішили залишитися в місті, аби продовжити виконання своїх службових обов'язків. "Ми були зобов'язані виявляти ворога України," - розповідає Борис Дончанин. Коли Маріуполь опинився в оточенні, Василь і його товариші приєдналися до бійців Азову, щоб разом захищати Азовсталь.

25 лютого на своїй Facebook-сторінці Василь опублікував: "Дорогі побратими та посестри! Маріуполь готовий до зустрічі з ворогом. Збройні сили України, Національна гвардія разом з відомим підрозділом "Азов", а також значна кількість співробітників національної поліції та їх спецпідрозділів з інших областей, включаючи СБУ (73 ССО та ГУР МО), готові до дій."

Він зазначив, що сталевари нерідко асоціюються з чортами, адже їм доводиться стикатися з пекельними умовами роботи та підвищувати температуру. Він запевнив: "Маріуполь готовий створити справжнє пекло для ворога!"

Записи, зображення та відеоматеріали Василя Богача в соціальних мережах протягом перших місяців масштабної війни служать свідченням відваги українських військових, незламності Маріуполя та жахливої жорстокості агресорів з Росії.

5 березня в Маріуполі чоловік коротко описав ситуацію: люди стоять у чергах за водою, яку доставляє "Водоканал"; в супермаркеті "Дзеркальний" мешканцям безкоштовно роздають продуктові набори; відсутні світло, газ та електрика; ворог обстрілює лікарні з артилерії.

8 березня: "Дівчинка у Маріуполі рочків з 10 подарувала свої малюнки захисникам міста... Ми ж пригостили її родину водою та їжею...".

12 березня Василь опублікував знімок величезної вирви, створеної російською ракетою, на якому ледь видно крихітну людську постать. У підписі до фото він написав: "Маріуполь. Третя міська лікарня. Авіаудар у дворі дитячої поліклініки та пологового відділення. Я тут зовсім малесенький...".

Ще один допис цього дня: "Маріуполь. Ворог зайшов з боку Виноградного по берегу. Піднявся до пушки. Підтягує сили. Зараз триває зачистка. Аналогічна ситуація по Володарський трасі. 23 та трохи 17 (мікрорайони). Наші зачищають. З одного боку це добре, хоч менше буде працювати ворожа арта та авіація. Вчора весь день бомбили літаки (кожні 30-40 хв). Тримаємося! Перемога за нами!"

Наступного дня: "Зранку арта, авіаудари та додалися вертольоти. Ворог, отримуючи відсіч, обходить наші позиції. Важко на Лівому (б-р Морський та нижче до моря), 17 та 23 мкрн. Вчора українськими захисниками взято у полон 12 бойовиків, з яких 2 громадянина РФ. Ліквідованих ніхто не рахує. Відео допитів очікуйте на офіційних ресурсах СБУ. Місто дає відсіч. Маріуполь це Україна!"

14 березня: "Маріуполь. Російські літаки-бомбардувальники невпинно знищують місто, перетворюючи його на безжальні руїни. Люди ховаються у підвалах і укриттях. Життя тут стало неможливим... Ворог уникає прямого бою, покладаючись на артилерію, авіаудари та заборонені касетні бомби... Оборонні дії продовжуються! Маріуполь залишається під українським прапором!"

Через 10 днів: "Місто знищене вщент. Інфраструктура зникла. Це важко усвідомити, але жителі Маріуполя, які в 2014 році закликали до руського світу і досі вірять у якісь ілюзії, нарешті отримали те, на що сподівалися. Приблизно 70% з них завжди підтримували цю ідею. Тепер нехай спостерігають, як щогодини літають російські бомбардувальники, знищуючи школи, дитячі садки, театри та звичайні житлові будинки... Їхні житла. Прийде час, і ми відновимо Маріуполь. І там вже не буде "любителів". Ми очистимо місто від них і від їхніх прихильників. А замість промислових заводів Маріуполь перетвориться на справжній курортний рай, міжнародний дитячий санаторій та місце проведення літніх Олімпійських ігор. Слава Україні! Смерть ворогам!"

Розповідь Василя наприкінці квітня була сповнена болю. Він розказав про дівчинку 10-12 років, яка наприкінці березня подарувала йому м'яку іграшку - гусеня, коли вони ховалися в одному з бомбосховищ "Азовсталі". "Сьогодні я дізнався, що вона загинула під час чергового авіаційного бомбардування російських військ... Вибач, маленька, що не змогли врятувати тебе і дати можливість знову насолоджуватися життям", - написав він, вже поранений, із "Азовсталі".

У квітні 2022 року Василя Богача відзначили орденом "За мужність III ступеня".

Оборонці українського Маріуполя проявили неймовірну мужність, підтримуючи один одного та всіх українців. Василь, який після отриманого поранення змушений був залишитися лежачи, 3 травня поділився відео про приготування "Бункерної кави по-азовстальськи". Він зазначив: "Головний інгредієнт – це справжні захисники Маріуполя (!). Цей напій дарує сили, надихає на продовження боротьби з агресором та зміцнює наші СТАЛЕВІ нерви! Маріуполь – непереможний!"

Життя підполковника трагічно завершилося 8 травня, коли російські війська скинули бомбу на лікарню. "Він перебував у медичному закладі на території 'Азовсталі'. Внаслідок бомбардування загинули 62 особи, які там були — всі миттєво згоріли", — поділилася з нами мати героя, Ліана.

Родина загиблого бійця вісім місяців не мала офіційних підтверджень того, що сталося з Василем. Остаточно прояснили все у перші дні січня 2023 року результати аналізів ДНК. Вони ідентифікували захисника серед останків, які вдалося повернути в Україну у липні 2022 року.

"Завжди прямолінійний, відкритий, з нереальним відчуттям гумору, ніколи не збреше, завжди скаже все, як є. Одне слово, порядна та гідна людина, - написала про Василя Анастасія Шилина. - Ні на хвилину не сумнівалися з чоловіком, що він буде відстоювати Маріуполь та "Азовсталь" до кінця...".

Василю було 42 роки. В нього залишилися мама, дружина та двоє синів. У червні 2023 року захиснику посмертно присвоєно звання Героя України.

У Києві відбулася церемонія прощання з підполковником Служби безпеки України Василем Богачем. Його вічний спочинок тепер на Лук'янівському кладовищі.

Митець Дмитро Чернобай, батьки якого стали жертвами війни в Маріуполі у березні 2022 року (саме йому вдалося врятуватися), створив діораму, що зображує героїчну оборону українського міста, яке опинилося під окупацією Росії. У цій роботі він вшанував пам'ять Василя Богача.