На честь Героя України Віталія Бохонка, відомого під позивним "Гектор".

На честь легендарного комбата побратими-десантники організували щорічні стрілецькі змагання

Доля подарувала Віталію не так багато років, проте він зміг прожити їх насичено. Він віддавався своїй улюбленій справі, любив всім серцем, був вірним другом і справжнім лідером. Крім того, він добровільно став на захист своєї Батьківщини.

Майбутній командир з'явився на світ 25 березня 1991 року в селі Павлівка, що розташоване в Снігурівському районі Миколаївської області. У 2008 році він завершив навчання в Щербанівській загальноосвітній школі імені Рябошапки, після чого продовжив освіту в Інституті фізичної культури та спорту Миколаївського національного університету імені В.О. Сухомлинського, який успішно закінчив у 2013 році.

Віталій обіймав посаду викладача фізичної культури та предмета "Захист Вітчизни". Він вирізнявся унікальним стилем роботи з дітьми. Спільно з учнями він активно брав участь у численних змаганнях і конкурсах, здобуваючи призові місця.

"Віталік завжди випромінював безтурботність і доброту. Навчання давалося йому з легкістю, і він активно спілкувався з однокурсниками. Його пристрастю був футбол, який став важливою частиною його повсякденності. Крім того, він захоплювався стрибками з парашутом. Під час свого першого стрибка він зняв коротке відео, у якому висловив свою любов до мене та батьків... Віталік був справді щасливим і надзвичайно добрим, але водночас мав власну думку і завжди відстоював свою позицію, що робило його особливим серед друзів", - згадує його дружина Лариса.

Проте його кар'єра вчителя тривала недовго. Коли розпочалась російсько-українська війна, Віталій вирішив стати добровольцем і звернувся до військкомату. Всього через кілька тижнів, 24 березня 2014 року, він отримав повістку до служби в 79-й окремій десантно-штурмовій Таврійській бригаді. Рідним він нічого не повідомив, аби не викликати у них тривогу — звістку про своє призначення передав вже з військової частини.

Обіймав різні ролі в десантно-штурмовому батальйоні. У січні 2015 року, під час оборони Донецького аеропорту, отримав поранення від вогнепальної осколкової рани, але вже в травні знову повернувся до лав Збройних Сил України.

Коли росіяни розпочали повномасштабне вторгнення, Віталій займав посаду начальника штабу та першого заступника командира десантно-штурмового батальйону 79-ї бригади. Проте вже в квітні 2022 року його талант та професіоналізм були визнані, і він отримав призначення на посаду командира 2-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Січеславської.

Його поважали, до нього прислухалися, за ним йшли у бій, бо він був не лише командиром, а й товаришем для своїх підлеглих.

З 7 по 15 травня 2022 року росіяни, користуючись перевагою у живій силі та вогневих засобах, щосили наступали в районі населеного пункту Новоселівка на Донеччині. Але командир парашутно-десантного батальйону, майор Бохонок зумів грамотно організувати оборону, використовуючи як основні сили, так і резерви. Це дозволило утримати позиції і не допустити прориву ворожих підрозділів углиб бойових порядків бригади.

З 21 червня по 2 липня 2022 року, коли противник здійснював наступальні операції в районі Вовчеярівки Луганської області та Лисичанського нафтопереробного заводу, батальйон під керівництвом "Гектора" успішно відбив до десяти атак. Внаслідок цих боїв було ліквідовано близько 200 осіб особового складу противника, а також знищено 13 танків, 20 броньованих машин і два автомобілі марки Урал та КамАЗ.

25 липня внаслідок артилерійського обстрілу неподалік селища Зайцеве, що в Донецькій області, був важко поранений майор Бохонко. Після цього його терміново евакуювали до лікарні в Дніпрі, де медичний персонал протягом кількох днів намагався врятувати його життя, проте, на жаль, 29 липня 2022 року 31-річний командир виявився не в змозі подолати наслідки травм.

"Попри те, що його постійно не було вдома, я завжди відчувала його присутність. На жаль, а можливо, на щастя, ніхто, абсолютно ніхто, не знає, яку чудову сім'ю ми з ним створили, розвивали і берегли... Та яке міцне кохання нас об'єднало. Він завжди казав: "Лор, ти моє чудо!", "Лорка, ти сильна!"... Неможливо відтворити, передати, розказати про свої відчуття, адже пустота розриває душу і немає сил... Пам'ять про мого Гектора, яким називали його військові, житиме в мені, допоки б'ється моє серце...", - сумує дружина.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Віталій Бохонок отримав чимало нагород. Серед особливо знакових - орден Богдана Хмельницького трьох ступенів та Звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка", яке йому присвоїли 18 листопада 2022 року (посмертно).

Лариса, його дружина, отримала ключі від однокімнатної квартири в Києві. Окрім цього, на кафедрі військової підготовки Миколаївського національного університету імені Сухомлинського, а також у Щербанівській школі Вознесенського району, були встановлені меморіальні дошки в честь героїчного земляка.

"Віталій вперше замислився про кар'єру десантника ще під час навчання в університеті. Він завжди намагався бути прикладом для своїх товаришів і колег, демонструючи, якими мають бути чесність і відданість своїй країні. 'Я лише хочу, щоб ми ніколи не забували про їхній подвиг. Передавайте пам'ять про них, щоб їхня жертва не була марною', - зазначила Лариса під час урочистого відкриття меморіальної дошки в університеті."

На честь видатного комбата його товариші-десантники влаштували щорічний турнір зі стрільби під назвою "Гектор". У цих змаганнях беруть участь підрозділи Сил оборони, а також команди цивільних. Учасники змагаються у влучності, використовуючи пістолети, штурмові та снайперські гвинтівки, автомати і помпові рушниці.

Нещодавно в Миколаєві вулицю Чайковського перейменували на честь Віталія Бохонка. Тепер вона носитиме його ім'я.