Вшанування пам'яті імунолога, молодшого сержанта Андрія Рибакова, який носив позивний "Fish".
Свою вік він визначав не за паспортом, а за "другими днями народження", які пережив на фронті.
Київський імунолог, молодший сержант Андрій Рибаков, який служив у 207-му окремому батальйоні територіальної оборони 241-ї бригади, загинув 2 листопада 2024 року.
"Важка втрата... Андрій Фіш Рибаков був хорошою людиною і дуже багато зробив для розвитку імунології в Україні... Світла пам'ять Герою...", - повідомив виконавчий директор Всеукраїнської асоціації дитячої імунології Юрій Степановський.
У Національному медичному університеті імені О.О. Богомольця, де навчався Андрій, повідомили, що навесні 2022 року випускник цього вишу вирішив стати добровольцем у 207-му батальйоні територіальної оборони Збройних Сил України, отримавши позивний "Fish". Незважаючи на свою медичну освіту, Андрій обрав посаду сержанта, адже прагнув бути завжди поруч зі своїми товаришами по службі.
"Андрій Рибаков обороняв Україну на Курахівському напрямку, що на Донеччині. Неодноразово спільно з побратимами він переживав пекельні ситуації, але ніколи не відступав... Добрий, сильний, мужній воїн героїчно загинув, захищаючи країну. Він став лицарем українського війська на небесах. Навічно в строю!", - написали у виші.
Там також згадують його, як дуже різностороннього й енергійного юнака та цінного фахівця, який багато зробив для імунології.
"Андрій Рибаков був надзвичайно різносторонньою людиною, добре володів англійською мовою, знався на музиці, подорожував світом. Він закінчив наш Університет у 2008 році та працював у фармакологічній сфері, багато зробив для імунології України, організовував публічні заходи для наукової спільноти. Друзі називали його людиною-ураганом, адже енергія та бажання діяти завжди переповнювали Андрія", - наголосили в альма-матер загиблого героя.
Друг військового Олександра Коваля поділився його останнім інтерв'ю та написав: "Це велика втрата: понад 20 років дружби та знайомства з університетських часів. Пан Андрій був лікарем, який вирішив стати солдатом, щоб бути ближче до людей на передовій, до самого кінця... Він був надзвичайно енергійною та різнобічною особистістю. Музика, подорожі, медицина, війна - це все про нього. Серце розривається від болю...".
Подруга загиблого Ольга Алієвська каже, що хоче повернутися в своє світле минуле з Андрієм: "Я дуже хочу переміститися у якусь іншу реальність, в інший всесвіт, де ти поїхав на концерт металіки, пишеш наукову роботу по гемофілії та готуєшся до лекції про космос... а ще говориш дуже кумедною італійською та кличеш мене Оліч".
10 жовтня Андрій святкував свій 39-й день народження на передовій. Але замість звичних паспортних цифр, він оцінював свій вік за кількістю разів, коли зміг залишитися живим, охрестивши це "другими днями народження".
У свій останній день народження він відкрив збір на потреби батальйону.
