Вшанування пам'яті молодшого сержанта Олексія Савченка, відомого під позивним "Лукас"

Він прагнув здобути популярність як режисер і створити сучасний спортивний центр.

Молодший сержант, боєць Групи WASP Олексій Савченко загинув 4 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у Курській області.

Олексій народився 26 листопада 1986 року у Шахтарську на Донеччині. Згодом сім'я переїхала до Генічеська, де хлопець пішов до першого класу. Закінчив школу вже у Фастові на Київщині, куди переїхала його родина. Продовжив навчання у Національному університеті харчових технологій. "Але його покликанням була відеозйомка", - згадує двоюрідна сестра Олексія Альона.

Олексій працював професійним відеографом, зокрема знімав музичні кліпи для українських артистів. Він також мав неабиякий музичний талант. "Батько Олексія був барабанщиком, і його барабанна установка займала половину кімнати, де ми жили. Коли Олексій був маленьким, батько садив його на коліна та навчав грати, хоча малюк іноді не міг дотягнутися до барабана з паличками", – поділилася мама захисника Елла.

Олексію батько прищепив пристрасть до спорту, але в університеті його серце заполонило фотомистецтво. Хлопець настільки захопився ним, що замість того, щоб відвідувати заняття, він волів ходити на фотовиставки та відвідувати художні галереї.

У 2014 році Олексій був серед активістів Революції Гідності. У 2020 році вирішив навчатися військовій справі, став членом ГО "Український легіон".

На другий день повномасштабного вторгнення РФ добровольцем став на захист Батьківщини, долучився до тероборони. Сам організовував збори на автомобілі та дрони для побратимів. Воював на різних ділянках фронту: Харківщина, Миколаївщина, Донеччина, Сумщина.

Спочатку родина Олексія навіть не підозрювала, що він бере участь у бойових діях. Вони думали, що він просто займається волонтерською діяльністю, тому й нечасто з'являється в місті та не завжди доступний для зв'язку.

Олексій Савченко був удостоєний медалі "За звільнення Харківщини" та відзнаки "Золотий Хрест" за свої видатні бойові досягнення.

Сестра згадує, що він був турботливим і водночас сміливим. Мріяв створити у рідному місті спортивний комплекс і збудувати спортмайданчики для дітей - після того, як стане відомим режисером. Олексій загалом був дуже творчим: любив якісну музику і після переїзду до Фастова став барабанщиком місцевого гурту "Квиток до завтра", малював картини.

"У нього завжди було загострене почуття справедливості. В ньому завжди була якась іскра довести цьому світу, що він чогось вартий. Навіть тоді, коли почався Євромайдан, Льошик був в перших рядах борців за справедливість. Певно, що пригодницькі фільми, які так любив, особливо "Зоряні війни", теж зіграли свою роль в цьому", - каже Альона.

Командир підрозділу WASP з позивним "Оптиміст" згадує, що до початку великої війни Олексій не завжди мав можливість відвідувати тренування Українського легіону. "Тренування проходили в Києві на лівому березі, рано вранці, і не завжди вдавалося доїхати з Фастова. Коли почалася повномасштабна агресія, я надіслав повідомлення про збори, і 'Лукас' прибув миттєво. Увесь шлях нашого підрозділу, від отримання зброї в перші дні до очікування на атаку Києва, — це шлях 'Лукаса', який він долав, як справжній джедай, ведений своєю силою і духом", — розповів він.

"Оптиміст" підкреслює, що Олексій належав до небагатьох, хто вмів ефективно використовувати дрони. Хоча він міг продовжувати свою роботу з безпілотниками, його серце прагнуло потрапити до підрозділу спеціального призначення. Як тільки стартувала підготовка нової групи, хлопець одразу висловив бажання долучитися до тренувань.

"Зміцнення піхоти в Соледарі, успішні операції з антидронною зброєю поблизу Торецька, очистка островів у Херсоні та багато інших завдань — все це "Лукас" виконував спокійно, впевнено і професійно. Коли він почав самостійно керувати групами, я відчув, як глибоко "Лукас" усвідомлює свою відповідальність за інших і як активно реагує на це", — ділиться "Оптиміст".

За словами свідків, після отримання завдання Олексій активно висловлював свої думки, коментарі та заперечення — настільки емоційно, що його товариші намагалися "пом’якшити напруженість і вирівняти гострі кути" у їхніх стосунках. Проте командир усвідомлював, що Олексій приносить користь, і вважав ці "сімейні суперечки" цінними для спільної мети.

"Війна має свої закони, і не завжди ті, хто не готові, повертаються "на щиті". Навіть якщо ти найкращий, найпідготовленіший і найтренованіший, випадковий шматок металу, що падає з неба на місці посадки, не зробить винятків. Так само, як і з "Лукасом", і "Совою", які вже залишили нас", - ділиться своїми думками "Оптиміст".

На основі інформації, наданої Фастівською міською радою, а також ресурсом ФастівNews.City.