В пам'ять про операторку FPV-дронів Катерину "Мяу" Троян.

Дівчина з блакитним волоссям перетворилася на справжній міф для операторів безпілотників в українських Збройних Силах.

Катерина Троян стала добровольцем у збройних силах. Вона служила в десантних військах і виконала тисячі успішних бойових завдань. На фотовиставці "Жінки на захисті України", що проходила в Лондоні, посол України у Великій Британії, Валерій Залужний, колишній головнокомандувач ЗСУ, поділився враженнями про високий рівень професіоналізму Катерини Троян у рядах українського війська.

Вона здобула освіту в галузі програмування в коледжі Кіту НАУ, а також навчалася на факультеті журналістики в НАУ. Займалася спортивною легкою атлетикою і йогою, а також захоплювалася гірськолижним спортом та скелелазінням. Її пристрастю були подорожі, зокрема мандрівки по Свидовцю від Драгобрата, а також підкорення Арарату, гір Андорри та вершин Альп.

У березні 2022 року Катерина Троян разом із сім'єю вирушила за межі країни. Вона активно займалася волонтерською діяльністю та працювала в IT-компаніях в Австрії, Сербії та Грузії, насолоджуючись стабільною зарплатою та спокійним життям. Проте у 2024 році вона прийняла рішення приєднатися до Збройних Сил України. З січня по березень того ж року Катерина проходила навчання та стала оператором FPV-дронів. Після складання присяги на вірність Україні, вона стала частиною 82-ї аеромобільної бригади. Обіймаючи посаду в роті ударних безпілотних літальних апаратів, вона виконувала бойові завдання в найгарячіших регіонах фронту, зокрема в Донецькій, Харківській та Запорізькій областях, а також брала участь у Курській операції.

Дівчина зазнала серйозного поранення на Покровському фронті. Її доставили до лікарні Мечникова, але, на жаль, лікарі не змогли їй допомогти. "Вона пережила Курську кампанію, але не витримала випробування на Покровському напрямку," - зазначила віцеспікерка Верховної Ради Олена Кондратюк в день її загибелі.

Прийшла сумна звістка про загибель М., дівчини з синім волоссям, яка була частиною нашої подільської компанії, - ділиться спогадами військовий Ігор Луценко. - У моїй пам'яті образи загиблих на війні жінок завжди асоціюються з неймовірною красою. Але навіть без новини про її смерть, вона була неперевершеною: струнка, висока, з яскраво фарбованим волоссям, одягнена у веселий кугурум або панаму з котячими вухами. Є щось глибоко неправильно в тому, що на фронті гинуть дівчата, а особливо - елегантні й витончені, як вона, з синім волоссям. Проте, я чекав цього. Можливо, це було наслідком багаторічної інтуїції, або ж комбінація ФПВ, ДШВ і Курська дала про себе знати. Кожного разу, коли ми зустрічалися на Подолі, було полегшення бачити її живою, або коли я натрапляв на чати, де збирали кошти для неї. Я завжди просто казав, як радий її бачити. Невимушена бесіда на Подолі не зовсім підходила для розмов про загибель, і обговорювати можливу втрату з такою красивою дівчиною здавалося безглуздим. А що тепер? Як дивитися на інших красивих дівчат і не згадувати про тих, кого більше немає?.. Вічна пам'ять Катерині.

Наша сестра по зброї, Катерина "Мяу" Троян, водночас є відважною особистістю та здібним воїном. Разом ми пережили артилерійські обстріли, авіаційні удари, а також полювання на нас з боку ворожих БПЛА. Спільно ми завдавали ударів ворогу і святкували наші досягнення під час виконання непростих завдань. Мяу прийшла на фронт, щоб стати експертом у своїй справі, і ми запам'ятаємо її як члена команди, для якого небайдужість була найважливішою рисою. Вона прийшла на війну, щоб бути рівною серед нас. Ми знайшли в ній людину з відкритим серцем і без гордині; до неї завжди можна було звернутися за підтримкою. І, що найголовніше, жодна зарозумілість не заважала нашій сестрі сама звертатися по допомогу. Слава тобі, посестро Мяу. Рота ударних БПЛА 82 ОДШБр. - написав військовий побратим Катерини Троян, Валентин Дембіцький.

Подруга Катерини, Тетяна Макаренко, яка також відома під псевдонімом "Мяу", активно ділиться спогадами про свою подругу, прагнучи зберегти її пам'ять на довгі роки.

"У мене була подруга, з якою ми познайомились ще в п’ятому класі на легкоатлетичних змаганнях. Ми разом закінчили школу і, незважаючи на те, що обрали різні університети, наша дружба залишалася міцною. І раптом Катруся вирішила піти на війська. Ще з дитинства вона захоплювалася десантниками, питала свого дядька про їх навчання і часто грала в "війни" на подвір'ї. Вона завершила університет, мала чудову кар'єру, яка обіцяла багато перспектив. Але Кат обрала інший шлях — стати на захист своєї батьківщини. Вона стала штурмовиком! Дівчина, що носила дитячий розмір одягу, загинула... Вона полягла, виконуючи свій обов'язок. Відбулося найстрашніше, що тільки могло статися..." - згадує Тетяна Макаренко.

Прощалися з Катериною в Києві в Михайлівському соборі.

Друзі принесли і розпалили безліч кольорових фаєрів, щоб прощання стало таким же яскравим, як і саме життя Катерини.

"Із такими, як вона, неможливо попрощатися. Вона була дуже яскравою, справжнім сонцем у кожній компанії. З нею ніколи не було сумно. Вона вміла підтримати, розсмішити, підняти настрій одним поглядом. Катя -- той друг, що завжди поруч, коли треба. І навіть коли не треба -- вона все одно була поруч. Вона каталась на сноуборді, займалась йогою, робила ті всі мудрі-неможливі асани, від яких у звичайних людей ноги зводить. Вона жила на повну -- і цим заражала всіх навколо. Ніколи не несла в собі злості -- лише до ворога, бо до росіян ненависть -- це як форма любові до своїх. Коли Каті не стало, людей було дуже багато. Побратими, друзі, рідні, просто ті, хто чув -- усі прийшли під Золотоверхий Михайлівський, щоб вшанувати. І провели її так, як вона жила -- яскраво. До останнього подиху" - написала Тетяна Макаренко.

Подруга військового розпочала кампанію зі збору підписів для петиції, що пропонує присвоїти Катерині Троян звання Героя України.

"Залишилась остання надія, за яку ми всі боремося -- це визнання Катерини Троян Героєм України (посмертно)! Кожний підпис -- це шана від кожного українця! Непросто зібрати 25 000, але вона гідна набагато більше підписів!" - переконує Тетяна Макаренко.

Петиція була зафіксована на офіційному веб-сайті президента України.

"Катерина загинула 5 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку Донеччини. Військовослужбовиця здійснила понад тисячу успішних бойових вильотів FPV-дронами, вона брала участь у Курській кампанії. Була неймовірно талановитою воїтелькою, яка поєднувала бойову ефективність, людяність, щирість і повну самовіддачу. Її знали й поважали побратими, командири та волонтери. Її образ -- однієї з найвідоміших жінок-дронерок -- увійшов до міжнародної фотовиставки "Жінки на захисті України", яку підтримували найвищі посадовці та міжнародні партнери. Катерина "Мяу" стала справжнім символом незламності, професіоналізму й внутрішньої сили. Її подвиг -- гідний найвищої державної відзнаки", -- йдеться у тексті петиції" - йдеться в тексті петиції.

Подруга військової Катерини Мяу підкреслює, що петиція має велике значення.

Це більше, ніж просто формальність. Це свідчення того, що 25,000 людей висловили свою вдячність за службу та захист. Це надзвичайно важливо для моральної підтримки близьких у цей складний час!

Зараз процес збору підписів продовжується - на 29 липня було отримано трохи більше 19 тисяч голосів.

Катерина Троян була єдиною донькою в родині. Захисниці було лише 32 роки.

Слава та визнання жінці-борцю!