Вшанування пам'яті розвідника, Героя України Олега Зайцева, відомого під позивним "Найф".
З'явившись на світ як воїн, він завжди відчував, що його покликання — стати саме ним.
З моменту початку повномасштабної агресії Російської Федерації жодна операція спецпідрозділу ГУР МО України "Шаман" не проходила без участі молодшого лейтенанта Олега Зайцева. Цей досвідчений воїн, відомий під позивним "Найф", з 2014 року пройшов шлях від рядового до офіцера і став одним із засновників цього українського розвідувального підрозділу.
У складі зведених підрозділів 7 травня 2022 року Олег разом із побратимом Віталієм Ігнатенком здійснили першу висадку на острів Зміїний, що стало стартом успішних операцій ГУР у Чорному морі. Під час запеклої битви з російськими загарбниками обидва воїни залишилися прикривати відхід своїх товаришів і загинули, рятуючи життя багатьох українських захисників. Саме з цього бою почалося повернення Зміїного, де прапор України знову замайорів 4 липня 2022 року.
Олег, який походить з Жашкова в Черкаській області, у 21 рік переїхав до столиці України — Києва. У цивільному житті він разом із товаришами очолював підприємство, що спеціалізується на виробництві та постачанні продукції для ветеринарних і аграрних компаній. Протягом усього життя Олег мріяв стати військовим медиком і після закінчення 8-го класу вступив до медичного училища, як зазначають у ГУР. Однак у 1990-х роках йому не вдалося вступити до медичного університету, а також його не прийняли на військову службу через проблеми зі здоров'ям. Тоді Олег зробив вибір на користь хімії. У 2001 році він завершив навчання в університеті і навіть заснував з друзями бізнес у цій галузі.
Він ніколи не відмовлявся ані від медицини, ані від пристрасті до військової справи. Під час навчання в університеті він користувався аптечкою батька, надаючи допомогу своїм товаришам по навчанні, а згодом - рятуючи поранених під час бунтів у період Революції Гідності.
Колекціонував зброю та навчався з нею вправлятися. А ще - організував команду КВК і філософський гурток.
Чоловік 5 років був актором київського театру "Дах". Там познайомився з майбутньою дружиною Наталею.
З 2014 року Олег служив на сході України в різних добровольчих батальйонах, серед яких був і "Правий сектор". Він активно брав участь у бойових діях за село Піски, а також у складі підрозділу "Санта" захищав територію авдіївської промислової зони.
У 2016 році "Найф" проходив навчання в снайперській школі "Дике поле" і розпочав активну співпрацю з Головним управлінням розвідки.
Наталія ділиться, що її чоловік ще з 2014 року усвідомлював можливість великої війни, якщо більшість людей не звертатиме уваги на конфлікт, що спалахнув на сході України та в Криму. На жаль, його передбачення виявилися точними. Усвідомлюючи підступність і жорстокість противника, Олег наполягав на тому, щоб його дружина та дві доньки виїхали за межі країни.
На початку широкомасштабного вторгнення Росії Олег Зайцев брав участь у захисті Київщини, входячи до складу батальйону "Шаман" Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Він активно брав участь у боях за село Мощун та місто Ірпінь, що сприяло відступу російських військ від Києва. Олег також був серед тих, хто атакував острів Зміїний, прагнучи звільнити його від окупаційних сил. Це дозволило відновити цивільне судноплавство та відкрити зерновий коридор, - поділилася інформацією авторка проєкту ГУР МО України "Видатні розвідники" Ольга Мосьондз під час презентації книги-буклета про Олега Зайцева в Укрінформі.
За захист столиці України розвідник отримав орден "За мужність" ІІІ ступеня. Він брав участь у бойових діях на різних фронтових напрямках і успішно виконував спеціальні завдання в тилу супротивника.
Дружина Наталія ділиться спогадами, що під час вторгнення вони з чоловіком багато говорили про глибокі філософські теми. Олег висловив думку: "Відчувається, ніби мчимо на неймовірній швидкості, проте в правильному напрямку. Навколо безліч руйнувань, апокаліптичний ландшафт, але я відчуваю, що наші дії мають сенс. Усе це робиться заради великого блага України".
За словами жінки, Олег народився воїном і завжди знав, що ним стане: "Це людина великої честі та гідності. Був запальним, але водночас умів приймати". Казав, що не може бути осторонь, проспати все і передати проблеми новому поколінню. Просив за будь-яких обставин не впадати у відчай.
"Олег був багатогранною особистістю. На шляху до себе військового він зібрав великий багаж знань і умінь, а коли постала необхідність захищати країну, його участь в українському війську стала неоціненною, - ділиться Наталія спогадами про чоловіка. - Це була людина-діамант, яка не боялася робити складні речі, бути креативним і виконувати завдання без застережень. Олега можна порівняти зі стрілою, він був людиною, яка бачить ціль і буде до неї йти з холодним розумом, але гарячим серцем".
Вранці 7 травня 2022 року Наталія не відповіла на дзвінок Олега. Вона перетелефонувала, але не отримала відповіді. "Зазвичай він попереджав, якщо міг не вийти на зв'язок, але цього разу нічого не сказав. Я почала панікувати і питати знайомих, що сталося. Спочатку хлопці мовчали, адже не могли забрати тіло, але згодом все ж зізналися: Олега більше немає", - ділиться своїми переживаннями дружина.
Мати Олега, пані Людмила, згадує, що син не хотів потрапити у полон, волів загинути у бою. Так і сталося. Молодший лейтенант, як розповідають побратими, за секунди пішов у вічність, рятуючи побратимів.
За видатні досягнення, виявлені під час виконання бойових завдань зі стримування та відсічі збройної агресії Росії, молодшого лейтенанта Олега Зайцева та його побратима Віталія Ігнатенка удостоєно найвищого звання держави - Герой України з врученням ордена "Золота Зірка" Їхні імена та подвиг закарбовані на сторінках Книги Слави ГУР МО України та в історії боротьби за свободу українського народу.
Наталія відзначає події 2022 року: "Олега доставили до Києва в липні. Витримати час очікування стало легше завдяки друзям, які завжди були поруч: побратими з підрозділу справді піклувалися про нас".
Родина значну частину матеріальної допомоги держави, яку отримала наприкінці вересня, задонатила на потреби Української армії. Наталія одного дня прийшла і сказала донькам: "Дівчата, тут у нас така дивна цифра на рахунку. Така, що аж треба рахувати нулі". Старша тоді 14-літня Лада запропонувала зробити великий донат.
Розглянувши безліч варіантів, дружина загиблого бійця вирішила відреагувати на зворушливий пост волонтерки та військової Лесі Литвинової. "Хоча вона не могла розповісти про всі подробиці, було очевидно, що це важлива ініціатива, спрямована на підтримку наших хлопців і дівчат на фронті, щоб підвищити їхні шанси на повернення додому. Не вистачало мільйона гривень. Це мене дуже зворушило, і я вирішила перерахувати 999 999 гривень - саме таку суму не зміг провести банк", - поділилася жінка в інтерв'ю для Платформи пам'яті Меморіал.
Наталія щиро визнає, що фінансовий внесок на благодійність не зменшив її горя від втрати. Проте вона відчула невідкладну потребу вчинити саме так.
Історія боротьби Олега Зайцева за Україну увійде у велику книгу розповідей про видатних розвідників, які своїми подвигами змінили хід російсько-української війни. У воїна залишилися дружина, дві доньки, мама і тато.
"Завжди Олег повторював, що Україна нарешті має можливість здолати російських загарбників. І ми повинні завершити цю битву, щоб не передавати її нашим дітям," - говорить мама захисника, пані Людмила.
Слава та повага Героям України!
