Вшанування пам'яті сапера Руслана Матющенка, відомого під позивним "Борода".

Повертався на фронт після трьох контузій і розмінував десятки гектарів землі, рятуючи цивільних і побратимів

Руслан Матющенко увійшов до числа тих, хто, не маючи жодної військової підготовки, у перші дні повномасштабної агресії Росії вирішив стати на захист своєї країни, приєднавшись до підрозділів територіальної оборони.

Він з'явився на світ у сім'ї колгоспників, що проживали в живописному селі Нове Село на Хмельниччині (тепер частина Ярмолинецької громади). Як наймолодший у родині, мав дві старші сестри. Змалку відзначався серйозністю та відповідальністю, завжди підтримував батьків у їхній праці, дбав про порядок у домі та не уникав жодної роботи.

Пізніше сім'я переїхала до Дніпропетровської області, а після завершення навчання в школі Руслан повернувся на батьківщину, де отримав професію тракториста. Спочатку він трудився в селі, а згодом знайшов роботу на гранітному кар'єрі в Дніпропетровщині.

Від попереднього шлюбу у Руслана залишилася донька та син, яких він щиро обожнював і намагався стати для них взірцем. Однак своє істинне кохання він знайшов у 2013 році, коли доля привела його до Вінниччини, в село Міжлісся.

Спільно з дружиною Наталею вони створили комфортний і затишний дім. Чоловік працював у сфері будівництва, дбав про сім'ю і насолоджувався спокійним життям. Але все змінилося 24 лютого 2022 року.

Руслан не мав можливості служити в армії через проблеми зі здоров'ям, але в перші дні повномасштабного вторгнення вирішив приєднатися до місцевої територіальної оборони. У травні 2022 року він вже став частиною Збройних сил України. Проходив спеціальну підготовку в Кам'янці-Подільському, де здобув професію сапера. Після цього його направили до інженерно-саперного підрозділу 124-ї окремої бригади 192-го батальйону.

Солдат Руслан Матющенко служив на фронті в найнебезпечніших регіонах, зокрема в Харківській, Донецькій та Херсонській областях. Він проявив себе як справжній експерт у своїй справі: розмінував численні гектари території, рятуючи життя як цивільних осіб, так і своїх товаришів по службі. Також брав участь у складних бойових операціях на лівому березі Дніпра.

Побратими "Бороди" розповідають, що його бойовий шлях був дуже важким. У березні 2023 року він отримав важку контузію, лікувався у шпиталі в Одесі. Влітку того ж року -- знову контузія і опіки від фосфорних бомб. У січні 2024 року Руслана контузило втретє і лікуватися та реабілітуватися чоловікові довелося вже довго. Та попри поганий стан здоров'я, він не зміг залишатися вдома, і в середині квітня повернувся до бойового підрозділу.

Товариші по зброї згадують, що Руслан завжди зголошувався першим виконувати найнебезпечніші завдання. Прикривав побратимів, навчав молодших, підтримував їх морально. Кажуть, що він був справжнім воїном, не лише за фахом, вірним присязі, чесним і справедливим.

27 квітня 2024 року солдат, сапер інженерно-саперного взводу в/ч А7358 Руслан Матющенко загинув на бойовій позиції в Херсонській області. Він назавжди залишився 44-річним...

"Наш Русік! Мій молодший брат, наша підтримка і щит, його забрала жорстока війна! - написала у соцмережах його старша сестра Аліна. - У дитинстві Руслан був улюбленцем усіх, він вирізнявся добротою і чарівністю. З часом став незамінним помічником для мами. Він завжди прагнув жити на повну, ніби відчував, що його шлях буде коротким. З самого початку повномасштабного вторгнення я не сумнівалася, що мій сміливий і справедливий брат стане на захист нашої Батьківщини! Русік, ти любив Україну так само, як і свою сім'ю, і я буду вдячна тобі до кінця своїх днів. Дякую, братику, що ти був частиною мого життя!"

Аліна згадує, що Руслан мав пристрасть до риболовлі та ведення господарства, мріючи про спокійну старість в оточенні близьких: дружини, дітей і онуків. Особливу увагу він приділяв своїй матері, завжди дбаючи про неї, щодня телефонував і запитував про її здоров'я. Для Руслана родина була найціннішим скарбом.

"Я щиро вдячна Богу за те, що Руслан з'явився в моєму житті. Завдяки йому я відчула себе справжньою жінкою, коханою і беззахисною. Він завжди був моєю опорою, піклуючись про мене та дітей. І він назавжди залишиться в моєму серці", - ділиться своїми почуттями вдова Наталя.

За мужність і звитягу Руслан Матющенко був нагороджений медаллю "За визволення Херсона" та орденом "За вірність народу України".