Вшанування пам'яті штаб-сержанта Володимира Гузара, відомого під позивним "Гудзон".

До останнього моменту він залишався вірним своїй клятві, відстоюючи рідну землю. Загинув, як справжній Герой, в російському полоні.

Штаб-сержант Володимир Гузар, якого побратими знали за позивним "Гудзон", народився 17 лютого 1990 року в Маріуполі. Дитинство та юність минули в рідному місті, де він навчався у школі №28, а згодом - у коледжі №74.

В Приазовському державному технічному університеті я здобув спеціальність зварювальника, проте життєві обставини склалися так, що жодного разу не довелося реалізувати свої навички в цій сфері.

Вовчик виростав звичайним хлопцем, проте з вираженим почуттям справедливості. Він завжди був готовий простягнути руку допомоги, адже мав добре серце. Його захоплення футболом та любов до рідного міста були невід’ємною частиною його життя. Дружба для нього мала величезне значення, і він завжди був на стороні своїх друзів. У людях найбільше цінував надійність, відданість і справедливість, адже сам також володів цими якостями. У вихідні дні, після служби, він любив проводити час на природі з друзями або в колі родини. Його дружина Наталя та синочок Богданчик стали сенсом його життя, і він їх безмежно обожнював, - згадує батько захисника Ігор.

Наталя, дружина Володимира, ділиться спогадами: "Володимир завжди був центром уваги на будь-яких заходах. Він із задоволенням організовував сімейні зустрічі та зустрічі з друзями, адже ці моменти приносили йому радість і емоційне піднесення. Як щира та добросердна особистість, він завжди був готовий прийти на допомогу, навіть у найскладніших обставинах. Володимир ніколи не вагаючись ділився останнім, адже людські принципи для нього мали величезну цінність".

У 2009 році Володимир здійснив важливий крок у своєму житті, приєднавшись до 1-го Донецького прикордонного загону. У цій службі він зайняв посаду керівника ремонтно-експлуатаційної групи у відділі матеріального забезпечення.

Коли на сході України почали діяти незаконні російські та проросійські збройні угрупування, чоловік не залишився байдужим. З перших днів він активно залучився до Антитерористичної операції та операції Об'єднаних сил у Донецькій області.

24 лютого 2022 року штаб-сержант Володимир Гузар разом із побратимами з 1-го прикордонного загону та бійцями Окремого загону спеціального призначення "Азов" і Збройних сил України став на захист країни у рідному Маріуполі. З 11 по 15 березня 2022 року виконував бойові завдання в мікрорайоні Східний. Володимир відповідав за бойове чергування, виявляючи рух ворожої техніки та запобігаючи спробам наступу ворога. 13 березня його група виявила ворожу снайперську позицію, за координатами якої військовослужбовці "Азову" змогли відпрацювати по цілі та знищити її. 14 березня українські оборонці, серед яких був і Володимир, вступили в бій з броньованою технікою БТР-80 та живою силою противника на транспортному засобі "Урал". Хлопці знищили вантажівку противника і трьох російських військовослужбовців.

На наступний день, 15 березня, підрозділ, до якого входив "Гудзон", у жорстокій битві захопив ворожий "Урал", що містив боєприпаси для групової зброї та продукти харчування. З 20 по 22 березня Володимир разом із товаришами по службі утримував оборонні позиції в мікрорайоні Східний, у секторі "Д", відбиваючи потужні артилерійські обстріли, авіаудари та ракетні атаки з акваторії Азовського моря.

Незважаючи на суттєву чисельну і технічну перевагу противника, українські захисники змогли знищити значну кількість ворожих солдатів та пошкодити кілька одиниць бронетехніки. Згодом Володимира часто залучали до бойових чергувань, щоб забезпечити охорону та оборону тимчасового пункту дислокації прикордонного загону на території "Азовсталі", запобігаючи можливому проникненню ворожих диверсійно-розвідувальних груп.

З 17 по 20 квітня 2022 року штаб-сержант Гузар здійснював бойові місії на спостережних пунктах поблизу "Шлакової гори", де виявляв позиції ворога та надавав інформацію для коригування артилерійського вогню. В свою чергу, з 25 квітня по 5 травня він продовжував виконувати бойові завдання в Лівобережному районі та на території металургійного комбінату.

Українські військові, серед яких був і Володимир, з березня 2022 року опинилися в оточенні в Маріуполі, а з квітня - на території "Азовсталі". Вони героїчно захищали свої позиції. Інтенсивні бої тривали до 16 травня, коли, виконуючи наказ вищого військового командування про збереження життя особового складу, Володимир Гузар потрапив у полон до російських військ. Пізніше його етапували до слідчого ізолятора №2 у місті Таганрог, що в Росії.

"Пройшов все пекло Маріуполя та "Азовсталі", пережив теракт в Оленівці. Потім його вивезли в Росію, де вороги і закатували. Що йому довелося там пережити, лише Богу відомо. Батьки втратили свого єдиного сина, Україна втратила свого захисника. Без батька залишився синочок Богданчик. У скорботі кохана дружина. Володя житиме у нашій пам'яті вічно", - розповідає тітка Олена.

5 вересня 2022 року Володимир Гузар помер у російському полоні. Йому було лише 32 роки. Тіло воїна кремували тільки у травні 2024 року. Поховали військового у колумбарії на Лісовому кладовищі в Києві.

За гідну службу Володимира Гузара нагороджено нагрудними знаками "Відмінний прикордонник" та "10 років сумлінної служби". За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, штаб-сержанта Володимира Гузара посмертно відзначили медаллю "За оборону України" та орденом "За мужність" ІІІ ступеня.

У нього є мати, батько, дружина та син.