На честь старшої бойової медикині Анастасії Кравчук, відомої під позивним "Лаванда".

У дівчини серце завмерло, коли вона рятувала поранених на Покровському фронті.

27-річна Анастасія вирішила відправитися на фронт за власним бажанням. Вона не змогла дочекатися, коли її чоловік Євгеній повернеться з полону.

Анастасія народилася 5 травня 1997 року в селі Лихолітки Чернігівської області. Мама Анастасії - Галина Мачача - згадує, що її донька з дитинства була допитливою, любила читати, танцювати, ходила до музичної школи.

Вона з’явилася на світ у нас досить пізно. Ми оберігали її, адже вона у нас єдина, справжня квіточка, дуже красива донечка з блакитними очима. Ми з татом щиро її любили... Робили все можливе, щоб вона була найкращою, - поділилася своїми думками пані Галина з журналістами.

За інформацією Козелецької селищної ради, Анастасія закінчила місцеву загальноосвітню школу №3. Вступила до Київського медичного коледжу №3, де вивчилася на медичну сестру.

Молода жінка розпочала свою кар'єру в центральній районній лікарні, а згодом продовжила працювати в клінічній лікарні "Феофанія", що підпорядкована державному управлінню справами України. Після початку широкомасштабної агресії з боку Росії вона активно займалася волонтерською діяльністю, надаючи підтримку мешканцям Херсона, Нової Каховки та інших населених пунктів.

З 2023 року Анастасія виконувала обов'язки операційної медичної сестри в Інституті травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України, розташованому в Києві.

У лютому 2024 року вона вирішила добровільно приєднатися до лав Збройних сил України, ставши медикинею. Дівчина підписала контракт із 68-ю окремою єгерською бригадою, що носить ім'я Олексія Довбуша, і отримала позивний "Лаванда".

"Мені 27 років, і я служу у війську!" — ділилася Анастасія на Фейсбуці. "Навіть коли мені виповниться 57, я залишуся військовою! Це покликання — це моє життя, я повністю віддаю себе цій справі!"

Вона розповідала, що відчувала себе як вдома серед своїх товаришів.

"Протягом усього свого життя я ніколи не слідувала стандартам суспільства... Мені приємно, що поруч зі мною є понад 80 хлопців, які можуть пишатися своїми досягненнями. Заробити авторитет - справа непроста, але я докладаю зусиль," - ділилася дівчина.

Український поет і військовий Павло Вишебаба поділився, що вперше зустрів "Лаванду" поблизу Покровська.

"Я чітко пам'ятаю, як одразу звернув увагу на її татуювання, які вразили мене своєю оригінальністю та дотепністю. Хоча ми не займали однакові посади, за той короткий час, що ми спілкувались, я відчув у ній дух справжнього воїна – щось на кшталт лицарського поклику. Вона була сповнена енергії, завжди готова встати на ноги і виконувати свої обов'язки з гумором і мужністю, коли це було необхідно," - згадував Павло.

Він підкреслив, що дівчина виконувала свої обов'язки в непростих умовах, але залишалася на своєму місці.

"Лаванда" не вважала себе жертвою, а скоріше особою, що виконує необхідні справи. Вона займалася чимось справді значущим, - ділився Вишебаба.

Чоловік Анастасії, Євген, також брав участь у захисті країни на сході. У червні 2022 року його захопили в полон. Дівчина терпляче очікувала на його повернення протягом майже трьох років.

Пані Галина згадує про останню бесіду з дочкою, що відбулася 20 жовтня: "Вона була в жахливому стані, адже в той день загинули двоє її товаришів. Вона складала їх у мішки, і в її голосі звучали крики та сльози: 'Мамо, у нас двоє загиблих. По нас ведуть вогонь!'"

Наступного дня мамі зателефонували військові і повідомили, що в Анастасії зупинилося серце, коли вона рятувала поранених. Жінка розповідає, що серце у доньки було хворе. Офіційно дівчина померла від "ускладнення стану здоров'я під час несення військової служби".

26 жовтня 2024 року зі старшою медикинею Анастасією Кравчук попрощалися у Вознесенській церкві селища Козелець. Її поховали на Журавлівському кладовищі села Лихолітки.

Євген Кравчук повернувся з ув'язнення на початку 2025 року.

Пані Галина висловила свої емоції у зв’язку з поверненням з полону зятя: "Женя, дорогий, щиро вітаємо тебе з поверненням! На жаль, наша донечка Настя, твоя дружина, не зможе зустрітися з тобою, не побачить, не привітає і не обійме, вона так і не дочекалася тебе..."

Вічна пам'ять і слава Героїні!