Вшанування пам'яті військовослужбовця Юрія Чави.
Чоловіка шанували за його постійну готовність протягнути руку допомоги.
Старший механік-водій дорожнього підрозділу інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти Юрій Чава трагічно загинув 12 березня 2025 року, виконуючи бойове завдання в Харківській області.
Юрій з'явився на світ 24 вересня 1977 року в селі Авдіївка, що в Чернігівській області. Після завершення навчання в восьмому класі місцевої школи, він продовжив освіту в Куликівському професійно-технічному училищі № 30, де отримав спеціальність тракториста.
Після завершення строкової служби чоловік повернувся до свого рідного села, де почав працювати трактористом. Спочатку він трудився в одному з місцевих сільськогосподарських підприємств, а згодом перейшов до фермерського господарства "Колос". Разом із дружиною вони також мали власне велике господарство.
На захист України чоловік вперше став у АТО, куди пішов у січні 2015 року і де пробув по квітень 2016 року. У перші дні повномасштабного вторгнення він був одним із перших, хто знову взяв до рук зброю, щоб захищати Батьківщину.
Протягом трьох років повномасштабного конфлікту Юрій пройшов багато бойових шляхів, зокрема, брав участь у боях під Бахмутом і Роботиним. Він служив у різних підрозділах, серед яких 65-та бригада, 116-та бригада та 94-й окремий батальйон підтримки (ОБП).
"У жовтні 2022 року його перевели до 65-ї бригади під Бахмутом, а згодом він опинився в 116-й бригаді під Роботине. Незважаючи на те, що кілька разів смерть була зовсім близько, йому вдавалося повернутися додому живим. Однак, коли Юру почали турбувати проблеми з ногою, його перевели до 94-го ОБП. Тут він відчув нове життя, хоча втома давалася взнаки, і йому дуже хотілося відпочити," - розповіла його дружина Ірина.
Життя військового закінчилося 12 березня 2025 року, коли він виконував бойове завдання в Ізюмському районі Харківщини. Юрія поховали 18 березня в Чернігівській області.
У нього залишилися мати Людмила, дружина Ірина, син Роман і тітка Валентина.
Згідно з повідомленнями близьких, товариші Юрія не шкодували похвали для нього.
"У 94-й ОБП його всі шанували. Він ніколи не чекав, поки командир віддасть наказ, а завжди швидко виконував всі завдання, поки інші лише прибували. Для всіх він був прикладом. Командир часто хвалив його і зазначав, що Юри дуже не вистачає...", - розповіла Ірина.
Тітка Валентина сказала, що Юрій був небалакучим чоловіком.
"Його друг, товариш і побратим Анатолій з Куликівки, також зазначав, що Юра рідко розмовляв, але завжди був надійним. Анатолій підкреслював, що ніколи не сумнівався у підтримці Юри, адже він завжди був поруч. Коли командир прибув на похорон, він висловився, що тепер йому бракує рук і ніг," - поділилася Валентина.
За словами тітки, Юрій мав велику любов до своєї дружини та сина.
"Він завжди переживав за Рому, за те, щоб у нього все складалося в житті добре, вважав, що війна - це не для дітей", - зазначила Ірина.
Валентина заявила, що захисник любив тварин і що вони завжди були біля нього. Вона уточнила, що він вдома мав 2 собак і що на фронті поруч із ним постійно знаходилися тварини - і собаки, і коти.
"Він був для мене справжнім промінчиком світла, чоловіком, якого я обожнювала безмежно, моїм першим коханням. Він мріяв про життя... Юра - це вся моя історія, яка завершилася разом із ним," - поділилася Ірина.
Вічна пам'ять нашому Герою!
