Вшанування пам'яті волонтера та військового Костянтина Юзвюка, який залишився в історії під позивним "Стамбул".

У звичайному житті він займався громадською діяльністю та волонтерством у русі за захист прав тварин, а з початком війни приєднався до збройних сил.

Костянтин завжди був готовий допомогти іншим. Він проявив себе як справжній патріот України.

Він з'явився на світ 20 жовтня 2000 року в місті Рівне. Освіту здобував у місцевих ліцеях №7 та 23. З раннього віку виявляв неабияку цікавість до навколишнього світу, особливо до тварин. Хлопець активно займався рукопашним боєм "Спас", а також грав у футбол і баскетбол. Йому також подобалося кататися на роликах. Згодом він став ініціатором проекту "Біг за донат", мотивуючи своїх друзів і побратимів до активних фізичних занять.

"У дитинстві Костя завжди досліджував речі: розкручував і розламував їх, намагаючись зрозуміти, як вони влаштовані. У школі він активно брав участь в екологічному гуртку. Під час АТО/ООС, за його ініціативою, юні екологи організували виступи в госпіталі для поранених солдатів," - розповідає мама воїна, пані Ольга. Вона також зазначила, що син і його друг збирали кошти на підтримку армії під час футбольних матчів.

Батьки Костянтина були волонтерами, і сам він майже весь вільний час присвячував допомозі іншим. У 13-річному віці став учасником Революції Гідності. Він щовечора малював плакати, вранці йшов у школу, потім йшов на віче на майдан у Рівному. Намети були прикрашені його малюнками й плакатами. Через таку активність батьки вирішили організувати сину "домашній арешт", але він переконав їх змінити думку, та навіть долучитися до акцій. "Зараз твориться історія, про яку діти потім читатимуть в книжках", - говорив Костя.

З 2016 року молодий чоловік навчався в коледжі в Польщі, де здобував знання в галузі комп'ютерних технологій. Проте, після чотирьох років навчання, він вирішив повернутися до України. Хоча йому обіцяли фінансову підтримку для продовження навчання в польському університеті, Костянтин відмовився, оскільки прагнув допомогти своїй країні, яка боролася з агресором.

У Рівному він працював у таборах організації "БУР" ("Будуємо Україну разом"), де допомагав відновлювати громадські будівлі в маленьких містах та селах України. Як зоозахисник і волонтер, він підтримував притулки для тварин та активно долучався до ініціативи UAnimals, а також до благодійного фонду "Кожна тварина". У 2021 році у Рівному він ініціював "Марш за права тварин". "Коли Костя помічав якусь проблему, він не міг залишитися осторонь і завжди прагнув її вирішити", - ділиться його сестра Анастасія.

Під час навчання за кордоном Костянтин працював у місії Червоного Хреста, став веганом, не вживав м'яса, риби, молочного та яєць. Уже під час Великої війни разом з однодумцями розробляв веганські сухпайки, які згодом були затверджені Міноборони.

24 лютого 2022 року Костянтин вирушив до військкомату, але його повернули додому через брак армійського досвіду. Він вирішив зайнятися волонтерством: разом із другом він організовував доставку допомоги для захисників на фронті, рятував тварин з небезпечних районів і привозив їх до Києва, де передавав зоозахисникам.

Під час повномасштабної війни Костянтин пройшов навчання з тактичної медицини в організації "Білі берети". У грудні 2022 року, заявивши родині, що вирушає у тижневу подорож, він навчився керувати безпілотниками в Українській добровольчій армії, до якої згодом приєднався і брав участь у боях на Запорізькому фронті. У 2023 році Костянтин уклав контракт із Збройними силами України, служив в 117-й окремій механізованій бригаді в ролі оператора дронів і командував відділенням. Він обрав позивний "Стамбул", оскільки це місто, відоме своєю візантійською історією, має звучну аналогію з його ім'ям - Константин.

Сестра Анастасія ділиться спогадами: "Він завжди відрізнявся впертістю. Коли ставив перед собою мету, відмовити його від обраного шляху було просто неможливо. Навіть коли траплялися невдачі, він сприймав це як частину плану. Так він і пішов служити в армію, залишивши нам листа. В ньому написано, що якщо з ним щось трапиться, не варто звинувачувати себе. Це був його усвідомлений вибір".

16 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання в Запорізькій області, підрозділ "Стамбул" разом із товаришами опинився під обстрілом касетних боєприпасів. Костя отримав серйозні травми, і медики протягом двох днів боролися за його життя. На жаль, 18 липня його серце зупинилося... Йому було всього 23 роки.

Ще за свого життя Костянтин висловлював бажання, щоб його тіло було кремоване у разі його загибелі. Останні проводи героя відбулися на майдані Незалежності в Рівному. Він залишив по собі батьків, сестру, близьких родичів, товаришів по службі та численних друзів.

У квітні 2025 року захиснику було посмертно присуджено орден "За мужність" ІІІ ступеня.

У пам'ять про свого сина пані Ольга використала кошти, зібрані під час прощання, для придбання рефрижератора, що призначений для транспортування загиблих військовослужбовців. Цю техніку вона передала волонтерам гуманітарної місії "На щиті" в Рівному. На дверцятах рефрижератора викарбувано слова: "Пам'ятаймо, завдяки й заради кого". Інша частина зібраних коштів була спрямована на підтримку підрозділів, яким допомагав Костянтин. Родина вирішила не ініціювати петицій щодо присвоєння звань або нагород, адже за життя він не прагнув визнання.

Вічна згадка та пошана Герою!