На вшанування пам'яті Ярослава та Ніни Олійник.

Ми ще політаємо разом і не раз. Але цей світ вже не буде таким безпілотним, "Локі"!

Аеророзвідник Ярослав Олійник (позивний "Локі") та його дружина Ніна трагічно загинули 8 вересня 2024 року у ДТП на Житомирщині. Прощання із ними відбулося у Михайлівському соборі в Києві.

Звістка про загибель подружжя відомого аеророзвідника та його дружини вразила всіх, хто його знав. Ярославу було лише 28 років, 10 з них він воював.

У 2017 році чоловік приєднався до Збройних Сил України. Він служив у підрозділі "Аеророзвідка", здобувши спеціалізацію оператора безпілотних літальних апаратів. На передовій його знали під позивним "Локі", повідомляє "Вечірній Київ".

З моменту початку масштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, наш захисник активно залучався до бойових дій на території Київської та Чернігівської областей, а також брав участь у контрнаступі на Харківщині, де сприяв визволенню Куп'янська.

Павло Хазан, мій побратим, боровся разом із Ярославом протягом кількох років і вважає його надзвичайно сміливим та дієздатним бійцем.

"Ми з Ярославом служили у розвідці. Це був 2017-2020 рік. Він був дуже сміливим. І дуже ефективним фахівцем у тому, що він робив. З ним було дуже приємно спілкуватись. дуже шкода, що йдуть такі люди... Світла пам'ять про нього завжди буде з тими, хто з ним воював і працював. Таких людей, як Ярослав мало, і хочеться, щоб вони жили", - сказав Хазан.

"Локі" здобув вміння управляти розвідувальними дронами, освоюючи цю навичку безпосередньо під час виконання бойових місій.

"Ярослав був з того покоління, що народилось вже у Незалежній Україні. Всю свою молодість - він життя не бачив - він віддав за свободу України. Як фахівець він був дуже гарним. Це дуже велика втрата... Він був дуже привітною людиною", - розповів Олександр Беляк.

Ярослав активно працював з благодійним фондом "Повернись живим", беручи участь у підготовці нових операторів дронів. Він також виконував роль радника міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олександра Камишина. Під час відспівування Камишина, сльози на очах були і в нього, і в керівника фонду "Повернись живим" Тараса Чмута.

Тяжко згадувати Ярослава заступнику міністра з питань стратегічних галузей промисловості Тимуру Ткаченко.

"Рік ми попрацювали. Світла людина, фаховий воїн, він воював з 17 років, все його дорослішання пройшло на війні. Вибачте, говорити важко", - поділився Ткаченко.

"Ярослав завжди прагнув досягати своїх цілей. Для нього Перемога стала справжнім сенсом життя. Разом із Ніною вони були як дві частини одного цілого. Він відчував себе щасливим у колі родини, і те, що сталося, стало справжньою трагедією!" - зазначив один з близьких друзів.

Вадим Юник, керівник наглядової ради оборонно-технічної компанії FRDM, поділився історією про те, чому Ярослав почав служити на фронті ще з 17 років.

"В першу чергу його мотивом була абсолютна любов до своєї Батьківщини. Це такі речі, які є всередині. Якщо у людини є така любов, то це її не зупинить ніколи. Він розбирався в безпілотних системах, знав тактику застосування й розбирався, що потрібно на фронті і впливав на виробників. Він останній рік працював у міністерстві і допомагав розуміти, що саме потрібно, наполягав на якихось речах, які дуже важливі для військових. Його досвід у війні допомагав йому бачити дуже ясно, що треба на фронті", - розповів колега Ярослава.

Євген Подтихов згадує про Ярослава, як про справжнього знавця аеророзвідки задовго до сьогоднішніх буремних подій.

"В далекому 2018 році я мав честь навчити Ярослава Олійника літати на "Лелеці". Його кар'єра в аеророзвідці розпочалася задовго до того, як це стало модним. На відміну від багатьох, "Локі" справді став майстром своєї справи і зробив величезний внесок у розвиток індустрії БпЛА, наближаючи нашу перемогу. Але сьогодні ми втратили його. Ми втратили доброго друга, сміливого бійця і талановитого пілота. Спочивай з миром, ми продовжимо боротися заради тебе, стільки, скільки буде потрібно", - зазначив Подтихов.

Андрій Римарук підкреслив, що пішов не лише видатний та відважний воїн і професіонал, а й особистість, яка завдяки своєму характеру та ставленню до оточуючих вносила зміни у світ навколо.

"Цей світ зміниться назавжди. Він не залишиться наповненим твоїм оптимізмом і позитивом. Щирість, відвертість і виваженість стали прикладом для всіх, хто мав бажання вчитися у тебе. Ми ще не раз будемо разом у польотах, але цей світ більше не буде таким безтурботним, "Локі!" – зазначив Римарук.

Ярослава та Ніну поховали на лісовому кладовищі Пушкани, розташованому в селі Заступна Васильківської громади.