Паралімпійські ігри: символ відваги та натхнення в історіях спортсменів

Перші Паралімпійські ігри відбулися у 1960 році в Римі. Участь взяли 400 спортсменів із 23 країн. Відтоді Паралімпійські ігри проводяться кожні чотири роки, одразу після Олімпійських ігор в тому ж місті.

Що цікаво, такий турнір виник у післявоєнний час. У 1948 році доктор Людвіг Гуттманн, нейрохірург німецького походження, який шукав притулку у Великій Британії, організував перші "Сток Мандевільські ігри" для ветеранів Другої світової війни з травмами спинного мозку. Ці ігри відбулися в лікарні Сток-Мандевіль та поклали початок спортивним змаганням для людей з обмеженими можливостями.

Якщо раніше у суспільстві думали, що інвалідність -- це вирок і люди з обмеженими можливостями не зможуть прожити "нормальне" життя, ба більше, займатися спортом, то зараз вони б зрозуміли, як сильно помилялися.

На щастя, ситуація почала поліпшуватися завдяки підтримці соціальної перспективи інвалідності. Зростаюча кількість людей активно залучається до спорту та бере участь у різноманітних змаганнях, включаючи Паралімпійські ігри.

Люди з інвалідністю не лише доводять, що можна досягати видатних результатів, незважаючи на біль, а й стають джерелом натхнення для оточуючих.

Пропонуємо кілька виразних прикладів нижче.

З дитинства єдиним бажанням Метта Скотта було стати баскетболістом і вигравати трофеї. Діагноз розщеплення хребта при народженні не завадив йому досягти мети.

Вперше він долучився до баскетбольної команди на візках у віці 14 років. У 2004 році Метт став членом національної чоловічої збірної США з баскетболу на візках, а через три роки здобув золоту медаль на Парапанамериканських іграх у Бразилії разом зі своєю командою.

Скотт чотириразовий паралімпієць і дворазовий призер. Він виграв золоту медаль на Паралімпійських іграх в Ріо у 2016-му та бронзу на Паралімпійських іграх в Лондоні у 2012 році. У 2021-му він також виступав у Токіо та допоміг повторно здобути золоту медаль для Сполучених Штатів.

Скотт є одним з найпопулярніших баскетболістів на візках, яких активно залучають відомі бренди. Він увійшов в історію як перший американський паралімпієць, що знявся в рекламній кампанії Nike, Inc., під назвою "Без виправдань".

Коли Джессіці виповнилося 13 місяців, її усиновила американська родина, хоча народилася вона у Сибірі. Через фібулярну гемімелію, з якою вона з'явилася на світ, у 18 місяців їй ампутували гомілки, і з того часу вона навчалася ходити за допомогою протезів. На щастя, це не стало перешкодою для неї: Джессіка змогла встановити світові рекорди та здобути золоті медалі.

Своїм найвизначнішим досягненням вона вважає здобуття трьох золотих нагород у плаванні на Паралімпійських іграх 2004 року в Греції, коли їй було всього лише 12 років.

Через два роки вона встановила 18 світових рекордів, отримала визнання як плавець року серед осіб з обмеженими можливостями від журналу Swimming World Magazine та була відзначена як паралімпієць року.

Її наполеглива праця та дисципліна зробили її другою за кількістю нагород паралімпійкою в історії США. Загалом у неї 12 золотих, 3 срібні та одна бронзова медаль Паралімпійських ігор.

Раян є яскравим прикладом того, що наполеглива праця дозволяє досягати будь-яких цілей. У дев'ятирічному віці він потрапив під пікап, коли їхав на велосипеді. Внаслідок цього він переніс складну операцію на мозку, під час якої втратив його частину. Це змусило його заново вчитися основним речам - від ходьби і мовлення до дихання і їзди на велосипеді.

На щастя, ця обставина не завадила йому завоювати срібну медаль на Паралімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро.

Окрім того, що він написав книгу "Коли згасне світло: хлопчик отримав другий шанс", він також є дворазовим чемпіоном світу.

Колишня офіцерка армії США увійшла в історію як перша американська жінка-солдатка, яка втратила ногу під час війни в Іраку у 2004 році. Через чотири роки вона здобула право на участь у Паралімпійських іграх у Пекіні, де брала участь у плавальних змаганнях. У Ріо вона виборола бронзову медаль.

Після цього перейшла до триатлону та представляла США на чемпіонаті світу з паратриатлону ITU 2010 у Будапешті, де здобула свій перший титул та повторила успіх протягом наступних двох років.

Народившись з аміоплазією артрогрипозу, лікарі сказали її батькам, що вона ніколи не буде ходити чи говорити. Попри те, що спочатку вона була баскетболісткою на візку, вирішила продовжити займатися стрільбою, в яку закохалася у віці 6 років.

Її відданість цьому виду спорту та собі зробили її першою жінкою з США, яка виграла медаль у цьому виді спорту на Паралімпійських іграх у Ріо в 2016 році.