Великдень у церкві Гробу Господнього: Ми стали свідками відкочування каменю - Vatican News
У ранні години Великої суботи латинський патріарх Єрусалима провів Пасхальне чування в "Церкві Воскресіння". У цьому богослужінні взяли участь лише декілька священнослужителів, що обумовлено обмеженнями, пов'язаними з війною. У своїй проповіді кардинал підкреслив: "Єрусалим, місто, яке носить у собі пам'ять про смерть, сьогодні перетворюється на місце, де проголошується життя через численні діла".
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Святе Місто Ватикан
"Свято Пасхи починається не з проголошення перемоги, а зі слухання історії: історії, яка зіштовхується зі смертю, щоб дійти до життя", - сказав Блаженніший Пʼєрбаттіста кардинал Піццабалла, Єрусалимський патріарх латинського обряду, проповідуючи під час Святої Меси Пасхального чування, яку він очолив у Велику Суботу, 4 квітня 2026 р., на світанку в базиліці Гробу Господнього. В зв'язку з війною та обмеженнями, введеними з метою гарантування безпеки, у літургії взяли участь лише кілька осіб, серед яких були францисканські ченці Кустодії Святої Землі, що мешкають у монастирі Святого Гробу, який місцеві християни називають "церквою Воскресіння". "Двері досі зачинені. Тиша майже повна, її порушує, мабуть, лише віддалений шум того, що війна продовжує сіяти на цій святій і понівеченій землі. Проте саме тут, - сказав проповідник, - у цьому місці, де Бог наповнив Собою смерть, Боже слово лунає голосніше за будь-яку тишу".
Кардинал зауважив, що віра християнської громади Святої Землі є "перевіреною, крихкою, можливо, виснаженою... але все ж такою, що залишається міцною". "Це не через нашу силу, а завдяки підтримці Того, Хто тут з нами", - підкреслив він, зазначивши, що Бог, насправді, "не обрав шляху втечі, а вирішив увійти в людське існування в його найглибших проявах", взявши на себе всі аспекти життя, включаючи "те, що, на жаль, часто переживається нами у формі насильства: страждання і смерть". Він не прийшов "щоб пояснювати ці явища здалеку", а "щоб відчувати їх поруч".
Патріарх підкреслив, що тривала літургія Слова поступово привела вірних до Євангелія від Матея: "Стався великий землетрус, бо ангел Господній зійшов з неба, підійшов, відкотив камінь і сів на ньому" (Мт 28,2). "У цей момент, - продовжував він свою проповідь, - здається, що немає жодної сили, яка могла б відкотити камені з гробниць, які страждання від цієї війни продовжують викопувати. Саме тому ми з ще більшою терміновістю прислухаємось до запитання, що його жінки носили в своїх серцях: хто відкотить нам камінь?". Це запитання є символом кожного пошуку надії, коли здається, що ситуація безвихідна. "Сьогодні це питання звучить з усієї Святої Землі та з кожного куточка світу, де панує насильство, - зазначив кардинал. - І відповідь на нього - це не просто слова, а реальна подія: камінь відкотився. Не завдяки нашим зусиллям, а завдяки силі Божої любові, яка перевершує смерть".
Як зазначив ієрарх, сьогодні ми перебуваємо тут: у гробниці, яка була відкрита раз і назавжди. Камінь був відсунутий, коли ще було темно, коли ще ніхто не вірив, що це можливо. "І це перше великоднє сповіщення, тут і зараз", - сказав кардинал Піццабалла, додавши: "Бог не чекає, поки закінчаться наші війни, щоб почати воскрешати життя. Він починає в темряві. Він починає в тиші. Він починає в гробниці, яка ще закрита". Пасха, насправді, не є результатом наших зусиль заради миру, "хоч би якими необхідними вони були", вона є "фундаментом, що робить можливими кожні зусилля". "Якщо гріб порожній, то ніщо не є справді закритим. Жодна земля не є назавжди спірною, жодна рана не є назавжди невиліковною, жодна пам'ять не є назавжди заручницею ненависті. Не тому, що це легко - ми знаємо, наскільки це важко, - а тому, що напрямок історії змінився. Ми більше не йдемо назустріч смерті: від цього гробу смерть залишилася позаду. І навіть коли здається, що війна говорить нам протилежне, ми - ті, хто бачив, що камінь відсунуто", - сказав він.
