Перемови у Женеві: чому не відбулося диво? (Віктор Шлінчак)

Дивно, що певна частина українців досі сподівається на революційні переговори в Женеві.

Вони не могли існувати за своїм визначенням. Їх не може бути в даний момент.

Женева, до речі, є надзвичайно привабливим місцем для проведення переговорів. Важливо зазначити, що процес мирного врегулювання між Україною та Росією розпочався саме в цьому місті ще у квітні 2014 року. Це сталося під безпосереднім патронатом Сполучених Штатів, які згодом "дипломатично" відійшли від процесу, що призвело до формування "нормандського формату" (Франція, Німеччина, Росія, Україна).

Приїзд на нинішні перемовини Мединського - зайвий маркер, аби розуміти, що політичного рішення у Москві зупиняти війну нема. Там досі впевнені, що ще мають ресурси додавити нас, що ще мають час розклоти Європу і що маючи підтримку Китаю, можуть грати з Трампом в піжмурки скільки-завгодно.

* Переговорний процес розпочнеться лише тоді, коли лінія фронту стабілізується, і всі наступальні дії на її території будуть зупинені. Це слугує першим показником.

* Маркер два - коли росія ухвалить рішення скорочувати власне нафтодобування, бо вони вже й так почали працювати з мінімальною маржею.

Третім показником стане, якщо буде здійснено "силове" затримання всього нелегального флоту, що перебуває у нейтральних водах (більше 200 танкерів).

Четвертий пункт - всі фінансові установи та банки Росії повинні підлягати санкціям без жодних виключень.

* І пʼяте. Якщо військові путіна розпочнуть новий етап "часткової мобілізації", це свідчитиме про те, що їм не вдається досягти мети з набору 30-35 тисяч осіб щомісяця.

Всі ці очевидні і практичні речі можуть прокласти дорогу до умов зупинення бойових дій. В мирну угоду з росією я досі не вірю.

Весна відкриє нові горизонти для вдосконалення тактичних стратегій. Впевнений, що найвищий рівень тиску на Україну вже позаду.