Петро Пригода та Андрій Бегай. Завтра у Львові відбудеться прощання із Захисниками.
Захисників поховають на Личаківському цвинтарі, у секторі, відведеному для почесних поховань сучасних Героїв.
У вівторок, 25 листопада, Львів попрощається з військовослужбовцями Петром Пригодою та Андрієм Бегаєм, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів. Мерія закликає львів'ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Чин похорону воїнів стартує о 11:00 в Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла. Після цього, приблизно о 11:30, відбудеться загальноміське прощання на площі Ринок.
Захисників поховають на Личаківському цвинтарі, у секторі, відведеному для почесних поховань сучасних Героїв.
Біографічні відомості про захисників
Петро Пригода (02 червня 1985 - 18 грудня 2024) з Львова.
Навчався у ліцеї "Гроно" Львівської міської ради. Згодом здобув професію монтера колії у Львівському міжрегіональному вищому професійному училищі залізничного транспорту.
Займався ремонтними роботами в ролі майстра на приватних компаніях.
Згідно з розповідями близьких, Петро мав пристрасть до мандрівок і вирізнявся допитливістю та жагою до пригод. Він завжди був спокійним, щирим і добрим.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Курському напрямках у складі 36‑ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського Військово-морських сил Збройних Сил України.
У Петра Прігода є батьки, бабуся та близькі родичі.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 26 (тепер початкова школа "Джерельце" Львівської міської ради). Згодом здобув фахову освіту у Львівському професійно-технічному коледжі. Також закінчив музичну школу по класу гобоя.
Виконував обов'язкову військову службу.
Працював спеціалістом з ремонту взуття в приватній компанії.
За словами близьких, Андрій відзначався доброзичливістю, завжди мав веселий настрій і щиру усмішку. Він умів швидко знаходити спільну мову з оточуючими і ніколи не залишався байдужим до чужих проблем. Серед його захоплень були риболовля та колекціонування годинників.
У 2024 році я взяв на себе відповідальність захищати свою Батьківщину від агресії російських окупантів. Я стояв на варті територіальної цілісності та суверенітету України, служачи в 42-й окремій механізованій бригаді імені Героя України Валерія Гудзя Сухопутних військ ЗСУ на Південно-Слобожанському, Курському та Донецькому напрямках.
У Андрія Бегая є мати, донька, брат, племінниця, а також рідні та близькі друзі.
