Результати переговорів між Зеленським і Трампом (автор: Віталій Портников)

Зустріч між президентами США та України, що відбулася в особистій резиденції Дональда Трампа, завершилася без жодних конкретних результатів. Для мене, щиро кажучи, це не стало несподіванкою.

Справжньою сенсацією стали б чіткі угоди, які можна було б реалізувати під час цієї зустрічі або, принаймні, підготувати до підписання. Натомість, для мене стало несподіванкою виявлення шоколадного торта "Трамп", яким американський президент пригостив українську делегацію. Сподіваюся, що колись з'явиться можливість дізнатися його рецепт.

Проте, якщо говорити серйозно, такий результат вже є задовільним. В кінцевому підсумку, відновлення миру залежить не від волі Трампа чи готовності Зеленського, а від позиції Путіна. І, на жаль, цієї готовності наразі не спостерігається — попри всі оптимістичні висновки, які Трамп зробив після цілком передбачуваної телефонної розмови з російським президентом. Путін прагне імітувати мирні переговори, щоб продовжити конфлікт — і поки що йому це вдається. Україні та її європейським партнерам необхідно, щоб Сполучені Штати не знижували тиску на Росію, а навпаки — посилювали його.

Формула цієї війни виглядає досить просто: якщо Росії вдасться виснажити ресурси України, вона зможе захопити частину або навіть усю її територію; в той час як, якщо Україні та її союзникам вдасться змусити Росію виснажитися, Кремлю доведеться зупинити свою агресію та відмовитися від подальших планів щодо захоплення нових територій. Питання лише в тому, на якій стадії цього виснаження ми перебуваємо. Проте, незважаючи на всі труднощі, Україна має більше можливостей, ніж Росія, оскільки підтримка з боку Заходу триває. 90 мільярдів євро нового кредиту з Європи є яскравим підтвердженням цього. А Китай з Індією навряд чи нададуть Росії фінансування безумовно.

Тому найважливіший підсумок цієї зустрічі, яка так і не стала історичною, полягає в тому, що вона минула в дружній атмосфері й у Трампа немає причин ображатися на Зеленського чи європейських лідерів. Усі підтримують "план Трампа" і готові до конструктивної співпраці з американським президентом, усі обговорюють найбільш принципові пункти й можливі компроміси. Питання лише в тому, чи готовий Путін завершити війну.

Що буде далі? Далі працюватиме бюрократія. Будуть створені робочі групи -- і для роботи з українцями, і для роботи з росіянами. Ці робочі групи складатимуться тепер не лише з довірених людей Трампа, таких як Стів Віткофф чи Джаред Кушнер. До них увійдуть і чиновники -- державний секретар Марко Рубіо, міністр оборони Піт Гегсет, голова Об'єднаного комітету начальників штабів Ден Кейн. І ці люди просто не зможуть вийти за рамки чинного законодавства -- як, утім, і українські та російські чиновники, які співпрацюватимуть із ними. А це означає, що якщо росіяни не відмовляться від своїх вимог, які неможливо імплементувати в українське законодавство, перемовини обов'язково зайдуть у глухий кут -- що, звісно, й потрібно Путіну, але не потрібно Трампу.

Наразі важко передбачити, якою буде реакція президента США на можливий провал, і чи зможе Путін, враховуючи складну економічну обстановку в Росії, відкрито відмовити Трампу. Попереду можуть бути різноманітні несподіваності, зустрічі, телефонні переговори та зміни в позиціях. І є сподівання, що весь цей хаос призведе до завершення війни вже у 2026 році, а наступного разу солодкий "Трамп" буде приготований для підписання справжньої мирної угоди.