Покровськ, Курахове та нові виклики на Півдні: які події розгортаються та що можна очікувати на передовій?

Найбільш активні напрямки фронту в останні тижні - Куп'янський, Покровський, Курахівський та Вугледарський. Як вони пов'язані між собою, що відбувається на фронті і який план окупантів - в матеріалі військово-політичного оглядача РБК-України Уляни Безпалько.

Протягом минулого тижня росіянам вдалось окупувати чи не найбільшу площу українських територій від початку цього року. Епіцентр найважчих боїв - південна частина Донецької області. Про обвал українського фронту поки не йдеться, ба більше, ситуація не однаково критична на всіх ділянках.

Однак на декількох фронтах, зокрема Куп'янському, Покровському, Курахівському та Вугледарському, ворог продовжує повільно, але невпинно просуватися вперед, не знижуючи темпу. Крім того, існує ризик, що противник може активізуватися на ще одній ділянці, яка наразі залишається відносно спокійною.

З середини жовтня в курській операційній зоні не спостерігалося суттєвих змін. В рамках свого контрнаступу ворог зумів витіснити наші війська з території Кореневого та Снагості у напрямку Новоіванівки. Наші військові активно намагаються здійснювати контратаки в цьому регіоні. Одночасно російські сили прагнуть відсунути українські підрозділи на схід від Суджі. Після звільнення села Борки противник зміг захопити Руську Конопельку, однак зазнав невдачі у спробах оволодіти Плехово.

Курський плацдарм та Куп'янський напрямок (карта: DeepState)

Схоже, що стратегія противника полягає в тому, щоб з усіх боків оточити позиції ЗСУ, зокрема в районі дороги Суджа - Суми. Однак до досягнення цієї мети ще далеко — наступальні дії російських військ просуваються досить повільно. Виглядає на те, що це є частиною свідомого плану: для швидшого просування Москві потрібно перекинути додаткові сили з інших фронтів, що, у свою чергу, призведе до зниження темпу наступу в тих зонах. Та, очевидно, у Кремлі не готові на це йти.

У Харківському регіоні поблизу Липців та Вовчанська обстановка залишається без суттєвих змін. Тим часом, в районі Куп'янська окупанти досягли проміжної мети, за яку боролися більше року — вони дійшли до річки Оскіл. Після захоплення села Кругляківка наші позиції на лівому березі Осколу були розділені на дві частини, що ускладнює ситуацію в Боровій, оскільки ворог фактично заблокував постачання, яке проходило вздовж Осколу зі східного боку Куп'янська. Російські сили намагаються прорватися до самого Куп'янська з напрямку Синьківки.

Щоб зрозуміти стратегію супротивника, варто зазначити, що окупація Харківщини або Куп'янська наразі не є його пріоритетом. Існує ймовірність, що він навіть не має наміру переправлятися через Оскіл, адже більшість мостів вже знищено. Замість цього, противник може зосередити свої зусилля на південному напрямку. Росіянам потрібен плацдарм на лівому березі Осколу для захоплення північної частини Донецької області, зокрема Лимана, Сіверська та агломерації Слов'янськ-Краматорськ. Річка Оскіл слугуватиме їм бар'єром від можливих флангових атак з заходу з боку українських сил. Отже, цілком імовірно, що в найближчому часі слід очікувати активізації дій противника на напрямках Лиману та Сіверська.

В районі Часового Яру є тенденція на погіршення ситуації. У межах міста просуванню окупантів довгий час перешкоджав канал Сіверський Донець - Донбас, який ділить його на західну та східну - меншу частину з півночі на південь.

Проте росіяни обрали вже традиційну для себе тактику - обхід міст з кількох боків, щоб якнайменше влазити у міські бої та змусити наших військових самостійно піти під загрозою оточення. У середині жовтня противник зміг просунутись на півночі від міста, де частково зачепився за мікрорайон Жовтневий, який знаходиться на західному березі каналу.

Паралельно ворог прорвався через канал на південь від міста - де водойма перетинається з автошляхом Т0405 (Н-32) і надалі вони намагаються рухатись вздовж цієї дороги. У разі втрати контролю над Часовим Яром наступною ціллю окупантів на цьому напрямку стане місто Костянтинівка, яке теж лежить на Н-32 і є важливим логістичним вузлом для наших сил у Донецькій області.

Місцевість Часового Яру та Торецька (карта: DeepState)

Проте, активна дія російських сил на півдні наразі стримується тим, що наші війська зберігають контроль над територією в районі Кліщіївки, що формує для противника ризик флангового удару.

Просування ворога вздовж Н-32, підвищує загрозу і для всього Торецького району оборони. Впродовж останніх днів українським підрозділам вдалось відновити позиції в межах Торецька після того, як противник зміг прорватись у центрі. Росіян відтіснили до східної частини центрального району міста. Ймовірно, що у разі втрати нами контролю над цим містом окупанти теж будуть розвивати рух в напрямку на Костянтинівку.

В найближчий час ворог може відновити масштабні атаки у напрямку Покровська. Їх активність знову зросла на ділянці між Новогродівкою та Гродівкою, що знаходиться на сході від міста, ймовірно, щоб просунутися в сторону Мирнограда.

Водночас ворог, вочевидь, зміг повністю зайняти місто Селидове на Покровському напрямку, створивши там загрозу оточення наших військ. Після його окупації росіяни будуть розвивати наступ у напрямку самого Покровська - вірніше, для його охоплення з півдня.

Втрата контролю над Селидовим значно ускладнила ситуацію для наших підрозділів, які оборонялися південніше, на північ від Курахівського водосховища. Окупантам вдалося активізувати свої дії, намагаючись витіснити українських військових з цього району, щоб створити сприятливі умови для наступу на Курахове - ще один важливий логістичний пункт наших сил на півдні. Існує висока ймовірність, що найближчим часом нашим військам доведеться відступити принаймні за лінію Ізмайлівка - Курахівка - Острівське, щоб уникнути оточення. Ворог вже наблизився до Курахового зі сходу, з напрямку Максимільянівки.

Покровський, Курахівський та Вугледарський напрямки (карта: DeepState)

Ситуацію для цього міста погіршило падіння Вугледара, бо тепер на Курахове окупанти сунуть не тільки з півночі та сходу, а ще і з півдня - з боку низки сіл на відрізку Шахтарське - Катеринівка. Усі ці населені пункти знаходяться на північ від Вугледара на відстані до 10 кілометрів - саме на таку глибину ворогу вдалось просунутись після окупації міста на початку жовтня. Втрата Курахового може поставити під загрозу сусідній напрямок на півдні Донецької області - район Великої Новосілки.

Однак у близькій перспективі на Півдні може з'явитись ще одна загроза. Кілька співрозмовників у військових та політичних колах остерігаються, що окупанти можуть розпочати наступальні дії і у межах Запорізької області. Теоретичні напрямки удару - Гуляйполе, Оріхів, а також Кам'янське, де останнім часом почастішали вилазки ворожих ДРГ. Можлива ціль росіян - спроба просунутись щонайменше на 30 кілометрів вглибину, щоби підійти ближче до Запоріжжя і відсунути наші війська якнайдалі від Енергодару та ЗАЕС, а далі почати переговори з позиції ультиматуму. Наші військові готуються до протидії такому сценарію.

Сьогодні Україна переживає один з найскладніших моментів у своїй війні. На фоні можливої втоми та занепокоєння наших партнерів, які зосереджені на власних проблемах, найкращою допомогою для нас можемо стати лише ми самі. Російські війська наразі мають максимальний рівень боєздатності, і їхнє подальше просування чи зупинка залежить, в першу чергу, від здатності Збройних Сил України подолати ті виклики, які заважають не лише зупинити агресора, а й організувати ефективну оборону. Від демотивації та нестачі особового складу до недостатньої координації між підрозділами, від проблем з укріпленнями до неефективного командування на нижніх і середніх рівнях — всі ці аспекти потребують термінового вирішення.