Політичний "біполярний розлад": чому президент Сербії відвідав Україну та як зрозуміти його дії.
Президент Сербії Александр Вучич здійснив свій перший візит до України з початку військового конфлікту, взявши участь в одноденному саміті "Україна - Південно-Східна Європа", який відбувся в Одесі. Ця поїздка викликала змішані емоції, адже, після його відвідування параду в Москві, приїзд до України виглядав би неприродним для багатьох політиків, але не для Вучича. Він має на це право, оскільки вже кілька років його основний девіз звучить як: "всім по частині надії - від усіх по частині 'пирога'". Цей візит до України яскраво ілюструє його підхід.
"З ранку до обіду" він намагається знайти спільну мову з ЄС, який, хоча й є "заклятим" другом України, підтримує її територіальну цілісність, надає гуманітарну допомогу та навіть готовий допомогти відновити кілька українських міст, хоч і незначних. Проте "з обіду до ранку" він стає "заклятим другом" Москви, не вважає її агресором, категорично заперечує будь-який тиск і санкції щодо неї та "ніколи не зрадить", через що й не підписав фінальну декларацію з осудом агресії РФ. Це справжній приклад політичного "біполярного розладу".
Однак, Вучич уже не вперше ухиляється від підписання такого документа. На всіх попередніх форумах він не раз демонстрував цю практику і ніколи не підтримував засудження російської агресії. Єдине нововведення в цій ситуації полягає в тому, що цього разу він навіть відмовився вшанувати пам’ять загиблих українських захисників. Це ставить слушне запитання: чому Україна погодилася на візит Вучича в такому форматі? Сподіваємося, що це не лише для того, щоб, як зазначив президент України Володимир Зеленський, "побачити війну на власні очі". Якщо, наприклад, є можливість "пошепки" обговорити питання виробництва зброї у Сербії, яка раніше потрапляла до України через треті країни, але тепер може зіткнутися з перешкодами через тиск з Москви, це було б корисно. Але якщо немає серйозних намірів, і Вучич лише отримав шанс знову демонструвати свою "багатовекторність", мовляв, ось я був у Москві, тепер я в Одесі, чому ви до мене причепилися, то це стане поразкою для України та перемогою сербського лідера.
Сьогодні важливо усвідомити, що Вучич має у своїй політичній грі одночасно підтримку з боку Китаю, США, Росії та Європейського Союзу. Кожен з цих гравців вважає Сербію важливою ланкою у своїй глобальній стратегії. Лідер Сербії вміло маневрує між різними інтересами, створюючи враження, що він може стати союзником кожного з них. Проте сербське суспільство починає усвідомлювати його хитрощі, і вже висловлює бажання, щоб він залишив свою посаду мирним шляхом. Після трагічних подій минулого року, коли через неналежний ремонт інфраструктури загинули люди, громадяни країни зрозуміли, що мають справу з тісним зв'язком між мафією та урядом. Протягом десятиліть ними керують люди, які обманюють частину населення, обіцяючи європейське майбутнє, тоді як іншим стверджують, що ЄС прагне їх поневолити. Здається, що ця політика наближається до свого завершення, і Вучичу незабаром доведеться прийняти остаточне рішення щодо свого курсу.
Про те, чого прагнув президент Сербії в Україні та як він намагається балансувати між основними світовими гравцями - у матеріалі OBOZ.UA
З Красної площі на Дерибасівську
Якщо подивитися щодо української політики, то Сербія виступає із засудженням будь-якого зазіхання на територіальну цілісність України. Бере участь у Кримській платформі на рівні прем'єр-міністра, підтримує ідею, що все, що Росія зробила в цьому напрямку, є порушенням міжнародного права. Має хороші збалансовані дипломатичні відносини з Україною, на основі, що ми підтримуємо вашу територіальну цілісність, а ви не визнаєте Косово як незалежну державу. За останні роки війни президенти України та Сербії Володимир Зеленський та Александр Вучич зустрічалися шість разів. З іншого боку, 20 жовтня 2024 року Вучич повідомив, що вперше за майже два з половиною роки поспілкувався з російським диктатором Путіним у телефонному форматі, коли більшість політиків уникають такого кроку.
"Ми провели продуктивну, відверту, тривалу і змістовну бесіду", - зазначив політик. "Александр Вучич висловив вдячність Володимиру Путіну за стійку позицію Росії щодо підтримки територіальної цілісності Сербії", - говорилося в повідомленні прес-служби Кремля.
Президент Сербії вперше з початку військових дій відвідав Україну, взявши участь у саміті "Україна - Південно-Східна Європа", який відбувся в Одесі. Олександр Вучич обговорив свою присутність на заході з Володимиром Зеленським ще в кінці травня. Тоді президент України зазначив у своєму телеграм-каналі, що вони з Вучичем "узгодили графік і домовилися підтримувати зв'язок". Ця розмова відбулася після того, як сербський лідер відвідав Москву для участі в параді на Красній площі 9 травня, незважаючи на негативні реакції та погрози з боку Європейського Союзу. Вучич тоді підкреслив "значення незалежності Сербії у прийнятті рішень".
В Одесі все почалося з позитивних заяв. Вучич висловив підтримку територіальній цілісності України та обіцяв допомогу в відновленні українських міст, підкреслюючи, що Сербія залишається вірною принципам міжнародного права та Статуту ООН, включаючи захист територіальних кордонів України. Проте, президент Сербії чомусь не згадав, що ці міста зазнають руйнувань від тих самих росіян, з якими він продовжує підтримувати "братерські" зв'язки. Це виглядає як певний політичний парадокс. Адже, з одного боку, є зруйновані міста, а з іншого — Вучич готовий пропонувати допомогу у вирішенні проблем, але чомусь він "не помічає" винних у цьому, і ані Росію, ані її диктатора Путіна сербський президент не вважає відповідальними за численні злочини на території України.
Проте трохи пізніше президент Сербії все чітко розставив по своїх місцях - відмовився підписати підсумковий документ саміту "Україна - Південно-Східна Європа", в якому засуджувалась агресивна війна Росії проти України, а також був заклик посилити санкції щодо Москви. Ба більше, вже після саміту український вояж сербського президента викликав чимало запитань у сербських ЗМІ, насамперед серед тих, які є давніми розповсюджувачами проросійських наративів. Як наслідок, Вучичу довелося виправдовуватися: "Я єдиний, хто не ухвалив декларацію. На відміну від інших учасників саміту, які б прийняли проти Росії все, все, що можуть", - зазначив Вучич. За його словами, ніхто не вимагав від нього підписання документа, а причина, через яку він відмовився підтримати декларацію, пов'язана з антиросійськими санкціями. Вучич заявив, що не зраджував Росію, незважаючи на участь у саміті в Україні, і наголосив, що Белград, на відміну від інших, не підтримує ініціативи, спрямовані проти РФ. Ще через день президент Сербії заявив, що "Україна завжди була дружньою країною Сербії", наголосивши, що Сербія цінує таку позицію і не відчуває ворожості до України.
Чотири атаки на Росію.
Нещодавно, під тиском Сполучених Штатів, президент Вучич оголосив про плани викупу частки "Газпрому" в сербській компанії NIS (Нафтова індустрія Сербії). Ця компанія є ключовим елементом російського впливу в Сербії та в цілому в регіоні. Ще один важливий крок було зроблено на початку року, коли Белград анулював угоди на постачання озброєнь з Росії. Сербія все частіше шукає нових постачальників озброєння, серед яких країни Європейського Союзу та Китай. Зокрема, країна уклала угоду з Францією на придбання 12 винищувачів Rafale на суму 2,7 мільярда євро.
Третій потужний удар по Росії полягав у тому, що Сербія до нещодавнього часу постачала Україні через посередників величезні обсяги зброї та боєприпасів. Президент Вучич відкрито визнав, що країна надіслала боєприпаси до Сполучених Штатів, Іспанії, Чехії та інших держав на загальну суму 800 мільйонів євро. Четвертий удар стався зовсім нещодавно, коли Вучич оголосив новий склад уряду, в якому вперше за довгий час не було жодної явно проросійської особи. Навіть Олександр Вулін, колишній міністр внутрішніх справ та ключовий проросійський політик, який через зв'язки з Москвою потрапив під американські санкції, не увійшов до нового кабінету. Можливо, Росія сприйняла цю зміну як порушення якихось неофіційних угод, про які публічно ніхто не говорив. В результаті Москва висловила свої претензії щодо сербських боєприпасів, які доходять до України, і Вучич пообіцяв "максимально вирішити цю ситуацію".
Однак не варто перебільшувати значення цих "антиросійських кроків" Вучича. Сербія залишається вірним союзником Москви. Про це не раз говорив сербський лідер, який, напередодні свого візиту до Одеси, вживав заходів для зупинки постачання зброї, виробленої в Сербії, для українських збройних сил. Росія залишається стратегічним партнером, про що час від часу нагадує нинішнє керівництво балканської країни. Сьогодні Росія продовжує інвестувати великі кошти в сербську економіку та активно залучати політиків, громадських діячів, культурних представників та інших, щоб зберегти свій вплив у регіоні.
Президент Вучич неодноразово підкреслював, що Сербія прагне інтегруватися в Європейський Союз, проте відмовляється вводити санкції проти Російської Федерації та не дозволить використовувати свою територію для "антиросійських" ініціатив. Нещодавно він заявив: "Поки я займаю пост президента, Белград не приєднається до санкцій проти Москви", підкресливши, що Сербія завжди залишатиметься на боці братніх відносин з Росією. Він не стурбований і позицією Єврокомісії, яка наголошує, що без запровадження санкцій проти Росії Сербія не зможе розраховувати на вступ до ЄС.
"Літієві обійми" з Європейського Союзу
Однак і Європейському союзу Вучич дарує надію та цінні літієві поклади. 19 липня 2024 року відбувся офіційний візит тоді ще канцлера Німеччини Олафа Шольца до Сербії, під час якого було підписано надзвичайно важливу угоду щодо відновлення розробки літієвих родовищ у Сербії. За повідомленнями німецької преси, ЄС, який був одним із підписантів угоди, та сама Німеччина отримає виключні права на постачання літієвої сировини. Як інформує компанія Rio Tinto, за ліцензією якої тепер будуть видобувати сербський літій, планується за допомогою сербських родовищ покрити 90% дефіциту попиту літію в ЄС. За цією угодою Сербія отримає від Євросоюзу близько 6 млрд євро інвестицій та сприяння у побудові в країні заводу із виробництва акумуляторів.
Китай також є союзником.
Сьогодні саме Сербія посідає центральне місце в китайській регіональній стратегії на Балканах, адже має широкий доступ до європейського ринку. Китай створює європейський плацдарм у країні, де він інвестує у будівництво автострад, залізниць та інших об'єктів інфраструктури, маючи досить амбітні плани щодо цієї країни. Про те, що КНР робить велику ставку на Сербію, свідчить і той факт, що минулого року під час візиту лідера Китаю Сі Цзіньпіна до Європи, він відвідав лише три країни - Францію, Угорщину та Сербію. На думку представника Держдепу, візит глави КНДР до Угорщини та Сербії мав на меті "створення нової осі друзів" для китайського режиму в Європі, які будуть сприяти китайській експансії на ринки Європи.
Подарунок для Дональда Трампа
У той же час Сербія під керівництвом Вучича намагається налагодити зв’язки і зі Сполученими Штатами. Посол США в Белграді підкреслив, що відносини між країнами досягли найвищого рівня з часів Балканської війни. Вучич висловлює позитивні думки про президента США Дональда Трампа, але вважає, що цього недостатньо. Нещодавно компанія Джареда Кушнера, зятя Трампа, отримала 99-річну безкоштовну оренду та дозвіл на будівництво розкішного готельно-житлового комплексу і музею на місці зруйнованої будівлі генерального штабу колишньої Югославії, знищеної НАТО. Загальні інвестиції в проект оцінюються в близько 500 мільйонів доларів. Кушнер має намір перетворити сербські руїни, створені американськими бомбардуваннями, на шикарний готель на 175 номерів з 1500 резиденціями. Проте нещодавно будівництво розкішного Trump Tower у Белграді зіткнулося з труднощами: сербський антикорупційний орган стверджує, що один із чиновників підробив підпис на дозвільному документі. Сербська прокуратура вважає, що колишній голова державного органу, відповідального за охорону культурної спадщини, "зловживав своїми повноваженнями", підробивши підписи на документі, що пропонував зняти охоронний статус з будівлі Міноборони. Схоже, Вучичу потрібно більше уваги з боку Трампа.
Таку політику колись проводив Кучма - нічого гарного із цього не вийшло
Прибуття президента Сербії в Україну стало важливою подією в контексті наших двосторонніх відносин. Це безумовно позитивний крок. Проте, офіційний Белград, незважаючи на тиск з боку Брюсселя з вимогою узгодити позицію щодо економічних санкцій проти Москви, поки що не наважився на це. Також не було підписано декларацію одеського саміту, яка стосувалася посилення санкційної політики щодо Росії. У свій час Україна також мала політику, відому як багатовекторність, але згодом вона була визнана неприйнятною, і основним напрямком зовнішньої політики було визначено європейську інтеграцію та вступ до НАТО. Сьогодні за наш шлях до НАТО та ЄС ми платимо велику ціну, тоді як деякі вважають, що можливо варто уникати таких значних жертв і проводити політику, що поєднує інтереси обох сторін. Таку думку висловив в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA український дипломат, колишній посол України в Хорватії та Боснії і Герцеговині Олександр Левченко, який обіймав цю посаду в 2010-2017 роках.
За словами дипломата, при цьому всьому Сербія офіційно не визнає Крим та тимчасово окуповані території українського Донбасу російською територією. Це ж саме підтверджувалося під час голосування відповідної Резолюції в Генеральній асамблеї ООН. Для України це дуже важливо, тому Київ дуже цінує позицію Белграду. З іншого боку, Белград не буде приєднуватися до політики санкцій щодо Росії.
Слід усвідомлювати, що з різних причин у сербському суспільстві існує значний рівень русофільських настроїв. Росія глибоко інтегрувалася в інформаційний простір Сербії, контролюючи усі медіа: від газет і порталів до телеканалів і соціальних мереж. Це дозволяє Москві, навіть без суттєвої економічної підтримки з боку Сербії, впливати на медіа-середовище, що, в свою чергу, відкриває можливості для серйозного впливу на ухвалення важливих політичних рішень. Наразі Росія здатна усунути з посади будь-якого сербського політика, який потрапить у немилість Кремля, навіть на найвищому рівні. Питання санкцій проти РФ є особливо чутливим для Москви, і це усвідомлюють усі в Сербії, - зазначив Олександр Левченко.
За словами дипломата, стосовно нібито антиросійських дій Вучича, NIS (Нафтова індустрія Сербії) потрапила під санкції як актив, що належить Росії. Тому викуп її частки виглядає як правомірне рішення для подолання глухого кута міжнародної санкційної політики. Таким чином, компанія з режиму повної блокади перейде в активну роботу. У Москві це усвідомлюють і не чинять значного опору. Щодо одного з найвідоміших проросійських політиків Сербії - Вуліна, то його все ж таки змусили залишити пост віце-прем'єр-міністра без портфеля через протести. Відомі його тісні зв'язки з Москвою та керівниками головних російських спецслужб. Як вважає Олександр Левченко, він залишився у сфері російського впливу, отримавши посаду голови наглядової ради однієї з провідних сербських компаній - "Сербія газ". Це підтверджується тим, що незабаром Вулін відправиться на щорічний Петербурзький економічний форум, де планує лобіювати вигідні для Сербії ціни на постачання російського газу.
Щодо ключового питання постачання зброї Україні, офіційна позиція Белграда полягає в тому, що він не постачає озброєння до зон збройних конфліктів. Це стосується як України, так і Росії. Проте існують давно відомі схеми обходу таких заборон, які включають залучення компаній з третіх країн для здійснення закупівель. Це використовують багато країн, в тому числі Україна та Росія. Щодо російських військових поставок до Сербії, то вони тривають вже багато років, зокрема Москва надає старі зразки озброєння в якості подарунків. Однак, з огляду на курс на євроінтеграцію, Белград усвідомлює необхідність мати сучасні західні озброєння. Тому було ухвалено політичне рішення про додаткові закупівлі нових бойових літаків у Франції, а не в Росії. Москва це рішення не дуже схвалює, проте Белград демонструє вміння балансувати між Росією та Європейським Союзом, що змушує Москву терпіти такі дії, - підкреслив Олександр Левченко.
