Претензії щодо окупації: Польща формулює вимоги до Російської Федерації.
Моніторинг в епоху холодної війни
Подібна претензія вже висунута Польщею Німеччині - за руйнування в роки Другої світової війни. Вимога обґрунтована на суму 1,3 трлн євро.
Цю інформацію надає газета Financial Times.
Йдеться про те, що директор польського Інституту військових втрат Бартош Ґондек, якому прем'єр Дональд Туск доручив провести аналіз історичних злодіянь Москви, підкреслив: це розслідування буде значно ширшим, ніж "німецький кейс". Причиною цього є час - понад 40 років перебування Польщі у зоні радянського контролю під час холодної війни.
Видання підкреслює, що ця ініціатива може суттєво ускладнити відносини Польщі з Москвою. Ситуація вже є напруженою через звинувачення Путіна у проведенні гібридних дій, зокрема після інциденту з порушенням польського повітряного простору російськими дронами восени минулого року. У кабінеті Туска зазначили, що Польща стала ціллю для численних кібератак і регулярно повідомляє про викриття агентів, що працюють на російську розвідку.
Ґондек підкреслив, що точні суми компенсацій наразі не встановлені. Це пов'язано з тим, що група з десяти істориків працює в умовах обмеженого доступу до російських архівів і стикається з проблемами, такими як фальсифікація або знищення доказів радянським режимом. Він вважає, що ця робота вимагатиме тривалих стратегічних зусиль.
У статті зазначається, що Москва протягом багатьох років відмовлялася визнавати свою причетність до масових убивств, зокрема до Катинської трагедії 1940 року, яка забрала життя близько 22 тисяч поляків. Лише у 2010 році в Російській Федерації було офіційно визнано, що наказ про розстріл видав особисто Сталін.
На даний момент інститут Ґондека має намір дослідити не тільки безпосередні бойові втрати, але також і:
- наслідки примусової зміни кордонів;
- демографічні зміни після 1945 року;
- соціально-економічне гальмування через радянський вплив.
Одночасно питання компенсацій від Німеччини продовжує бути джерелом напруги. У Берліні вважають, що юридично питання репарацій вже давно вирішене. В той же час, опозиційна польська партія "Право і справедливість" (PiS) висловлює критику на адресу уряду Туска за його надто м'який підхід у переговорах з німецькою стороною.
Євродепутат від партії PiS Аркадіуш Мулярчик, який подав позов проти Німеччини, звинуватив теперішню владу в тому, що вона намагається відвернути увагу на Москву, щоб замаскувати невдачі в переговорах з Берліном. Він зазначив, що його політична сила також намірялася висунути претензії до Росії, але це мало бути зроблено пізніше.
Нагадаємо, що у вересні 2022 року Сейм оприлюднив оцінку збитків, завданих нацистською агресією, яка склала 6,22 трлн злотих (приблизно 1,4 трлн доларів США). Німеччина заперечила ці цифри, аргументуючи своє рішення угодою, укладеною в 1953 році, яку підписав тодішній маріонетковий уряд Польщі під тиском Радянського Союзу.
Заступник керівника Міністерства закордонних справ Польщі Владислав Бартошевський підкреслив, що Варшава ніколи не вважала питання компенсацій за злочини сталінської епохи вирішеним. Він також зазначив, що це питання неодноразово піднімалося в діалозі з Російською Федерацією, проте російська сторона його ігнорувала.
Коли стало відомо про наміри Польщі подати позов проти Російської Федерації, реакція Москви була відверто зневажливою. Речниця Міністерства закордонних справ РФ Марія Захарова в своєму характерному стилі порадила польським представникам не вимагати грошей, а звернути увагу на оперу "Іван Сусанін". Цей твір композитора Глінки заснований на легенді про селянина, який у XVII столітті заманив польське військо в пастку, жертвуючи своїм життям заради порятунку російського царя.
Цілком ймовірно, що вимоги Польщі до Росії стосовно репарацій можуть стати прецедентом для інших країн Східної Європи, де після завершення Другої світової війни залишалися радянські війська, що сприяли встановленню комуністичного режиму. Радянська експансія в цих регіонах завершилася лише з розпадом соціалістичної системи, падінням Берлінського муру в 1989 році та розпадом СРСР у 1991-му році.
З огляду на історичні події, керівники зовнішньополітичних відомств країн Балтії — міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна, а також його колеги з Латвії Байба Браже та Литви Кястутіс Будріс — зробили спільну заяву, в якій підкреслили, що російська окупація територій не може вважатися тимчасовою.
Ця заява була зроблена на фоні обговорень можливих "територіальних поступок" з боку Києва, які можуть надати легітимність військовим захопленням з боку Кремля. Документ був опублікований всього за два дні до запланованих переговорів між лідерами США та Росії на Алясці.
Представники балтійських країн наголосили на своїй підтримці територіальної цілісності України, вважаючи будь-які наміри щодо передачі українських територій Москві абсолютно неприйнятними.
Дипломати апелюють до трагічного досвіду своїх народів, які перебували під фактичною окупацією СРСР упродовж пів століття - з 1940-х років аж до розпаду радянської імперії у 1991-му. Вони зазначили, що сталінські війська принесли на балтійські землі "кривавий терор", що супроводжувався масовими стратами та виселенням людей.
У документі також зазначається, що, незважаючи на те, що ряд західних столиць, серед яких і Вашингтон, офіційно не визнали анексії Балтійських країн до складу СРСР, це не принесло полегшення місцевим жителям. Для 6 мільйонів людей у цьому регіоні, які стали жертвами окупації, юридичні нюанси міжнародних відносин не стали захистом від щоденних репресій.
Сотні тисяч людей загинули в рядах підпільних рухів, були депортовані до Сибіру або стали вимушеними емігрантами. Автори особливо акцентують увагу на долі дітей: приблизно 43 тисячі неповнолітніх були вивезені з Балтійських країн; значна частина з них виросла, втративши зв'язок зі своїм походженням.
Представники балтійських держав підкреслили, що навіть після 35 років з моменту здобуття незалежності, наслідки окупації 1944-1991 років продовжують залишатися болючою темою. Вони впевнені, що стратегічні цілі Росії не змінилися: прагнення підкорити Україну, розколоти західну коаліцію та запровадити свій диктат у європейській системі безпеки.
Україна активно вимагає від Росії виплати репарацій за збитки та шкоду, завдану внаслідок повномасштабної агресії, вважаючи заморожені російські активи основним джерелом фінансування. Наразі вже запрацював міжнародний Реєстр втрат, через який як громадяни, так і держава мають можливість подавати заявки на відшкодування, включаючи знищене житло та інфраструктуру.
Реєстр втрат, що функціонує в Гаазі, приймає заявки за 45 різними категоріями, серед яких є знищене житло, моральні страждання, втрати близьких та збитки від закриття бізнесу.
Невдовзі має повноцінно запрацювати Компенсаційна комісія для розгляду заяв та вирішення питання виплат.
