Глава держави України надав звання Героя України (посмертно) сержанту Олегу Гаврилуці, який служив у чернівецькому підрозділі Національної гвардії - повідомляє Українська газета Час.

Президент України посмертно надав звання Героя України сержанту Олегу Гаврилуці, який служив у чернівецькому підрозділі Національної гвардії.

Сміливий воїн, який з'явився на світ в Одеській області, виростав і здобував знання в Миколаївщині. З 2021 року він проходив строкову службу у підрозділі Національної гвардії України в Чернівцях. У 2024 році, відчуваючи глибоке покликання захищати свою країну та родину — матір, братів і сестер, він підписав контракт. Протягом служби в 24-му полку імені гетьмана Петра Сагайдачного, Олег зарекомендував себе як здібний солдат і справжній лідер. Завдяки своїм досягненням, він пройшов навчання і став командиром відділення, а згодом - головним сержантом роти.

Він завжди випромінював життєрадісність. Відзначався відповідальністю, старанністю та дружелюбністю. У команді він був як лідером, так і надійною опорою. Завжди готовий прийти на допомогу своїм командирам, а для побратимів — справжнім другом. Він був людиною, яка дотримувалася своїх слів. Навіть після першого бойового завдання, виснажений, але усміхнений, промовив: "Потрібно трохи відпочити". Я досі пам'ятаю його останні слова: "Командир, я обіцяю — я його винесу". І він дотримав обіцянки — евакуював пораненого, на жаль, заплативши за це власним життям, - згадує про Героя України командир його роти, старший лейтенант Артем Лисак.

Попри свій юний вік, Олег Гаврилуца з усією серйозністю дбав про безпеку та добробут своєї родини, захищаючи їх від усіх можливих труднощів. Він став справжнім оплотом для матері, а також для своїх молодших братів і сестер.

"Він далі в моїй в душі. Останнє, що він сказав телефоном було "Матуся, я вас дуже люблю, бережіться всі. Він дуже усіх любив, і ми його всі теж", - каже мати Героя України Оксана Михайлівна.

І товариші в підрозділі перетворилися для гвардійця на справжню сім'ю.

"Олег завжди був щирим і відкритим у спілкуванні. Він рідко відчував смуток, лише раз на рік. Його легкість у сприйнятті будь-яких подій вражала. Ніколи не відмовляв у допомозі, завжди уважно вислуховував і давав корисні поради. Його присутність надихала всіх нас. Це дійсно дивовижна, чесна людина, таку, як він, я більше ніде не зустрічав", - ділиться спогадами один з його найкращих друзів, лейтенант Богдан Філатов.

Літом 2025 року Олег, разом зі своїм підрозділом, виконував бойові завдання на передовій. Сміливий сержант стримував ворожі сили під Покровськом. Переміщаючись на великі відстані пішки, він доставляв усі необхідні ресурси своїм товаришам по службі. Регулярно носив на своїх плечах до 30 кілограмів боєприпасів і харчів. Також займався евакуацією поранених бійців. Сержант Олег Гаврилуца особисто знищив понад 50 ворогів та більше 20 одиниць ворожої техніки.

15 червня бронетранспортер з військовослужбовцями був уражений ворожими дронами. Попри власні осколкові поранення обличчя та ноги, сержант витягнув із палаючої машини важкопораненого побратима, надав домедичну допомогу іншим пораненим і організував їхнє переміщення у безпечніше місце, врятувавши життя гвардійців. Протягом трьох тижнів гвардійці тримали оборону на найближчій позиції. Під час виходу за провізією один із врятованих ним побратимів наступив на міну, отримавши травматичну ампутацію стопи.

Сержант Гаврилуца, отримавши поранення, залишався на своїй позиції разом із двома тяжкопораненими товаришами. Він продовжував виконувати бойове завдання, цілодобово відбиваючи регулярні атаки супротивника.

5 липня 2025 року, дочекалася своєї зміни на вогневій позиції, гвардієць взяв на себе відповідальність за евакуацію групи і проніс свого товариша близько 7 кілометрів через обстрілювану територію.

"Я залишився живим завдяки йому. Спершу Олег витягнув мене з палаючого автомобіля, вдруге врятував, коли я наступив на міну, а згодом ніс мене на собі під вогнем, до останнього борючись за кожного з нас. Для мене він завжди буде не лише командиром, а й братом, який пожертвував своїм життям, щоб ми могли жити," - пригадує солдат Олександр Шуптар.

Під час евакуаційної операції чернівецький нацгвардієць виявив російського розвідника, який рухався на мотоциклі. Відважний військовослужбовець захопив окупанта в полон і використав його мотоцикл, щоб доставити свого товариша. На місці евакуації їх забрав автомобіль. Проте ввечері, під час руху до стабілізаційного пункту, їх атакував FPV-дрон. Внаслідок цього удару незламний сержант загинув.

Захисника поховали в Чернівцях 10 липня 2025 року.

Згідно з указом Президента України № 186/2026, за виявлену особисту мужність і героїзм у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане служіння українському народу, сержант Олег Михайлович Гаврилюк посмертно був удостоєний звання Героя України та нагороджений орденом "Золота Зірка".

Вічна пам'ять та незгасима слава Україні Герою!

Джерело: Військова частина 3113 Національної гвардії України