Примус до миру: які кроки слід зробити Україні

бізнесмен, активіст, автор статей, лектор Києво-Могилянської школи бізнесу

Протягом найближчих тижнів Україна зазнає потужної інформаційної кампанії з боку США. З’являться повідомлення про те, що Україна є штучно створеним утворенням, яке насправді не повинно існувати. Згідно з цими твердженнями, її заснування стало результатом співпраці австрійського генерального штабу та USAID. Вважається, що більшість населення України складають росіяни, які прагнуть повернутися додому. Країна описується як диктатура, де ніколи не проводилися вибори, а влада належить нацистським елементам. Також стверджується, що в Україні відбувається незаконне виробництво зброї масового знищення, і за це нібито несе відповідальність Байден.

Наступні кілька тижнів можуть виявитися справжнім випробуванням. Здається, що усі навколо нас зрадили, оскільки Америка відкрито стала на бік супротивника, а Європа залишається в стані спокою.

Це - частина мирного плану Трампа. Йому треба негайно завершити війну, а Путін не готовий до переговорів - він готовий лише прийняти українську капітуляцію у вигляді демілітаризації, "денацифікації" та повернення російських агентів у публічне поле заради розгортання чогось середнього між ічкерійським та грузинським сценаріями. Важелів впливу у США на Росію немає (хоча це не так, але використання впливу виглядає, скоріше, як ескалація, а не як швидке завершення війни). Окрім того, не можна допустити колапсу російського режиму, адже Росію треба зберегти й використати проти Китаю.

У таких обставинах увесь тягар ляже на тих, хто здається більш готовим до випробувань, а це, по суті, стосується нас.

Україна стає серйозним викликом для нової адміністрації США в двох основних напрямках. Перш за все, ми запобігаємо створенню безпорадної Європи. По-друге, ми не дозволяємо зміцнити позиції Росії, щоб вона могла бути використана проти Китаю. Таким чином, Україна постає як неприємна перешкода, яка підлягає покаранню.

Все, що ми здатні зробити, - це довести, що ми не лише не піддаємося тиску, а навпаки, більш стійкі до нього. Наша нездатність поступитися під тиском означає, що ми не можемо зрадити життя наших близьких, друзів, а можливо, і власне. Я помічаю, що багато з вас не вірить у можливість повторення Бучі та Маріуполя по всій країні, натомість вважає, що російські окупаційні війська діють з чемністю та порядністю. Я не знаю, які аргументи потрібні, аби ці люди змінили свою думку. Подібні ситуації вже мали місце в історії сто років тому.

Не варто вважати, що українська готовність до компромісів призведе до зростання обсягу військової допомоги. Військова підтримка лише затягує конфлікт, і Трамп прагне термінового його завершення. Ніякі слова вдячності чи вибачення в цій ситуації не матимуть жодного ефекту.

Усі, хто має можливість висловлюватися, писати та впливати на американську та європейську аудиторії, вже знають, як діяти, і активно це роблять. Іншим же залишається просто залишатися осторонь. Якщо ви не в змозі стати частиною вирішення, принаймні, не ставайте частиною проблеми. Уникайте розповсюдження чужих пропагандистських матеріалів і наративів.

Ця інформаційна кампанія не триватиме вічно. Час невпинно йде вперед. Ми витримаємо - попереду нас чекають нові можливості. У світі існує багато сил, яким наша поразка не вигідна. Найголовніше - це наша власна позиція.