Про Маріуполь: у Бухаресті відбулася прем'єра документального фільму "Люди зі Сталі".
"Я усвідомлюю, як важко це сприймати, адже серед постраждалих можуть бути ваші близькі. Але вам варто слухати це, адже важливо розуміти реальність і діяти, не забувати про Маріуполь. Ви повинні голосно заявляти про нього! Ми не прагнемо стати героями чи мучениками після смерті", -- говорить з екрана з тремтячим голосом військова медикиня Олена Кушнір.
Цей заклик привернув увагу всіх медіа та соціальних мереж 15 березня 2022 року. Дівчина перебувала в Маріуполі, коли місто страждало від страшних атак російських військ, і ситуація наближалася до катастрофічної. Вона описує жахливі наслідки — відрізані кінцівки та тіло, покрите осколками. Також вона згадує, що швидкі допомоги більше не виїжджають, а медикаменти в місті відсутні.
Це відео, як всі інші кадри у стрічці, -- реальні підтвердження жахіть, які прийшли в Маріуполь разом із вторгненням російських військ. Тодішні відео перемежовуються із свідченнями військових, які захищали місто та, зокрема, Азовсталь. А ще -- з історіями бійців, яким пощастило повернутися з полону, та сімей, які відтоді й до нині борються за повернення рідних. Усе це -- стрічка українського режисера Сергія Фоменка "People of Steel / Люди зі Сталі".
Працювати над фільмом почали в грудні 22-го. Уперше його показали цьогоріч у Раді Європи у Страсбурзі -- про "Людей зі Сталі" дізнались представники близько 46 країн. У Києві прем'єрний показ стрічки відбувся на початку жовтня, а тепер її презентували в Румунії.
1000 днів масштабного конфлікту
Організували презентацію фільму в румунській столиці посольства України та Франції у відомому кінотеатрі імені Ельвіри Попеску при Французькому інституті. На перегляд запросили дипломатів, румунських військових, членів громадських організацій і пресу.
Перед початком кінопоказу до гостей звернулися представники дипломатичних місій. Першим взяв слово заступник посла Франції в Румунії Філіп Вебер. Він підкреслив, що масштабна війна в Україні триває вже рівно тисячу днів. "Це тисяча днів страждань і руйнувань, масштаби яких важко осягнути. Але водночас це тисяча днів незламної та мужньої боротьби українського народу, їх армії та громадян, які відстоюють свою свободу та незалежність, а також наші спільні цінності," -- зазначив він.
Вебер підкреслив, що з початку великої війни "Франція залишалася надійним партнером України", і зазначив, що протягом цього періоду підтримка з боку Парижа охопила всі можливі сфери. Він також запевнив, що така допомога триватиме й у майбутньому.
Філіп Вебер також підкреслив, що "смертельні військові злочини, вчинені Росією, повинні бути належно розглянуті в суді в майбутньому".
У контексті обговорення злочинів, український посол в Румунії Ігор Прокопчук підкреслив, що "ця війна стала результатом рішення однієї особи, що перебуває в Кремлі, яка вирішила розпочати агресію, що виявилася найбільшим збройним конфліктом в Європі після закінчення Другої світової війни".
Вибір стрічки для демонстрації на 1000-й день російської агресії не став випадковим. Основна ідея "Людей зі Сталі" полягає в тому, що боротьба за Маріуполь досі триває. Конфлікт в Україні не закінчився з окупацією міста, а продовжується і сьогодні — про це важливо пам’ятати кожному.
Також стрічка підкреслює, що тисячі українців — як цивільних, так і військових — все ще знаходяться в полоні в Росії і потребують нашої підтримки.
Ознайомтеся також із матеріалом "Віддайте мою душу". Улюблені полонених "азовців" вже другий рік сподіваються на їхнє повернення з російського полону.
До учасників заходу виступили українки, чиї близькі вже більше двох років утримуються в тюрмах Кремля. Вони закликали світову спільноту об'єднати зусилля з Україною для звільнення військових, які стали полоненими.
Одна з них -- Яніна Козіна, дружина морського піхотинця Володимира Козіна. Як розповідала раніше українська редакція RFI, її чоловік був серед захисників Маріуполя. Він вийшов на зв'язок 12 квітня 2022 року. Його підрозділ тоді був в оточенні на металургійному заводі Ілліча і мав завдання відвернути увагу окупантів на себе, щоб інша частина відійшла на завод "Азовсталь". Їм це вдалося.
З того часу Яніна розпочала власну боротьбу — за те, щоб повернути свого чоловіка.
