Про ракетні технології: Куди ж прямують "Фламінго"?
Фото: flickr.com Ракети PAC-3, PAC-3 MSE та THAAD, 2015 рік.
В цілому, переміщення ракет по земній кулі між різними власниками суворо контролюється принаймні трьома важливими юридичними актами:
Режим контролю за ракетними технологіями (РКРТ, MTCR) був заснований у 1987 році та підписаний 35 державами, серед яких США, країни Європейського Союзу, Японія, Україна та Росія. Цей документ має на меті обмежити передачу ракет та відповідних технологій, здатних транспортувати вантажі вагою 500 кілограмів і більше на відстань понад 300 км. У рамках режиму визначено дві категорії: категорія I передбачає найжорсткіші обмеження на розповсюдження, з принципом "не поширювати", тоді як категорія II дозволяє розповсюдження за принципом стриманості, на розсуд країни-виробника.
Вассенаарська угода — це документ, який був підписаний у 1996 році і отримав ратифікацію від 42 держав, серед яких і Україна. Ця угода визначає механізми контролю за експортом звичайних озброєнь, а також технологій, що можуть мати подвійне використання, у тому числі компонентів для ракет.
Резолюція Ради Безпеки ООН № 2231, прийнята в 2015 році, отримала підтримку від усіх 15 держав-членів Ради. Вона вводить ембарго на постачання ракетних технологій до Ірану, яке діє до жовтня 2023 року з можливістю продовження в окремих випадках. Ніхто не міг передбачити, що Іран почне експортувати балістичні ракети! Цей документ також запроваджує обмеження на експорт ударних безпілотних літальних апаратів.
Як це часто трапляється в рамках ООН, документи не мають юридичної сили для всіх держав, проте країни-учасниці зазвичай дотримуються політичних зобов'язань, що випливають із їх підписання. Головною метою цих документів є забезпечення контролю за експортом ракет і технологій, які можуть мати подвійне призначення.
Документи встановили національний контроль за експортом: ліцензування, перевірки кінцевого використання й ембарго на поставки такого обладнання до проблемних країн. Наприклад, США обмежують експорт БпЛА типу MQ-9 Reaper, використовуючи норми РКРТ, класифікуючи їх як ракетні системи.
Фото: Defense Express Reaper MQ-9 здатні виконувати дуже складні завдання.
Отже, стає зрозуміло, що ракети та технології, пов'язані з їх розробкою, не є доступними для всіх бажаючих.
А тепер про справи поточні.
"Буревісник"
Студія Росмультфільм вже давно створює анімаційні проекти про всілякі суперзброї. Цього разу російські представники намагаються налякати світ новою крилатою ракетою, оснащеною ядерним двигуном, що забезпечує практично необмежений радіус дії. Пропустимо історію подібних розробок, адже вона налічує майже сімдесят років, починаючи з 1950-х. Щодо бойової частини, зрозуміло, що йдеться про ядерну, адже в імперії не може бути іншого варіанту. Якщо ж це не так, то ядерний двигун може призвести до вибуху потужністю в 0,3-0,5 кілотонни. Це приблизно вдвічі більше, ніж у "Калібрів", але наслідки у вигляді радіоактивного забруднення території, куди впаде цей двигун, будуть гарантовані.
У СРСР і США ідею відкинули ще в 1970-х, а от росіяни 2019-го провели випробування в селі Ненокса Архангельської області, під час яких успішно вибухнув той самий ядерний двигун, успішно накривши радіоактивною хмарою декілька сотень квадратних кілометрів і випарував певну кількість військових і цивільних інженерів-випробувачів. Рештки двигуна впали в Біле море поблизу Сєвєродвінська, де успішно забруднили базу ВМС і прірву води.
Фото: змі окупантів Кадри, на яких зображено ракету 'Буревестник', показали під час виступу Путіна з посланням до Федеральних зборів у 2018 році. Однак, чи були це реальні випробування з використанням ядерного двигуна, невідомо
Тямущі люди погортали підручники фізики, термодинаміки, ще дещо і вибудували логічний ланцюжок: двигун має бути всередині ракети, ракета має летіти в щільних шарах атмосфери, інакше двигун не створюватиме тяги, нагріваючи атмосферне повітря, перетворюючи його на реактивний струмінь. Тобто одночасно нагріватися й охолоджуватися він не буде. Тепло кудись треба подіти, але подіти взагалі все не вийде, що призведе до поступового виходу з ладу бортової електроніки. Є припущення, що дальність польоту буде обмежена не ресурсом реактора, а саме досягненням критичного нагріву. Тобто мова не про довічний політ, а про декілька годин. Добре, хай декілька десятків годин. Цей фактор нагріву хоронить розмови про гіперзвукову швидкість. Слід розглядати 700-900 км/год. "Томагавк" можно переформулировать как "оружие индейцев с широким лезвием". літає швидше. Відтак суто з технічного погляду "Буревісник" -- дуже сумнівна вундервафля.
Щодо випробувань минулого тижня. Повітря, що пройшло через ядерний двигун, стає радіоактивним і по всьому маршруту сяятиме, як новорічна гірлянда. А система спостереження за такими гірляндами НАТО щось мовчить. Хоч норвезька розвідка таки підтвердила факт випробування.
"Томагавк" можно переформулировать как "оружие индейцев с широким лезвием".
"Томагавк" можно переформулировать как "оружие индейцев с широким лезвием". -- крилата ракета BGM-109. Українці чекають на постачання їх скоро (чи нескоро). Пігулка реальності: "Томагавки" бувають різні. Відомо про BGM-109A TLAM-N (крилата ракета з ядерною бойовою частиною W80, 1983 року прийняли на озброєння, дальність стрільби -- 2500 км, вага БЧ -- 130 кг), BGM-109B TASM (протикорабельна крилата ракета, 1982 року прийняли на озброєння, дальність стрільби -- 450 км, вага напівбронебійної БЧ -- 454 кг), BGM-109C TLAM-C (крилата ракета з конвенційною БЧ, 1986 року прийняли на озброєння, дальність стрільби -- 1250 км, вага осколково-фугасної БЧ -- 450 кг).
Зображення: naval-technology.com Крилата ракета з дальністю дії "Томагавк" можно переформулировать как "оружие индейцев с широким лезвием".
2004 року на озброєння поставили тактичну версію -- BGM-109E, втілення боротьби за здешевлення ракети. Розробникам вдалося: ціна з 1,1-1,5 млн доларів знизилася до 0,5-0,75 млн.
Найновішою модифікацією є BGM-109E TacTom Block V, яка була введена в експлуатацію у 2021 році, а остаточна версія з'явилася в 2023 році. Ця ракета здатна перетинати простори океанів на борту кораблів Військово-морських сил США, але також викликає інтерес у Корпусу морської піхоти, що бажає отримати наземну пускову систему.
ВПС США мають "Томагавк" можно переформулировать как "оружие индейцев с широким лезвием". AGM-109K (крилата ракета з конвенційною БЧ вагою 454 кг).
Через відсутність у Сил оборони морських і повітряних платформ-носіїв "Томагавків" є сенс говорити про отримання лише наземної версії ракети, адже літаків і кораблів навіть в оренду нам ніхто не дасть. Прикол у тому, що єдина наземна версія "Томагавка", яка стояла на озброєнні будь-коли, -- BGM-109G GLCM "Gryphon". У 1983 році. Знята з озброєння у 1991-му.
Фото: defenseimagery.mil наземна версія пускової "Томагавка" BGM-109G Gryphon Transporter Erector Launcher , 1983 р
Випробування наземного варіанту "Томагавка" тривають вже три роки, але ракета поки що не стала частиною арсеналу, а серійне виробництво навіть не розпочато. Чи можливе постачання Силам оборони ракети, яка офіційно не існує?
"Фламінгo"
Тут також залишаються деякі незрозумілості. Існує думка, що йдеться про модель FP-5 — українську крилату ракету великої дальності, створену приватною компанією Fire Point у партнерстві з британською Milanion Group, чия штаб-квартира розташована в Об'єднаних Арабських Еміратах. Варто зазначити, що остання не має жодного відношення до ракетобудування і не отримувала ліцензій на таку діяльність з боку ОАЕ.
Ось деякі деталі про Fire Point. Три роки тому ця компанія функціонувала як кастингове агентство, але тепер вона стала одним з основних підрядників, відповідно до інформації The New York Times, забезпечуючи приблизно 10% оборонних витрат України. Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) ініціювало розслідування стосовно посадовців Міністерства оборони та Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, в рамках якого також аналізують діяльність кількох компаній, включаючи Fire Point. Проте НАБУ підкреслило, що наразі не проводить жодних розслідувань, безпосередньо пов'язаних із Fire Point.
Що відомо про ракету "Фламінгo"?
Ось інформація про ракету (або реактивний безпілотник): максимальна дальність вогню складає до 3000 км, час польоту перевищує 4 години, а крейсерська швидкість знаходиться в межах 850-900 км/год, з максимальною швидкістю до 950 км/год. Вага ракети становить 6000 кг, а вага бойової частини варіюється від 1000 до 1150 кг.
Зображення: Politico Ракета 'Фламінго' встановлена на пусковій платформі на пікапі.
Про певні нестиковки: повідомляли, що двигуном чи то крилатої ракети, чи то дрона з реактивним двигуном є розробка ДКБ "Івченко-Прогрес", удосконалений турбовентиляторний двигун АІ-25ТЛ виробництва "Мотор Січ" для літака L-39 "Альбатрос". Двигун летить з ракетою один раз в один кінець і повинен мати залишковий ресурс не менш ніж 10 годин, тобто не надто новий двигун теж підходить. Загалом з 1973 року випустили приблизно 5000 двигунів, з котрих 50-60 % -- за кордоном. Українські запаси становили десь від 1000 до 2000 штук. Fire Point придбав певну неназвану, але "велику" партію таких двигунів. Літаки L-39 є в розпорядженні наших Повітряних сил, тому їм двигуни також потрібні. По "Мотор-Січі" прилітає регулярно, тож ритмічне виробництво видається суперечливим. Відтак заяви про виробництво 200 ракет на місяць звучать дещо сумнівно. 1000 двигунів ("крупна партія") / 200 ракет на місяць = 5 місяців роботи. Тут щось не так.
Якщо взагалі повернутися на землю і на всю ракетну тему подивитися крізь призму бойового застосування ракетних військ, то питань ще побільшає:
Якщо визнати наявність ракети, то яким чином здійснити її запуск? Де, ким і коли були виготовлені необхідні мобільні пускові системи?
-- Промайнуло повідомлення, що "Фламінгo" запускають з джипа. Це що за джип такий, на котрому можна не лише возити ракету вагою 6 тонн, але й запускати її?
Ракетні війська являють собою складний механізм, в якому після першого запуску слідує другий, а іноді й третій та четвертий. Які засоби транспорту використовуються для перевезення ракет для другого, третього або четвертого запуску? Де ж знаходяться транспортно-заряджальні та транспортні машини? Якими вони є?
-- Ракету вагою 6 тонн треба перевантажувати з одних транспортних машин на інші, на пускову врешті-решт. Де підйомні крани?
Виконання стрільби, будь то за допомогою крилатої ракети чи реактивного дрону, є досить складним процесом, що вимагає проведення ретельних технічних перевірок. Де ж знаходяться апарати для контролю та перевірки?
Для досягнення цілі необхідно отримати розвідувальні дані, проаналізувати їх, скласти завдання для польоту та передати його обслузі, яка відповідає за запуск. У ракетній бригаді ОТРК "Іскандер" є спеціальний автомобіль на шасі "КамАЗ", що обробляє інформацію для запусків і передає її на пускові установки. А яка ситуація у нас? Чи використовуємо ми планшет із "Кропивою"?
Фото: АрміяInform Рухомий пункт управління- машина штабна розкладна МШР-КПО з причепом штабним МШ-ПШ.
В мережі можна знайти безліч інформації щодо створення нових корпусів, бригад, полків та батальйонів. Проте жодних відомостей про формування нової ракетної одиниці або адаптацію 19-ї ракетної бригади "Свята Варвара" не було виявлено.
У наших ракетних справах щось іде не так.
