Не варто очікувати закінчення війни в найближчі роки з кількох причин. Інтерв'ю з Портниковим.


Багато людей вважають, що 2025 рік стане ключовим моментом, який вплине не лише на майбутнє України, але й на розвиток подій у війні між Росією та Україною.

Які ключові виклики та можливості розвитку можуть постати перед Україною у 2025 році? Які наслідки ці зміни можуть мати для всіх нас? На що варто зосередити увагу та спрямувати зусилля, щоб здобути перемогу над ворогом? Чи є миротворча ініціатива президента США Дональда Трампа справжнім стартом мирного процесу, чи це призведе до зменшення підтримки України? Які фактори можуть вплинути на російського лідера Володимира Путіна?

Політичний аналітик і публіцист Віталій Портников поділився своїми міркуваннями про ці та інші важливі питання в ексклюзивному інтерв'ю для OBOZ.UA.

- На ваш погляд, які основні варіанти розвитку подій чекають Україну у 2025 році - це перемовини та заморозка чи все ж продовження гарячої фази війни з Росією, і ризики, які пов'язані з ними?

На даний момент ми не спостерігаємо жодних ознак того, що конфлікт може бути призупинено. Для того щоб новообраний президент США Дональд Трамп міг ініціювати російсько-українські переговори, він спершу повинен досягти певних угод із Москвою. Тим часом, як Володимир Путін, так і інші представники кремлівської влади стверджують, що в даний час не бачать причин для завершення війни. Вони також наголошують, що інаугурація нового президента США не є підставою для початку мирних перемовин. Російська Федерація готова розглянути можливість переговорів лише за умови, що Захід врахує її вимоги щодо завершення цього конфлікту.

Ці умови не змінюються практично з 2022 року. І передбачають фактично відмову України від всієї території Донецької, Луганської, Херсонської, Запорізької областей і Автономної Республіки Крим. Нейтральний статус, демілітаризацію і так звану денацифікацію. Я не дуже розумію, чим ці умови, які зараз озвучуються Кремлем, відрізняються від того, що ми чули раніше. І чим в цій ситуації Дональд Трамп відрізняється від діючого президента США Джозефа Байдена з точки зору тих інструментів, які він має у розпорядженні, щоб вплинути на точку зору Володимира Путіна.

Ви думаєте, що у найближчому майбутньому не буде жодних переговорів?

Хотів би звернути вашу увагу на те, що певний час тому ми отримали інформацію від спеціального представника президента Трампа з питань України Кіта Келлога. Він стверджував, що ситуація зміниться до кінця цього року. А зараз вже початок 2025 року, і, як ми можемо бачити, жодних змін не відбулося. Немає навіть ознак, що щось може змінитися. Більше того, немає жодних передумов для обговорення можливих змін.

Президент США - це інституція, а не людина. На цю інституцію обирають, звичайно, конкретно людину. Але у неї є певні можливості для реагування на виклики. І вони не змінюються у відповідності до того, які сили контролюють, республіканці чи демократи, Білий Дім і Конгрес, і яка людина знаходиться в Овальному кабінеті. Тобто, якщо санкції США проти РФ діють так, що знищують економіку Росії і примушують Путіна думати про закінчення війни, вони діють і за Байдена, і за Трампа. Якщо ж ці санкції не діють, вони не діють ані за Байдена, ані за Трампа. Якщо РФ може продовжувати війну і продовжувати переводити економіку на військові рейки заради посилення можливостей ВПК, вона це може робити і за Байдена, і за Трампа.

- Добре, тоді чи є реальні інструменти у президента Сполучених Штатів, які примусили б Росію змінити свою думку щодо продовження російсько-української війни?

Так, це правда. Наприклад, президент Трамп заявляє, що не планує надавати підтримку Україні, зупиняючи військову та фінансову допомогу, щоб уникнути напруженості з Росією. Його не хвилює, що територія України може стати частиною РФ, оскільки він має інші пріоритети у сфері безпеки. Це один із способів впливу на Путіна, який може призвести до завершення війни шляхом знищення української державності.

Другий інструмент, про який говорить президент Трамп, полягає в наданні Україні новітньої зброї, зокрема Томагавків та збільшеній кількості літаків F-16. Він також дозволяє американським пілотам керувати цими літаками та висловлює готовність створити на українській території американські військові бази з можливим розміщенням ядерної зброї, що має на меті стримати Росію. Таким чином, Трамп намагається примусити Путіна, якщо той дійсно відчує страх, до ініціювання переговорів щодо замороження конфлікту, принаймні в зоні бойових дій між російськими та українськими військами.

Я не бачу в телефоні, який нібито має стати зв'язком між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним або Володимиром Зеленським, справжнього інструменту. На мою думку, навіть якщо цей гаджет потрапить до рук президента США, він не служитиме засобом тиску. Це моя відмінність від тих, хто підтримує нового американського президента. Я дивлюся на речі з реалістичної точки зору, і впевнений, що у нового президента США немає справжніх важелів впливу. А якщо це так, то про завершення російсько-української війни в найближчі роки можна навіть не мріяти.

Ця війна завершиться лише тоді, коли вичерпаються ресурси сторін, що беруть у ній участь. Або ж обидві сторони, або одна з них — Росія чи Україна. Для нас критично важливо, щоб ресурси були знищені саме в Росії. Адже якщо вони вичерпаються в Україні, це призведе до зникнення української державності і національної ідентичності на цих територіях. Це дуже проста істина. І в цьому процесі не потрібна участь Дональда Трампа.

Щодо знищення ресурсів Російської Федерації, на які аспекти ми можемо і повинні звернути увагу в 2025 році, щоб прискорити та розширити цей процес?

Якщо між Китаєм і США розгорнуться справжні торгові війни, це може мати серйозні наслідки. Якщо Сполученим Штатам удасться переконати Китай у необхідності припинення підтримки Росії. Якщо США зможуть завадити Ірану в отриманні ядерної зброї та зміцненню його зв'язків із Росією. Якщо Сполучені Штати справді зможуть зупинити діяльність тіньового флоту Росії, позбавивши її істотних доходів від нафти. Якщо також будуть запроваджені економічні санкції не лише проти Росії, але й проти її союзників на так званому Глобальному Півдні, включно з Китаєм і Індією, це може створити умови для завершення війни між Росією та Україною в 20-х роках XXI століття. Хоча я не можу точно визначити рік, сподіваюся, що це відбудеться не в 30-х, а в 20-х роках.

Сьогодні ми обговорюємо затяжний конфлікт, який не має жодної видимої перспективи на вирішення. Це екзистенційний конфлікт між двома ворожими націями, які обидві заявляють права на одну й ту ж територію. Існують також конфлікти, коли один народ прагне захопити частину землі іншого, але в даному випадку ситуація є набагато складнішою.

Росіяни вважають, що Україна - це проста частина Росії. Українці впевнені, що це суверенна держава на українській території. Такі конфлікти не мають тенденції до завершення до того моменту, поки або один з народів не знищується, або доводить свої можливості іншому народу захищати ту територію, яку він здатний захистити. І такі конфлікти продовжуються роками без всяких сподівань на педалізацію. Тому що ми ніколи не переконаємо росіян, що Україна - це не Росія. А росіяни ніколи не переконають нас, що це не Україна. Тобто сьогодні можна констатувати, що є національний консенсус між росіянами, і є національний консенсус між українцями. Висновок - з Трампом, без Трампа, але ця війна не має передумов для завершення, окрім як можливість одного народу вигнати і винищити інший, що росіяни в принципі бажають зробити з українцями, коли вони переконалися на наявності українців. Або ж українці здатні відбитися від росіян на цій території, яку вони здатні захистити за допомогою цивілізованого світу. Всі ілюзії щодо того, що може відбутися щось інше, базуються на нерозумінні, як українцями, так і росіянами, екзистенційності конфлікту.

Отже, що робити з Трампом, який, принаймні офіційно, продовжує стверджувати, що має намір розпочати переговори та завершити війну? Як він відреагує, коли зрозуміє, що цей конфлікт може тривати багато років? Його позиція виглядає так, ніби він каже: "Мене це не обходить, вирішуйте самостійно." Він, здається, планує перекласти ці проблеми на Європу, адже нині активно говорить про те, що саме їй належить займатися цими питаннями — бути миротворцями, фінансово підтримувати Україну та постачати зброю.

На мою думку, Трамп вже усвідомлює, що це не тимчасове явище. Його нинішні висловлювання кардинально відрізняються від тих, що були озвучені під час виборчої кампанії. Як це часто трапляється з популістськими політиками, коли вони стикаються з реальністю, виникає питання: як діяти далі? Для Трампа найголовніше — це не підтримка України, а збереження власного іміджу. Існує безліч способів досягти цього.

Перший сценарій полягає в тому, що він звинувачує Росію у зриві мирних переговорів і підтримує Україну. Проте виникає питання: яка саме має бути ця підтримка з точки зору Трампа, аби не спровокувати ядерну війну? Адже він боїться цього навіть більше, ніж Байден, який вважає, що надання більш серйозної допомоги Україні, що може призвести до повного знищення російських можливостей, реально загрожує ядерним ударом з боку Росії. На відміну від багатьох своїх співвітчизників, які вважають, що нерішучість і помилки Байдена є критичною проблемою і зараз його засуджують, я вважаю, що така загроза цілком реальна.

Для Сполучених Штатів це становить виклик, оскільки необхідно визначити, як реагувати на дії Росії. Байден озвучував вимоги Путіну, проте навіть після цього він міг лише сподіватися на те, що російський лідер буде готовий їх врахувати.

Відчувається, що Трамп має ще більший страх перед ядерною загрозою. Цей страх виявляється у його небажанні загрожувати Путіну, адже він справді побоюється можливості ядерного конфлікту. Важливо, щоб підтримка України не зупинилася через цей страх, щоб Путін не зміг скористатися побоюваннями Трампа, які можуть виявитися навіть сильнішими за страхи Байдена.

Існує ще один сценарій, коли Україні надають підтримку, але так, щоб уникнути нових кризових ситуацій. З точки зору Трампа, це може проявлятися в його спробах звинуватити обидві сторони у неможливості досягти угоди. Можу зазначити, що певні дії в цьому напрямку вже здійснюються прем'єр-міністром Угорщини Віктором Орбаном та його словацьким колегою Робертом Фіцо. Я цілком впевнений, що вони не діють самостійно. Принаймні, Орбан дотримується стратегії, сформульованої командою Трампа, а не діє сам по собі. Це робиться для того, щоб у разі потреби заявити, що Україна не здатна до переговорів, створюючи таким чином моральну основу для покладення відповідальності на Європу. Нібито я зробив спроби, але обидві сторони виявилися нездатними до миру. Тож нехай європейці вирішують цю проблему. Цей сценарій виглядає досить ймовірним.

Подальший розвиток подій залежатиме від того, наскільки європейці усвідомлять загрозу, яку становить російський успіх в Україні, адже це може мати серйозні наслідки для всього європейського континенту. На мою думку, якщо Європа не зможе зробити потрібні висновки, це може призвести до зростання впливу ультраправих і ультралівих політичних сил, а також до суттєвого занепаду європейського проєкту і демократії в регіоні. І, до речі, саме цього прагне Путін, використовуючи Україну як засіб для дестабілізації Європейського Союзу. Я не можу сказати, які рішення ухвалять європейські політики та суспільство, але Європа часто демонструвала недостатню адекватність перед обличчям таких загроз. Час покаже, як розвиватимуться події далі.

Третя можливість, якою також може скористатися Трамп, це глобалізація конфлікту. Це теж те, що може, так чи інакше, створити абсолютно нову ситуацію, коли він буде вважати, що Росія є частиною цієї його боротьби з Китаєм, з Іраном, з Північною Кореєю. І війна буде в Україні продовжуватись і може виявитися на периферії цієї ситуації. Але Україну не будуть здавати, але разом з тим центр ескалації може бути в іншому місці. На Азійсько-тихоокеанському просторі, на Корейському півострові, на Близькому Сході у зв'язку з Іраном. Тобто війна в Україні може стати частиною реальної Третьої світової війни. Можливо, спочатку з використанням конвенційної зброї, але з небезпекою, скажімо так, ядернізації цього конфлікту.

Отже, на сьогоднішній день існує безліч можливих шляхів, які може обрати Трамп, але наразі це залишається незрозумілим. Водночас, ми потрапляємо у еру суттєвого хаосу на глобальному рівні. Ви ж помічаєте, що навіть у середовищі самого Трампа немає згоди з ключових питань.

Related posts