Прорив обернувся невдачею: чому Росія створила лише один секретний Су-47.

Амбітна ініціатива з крилами, що націлені вперед, стикнулася з викликами у питаннях міцності, фінансування та зміни військових пріоритетів.

Росія створила лише один прототип експериментального винищувача Су-47 "Беркут", який у 1990-х роках представлявся як революційний проєкт з передньо стрілоподібними крилами та елементами технологій стелс. Незважаючи на перспективну концепцію, цей літак так і не перейшов до серійного виробництва, залишившись лише демонстрацією новітніх технологій, зазначає 19FortyFive.

Су-47 був спроектований як винищувач з видатними маневреними характеристиками, з можливістю використання в палубній авіації. Його передні крила мали надавати покращену підйомну силу, скорочувати відстань для зльоту та забезпечувати перевагу в повітряних боях на дозвукових швидкостях. Хоча на папері ідея виглядала дуже обнадійливо, на практиці реалізація виявилася вкрай складною.

Ключовою проблемою виявилися крила. Під час виконання маневрів із високими перевантаженнями вони зазнавали значного скручування, що призводило до прискореного зношення матеріалів. Навіть електронна система дистанційного керування, без якої літак став би абсолютно некерованим, не могла в повній мірі компенсувати ці конструктивні недоліки. Для серійного виробництва вимагалися дорогі композитні матеріали та складні аеропружні рішення, на які в Росії не вистачало ресурсів.

Додатковим фактором стало зміщення акцентів після завершення Холодної війни. На фоні економічних труднощів та зменшення військових витрат Москва вирішила сконцентруватися не на екстремальній маневреності, а на технологіях стелс. Хоча Су-47 був обладнаний внутрішнім відсіком для озброєння та мав темне покриття, що сприяло виникненню чуток щодо його "стелс"-якостей, повноцінним винищувачем-невидимкою він так і не став.

Таким чином, компанія "Сухой" змогла виготовити лише один літак, що використовувався для тестування та демонстрацій, включаючи виставку на авіасалоні МАКС у 2007 році. Проте результати роботи над проєктом не були втрачені: деякі технології, зокрема у галузі композитних матеріалів та аеродинаміки, згодом знайшли застосування при розробці Су-57.

Схожу еволюцію пережили Сполучені Штати з експериментальним літаком X-29, який також мав передні стрілоподібні крила і виявився вкрай нестабільним. Як американський, так і російський досвід довели, що ця концепція є перспективною з аеродинамічної точки зору, проте виявляється занадто складною та витратною для широкомасштабного бойового використання.