Путінцева, родом з Росії, розповіла, чому вирішила виступати за Казахстан.

Юлія вважає, що у москві їй не дали того, що надав Казахстан

29-річна Юлія Путінцева поділилася причинами, чому обрала представляти Казахстан, хоча її коріння веде з Росії, а саме з Москви.

"Мені здається, було багато причин насправді, не тільки фінансовий бік. Але в Росії я була однією з лідерів і по юніорах, і до 14 років, і до 12. Весь час я виділялася - не тільки своїм характером, а й своєю прекрасною тактовною грою (сміється). Трошечки самореклами, але неважливо.

В Росії у мене не було можливості безкоштовно займатися спортом. Мій батько самостійно сплачував за всі корти, а взимку це становило серйозну проблему, оскільки час був обмежений, а вартість кортів висока. Крім того, потрібно було покривати витрати на тренера, м'ячі та весь процес тренувань. В Казахстані мені ж запропонували чудові умови на тренувальній базі.

Коли я вперше потрапила туди, мені одразу принесли коробку з м'ячами. Мій тато дивиться на це і каже: "Ого, нова коробка м'ячів!" У Москві ж у нас така коробка вистачає максимум на місяць. А тут я приїхала на тиждень — і ціла коробка. І тато жартує: "А чи можна її забрати з собою до Москви?" (сміється)

Давали весь час прекрасні тренувальні умови. Приходили тренери, хтось допомагав, спарингів давали. Звичайно ж, коли тобі створюють умови, це краще, ніж коли тобі ніяких умов не створюють.

Крім того, мені не надали wild card ні для участі в Кубку Кремля, ні в Санкт-Петербурзі. Мені пояснили, що є інші гравці, які старші і більше заслуговують на це, адже мають кращі результати. Але я завжди не розуміла, чому надають wild card тим, кого я обігравала, при цьому зазначаючи, що у них були якісь вищі досягнення на чемпіонаті Європи до 16 років. Я вже граю в категорії до 18 років і знаходжуся у топ-20. А дівчина, яка виграла чемпіонат Європи, отримує wild card.

Були такі якісь якісь випадки незрозумілі. І потім, що моїм батькам теж не сподобалося: мені було років 14 чи 15, я виграла в один рік 25, 25 і 50 (тисячники ITF), по-моєму, так. І я стала 250-ю або 300-ю, десь у цьому районі. Хоча я зіграла шість турнірів. І ми попросили теж wild card на кубок кремля, і дали цю wild card не мені, а, по-моєму, Бучиній, така була дівчинка. І в мене тато почав: "Як так? Чому? А за що?". Вони, по-моєму, сказали, що Бучина чи що фінал зіграла US Open. Ну а я тоді вважала, що виграти 50-тисячник краще, ніж зіграти фінал юніорського US Open. Але мені wild card не дали, тато засмутився, ми полетіли в Казахстан, почали тренуватися там, надійшла пропозиція, і ми погодилися...

Якби в Москві створили сприятливі умови для мене, цілком можливо, я б залишилася там або, навпаки, вирішила б перейти. Проте я точно можу стверджувати, що завдяки Казахстану я досягла того, де перебуваю зараз. Саме тут мені надали можливості для тренувань і підготовки, що дозволяє мені демонструвати свій максимальний потенціал.

Коли я прибуваю на Федкап, отримую певну підтримку: квитки та інші речі, або ж національні ініціативи. Іноді організовують передсезонні збори, і в них є бажання створити тренувальні табори тут і там. Наприклад, у мене були проблеми з коліном, і вони також надали мені допомогу з фізіотерапією. Загалом, підтримка є. Хоча це не зовсім те ж саме, що було раніше, але по-іншому, можна так сказати.

Звісно, вони проявляють значну зацікавленість у тому, щоб процес тривав, і щоб усі учасники почувалися комфортно. Підтримка присутня. Мене вражає, як представники федерації завжди вітають нас, навіть якщо результати скромні. Вони постійно телефонують і кажуть: "Класно, молодець, рухайся далі в такому ж напрямку". Відгуки завжди на місці.