Вибори в Грузії: баланс між Заходом і Росією - яким чином країна ухвалила своє рішення та які наслідки це матиме для України.
26 жовтня в Грузії пройшли парламентські вибори, які виявилися ключовим моментом для країни, визначаючи її подальший шлях: чи прагнути до інтеграції з ЄС та НАТО, чи повернутися до Росії.
Лише через кілька годин після завершення голосування стали відомі результати перших екзитполів. Однак ці дані виявилися настільки суперечливими, що їх важко було сприймати серйозно: соціологічний центр Gorbi, який має зв'язки з правлячою партією "Грузинська мрія", прогнозував 56% голосів на користь влади, тоді як дані Edison вказували на можливу перемогу об'єднаної опозиції з більш ніж 51%.
Трохи пізніше зʼявилися й перші дані від ЦВК після обробки бюлетенів із 70% дільниць. "Грузинська мрія" лідирувала на виборах з 53% голосів. На той момент представники провладної партії вже оголосили про свою перемогу. Ще до оприлюднення ЦВК перших результатів, "Грузинську мрію" привітав угорський премʼєр Віктор Орбан, чим викликав хвилю обурення в ЄС. Натомість президентка Грузії Саломе Зурабішвілі оголосила, що "перемагає європейська Грузія з 52%, незважаючи на спроби фальсифікації виборів". На ранок неділі, 27 жовтня, за результатами підрахунку 99,3% "Грузинська мрія" досягла 54%.
Тож, як Грузія житиме наступні чотири роки? Скільки місць у новому складі парламенту країни отримала "Грузинська мрія" та обʼєднана опозиція? Та чи повернеться країна на прозахідні рейки? Читайте в матеріалі ТСН.ua.
Це були перші вибори за пропорційною системою без мажоритарки після зміни виборчого законодавства. Щоб пройти до парламенту, партії мали подолати 5% барʼєр. Також через 45 днів після першого засідання новообраного парламенту його депутати та члени органів місцевого самоврядування оберуть нового президента країни - вперше не прямим всенародним голосуванням.
З 150 депутатських місць у парламенті, провладна партія "Грузинська мрія" здобуває більше 90 мандатів. Це не є конституційною більшістю, оскільки для цього потрібно щонайменше 3/4 місць. Однак цієї кількості голосів достатньо для затвердження нового уряду. Чотири опозиційні партії - "Коаліція за зміни", "Єдність-Нацрух" (альянс партії Міхеіла Саакашвілі, який наразі перебуває у в'язниці, та ще двох інших опозиційних сил), "Сильна Грузія" і "Гахарія за Грузію" - мають разом 66 мандатів.
Протягом всього дня голосування в суботу, 26 жовтня, в пресі та соцмережах зʼявлялася інформація про бійки, фальсифікації, вкид бюлетенів і вимкнення світла на деяких виборчих дільницях. Свій вердикт ще мають сказати іноземні спостерігачі та західні столиці. Адже дуже важко стверджувати, наскільки масово провладна "Грузинська мрія" сфальсифікувала вибори й вкрала перемогу у опозиційних сил, які напередодні так і не змогли обʼєднатися в єдиний рух, щоб не йти до парламенту розрізненими колонами, хоч і підписали "Грузинську хартію" про обʼєднання за ініціативи Саломе Зурабішвілі.
Перед виборами соціологічне опитування, проведене групою Edison, яка більше схиляється до опозиційних настроїв, показало, що "Грузинська мрія" має підтримку 34%, тоді як чотири опозиційні партії разом отримали 53%. У той же час, дані агенції Gorbi, що є більш наближеною до уряду, передбачали перемогу "Грузинської мрії" з показником 59%, тоді як опозиційним силам відводили лише 24%.
Згідно з інформацією Центрвиборчкому, у великих містах, таких як Тбілісі, Батумі, Руставі та Кутаїсі, партія влади не змогла набрати 50% голосів виборців. В окремих випадках "Грузинська мрія" ледве досягнула 40%. У той же час, у сільських районах, де економічна ситуація викликає занепокоєння, а також завдяки використанню адміністративного ресурсу, ця партія залишається в авангарді, що свідчить про суттєву поляризацію в суспільстві.
"Грузинська мрія", яку очолює колишній прем'єр-міністр Грузії і проросійський олігарх Бідзіна Іванішвілі (його статки оцінюються приблизно в $5 мільярдів), називала це голосування вибором між війною та миром. Опозиційні партії ж охрестили себе "партіями глобальної війни", звинувачуючи їх у намірах втягнути Грузію в новий конфлікт з Росією. На своїх передвиборчих білбордах та сітілайтах вони відображали зображення зруйнованих Росією будівель і церков в Україні, зокрема в окупованому Маріуполі, супроводжуючи їх написами "Ні війні!". Поруч з цими білбордами розміщували фотографії інфраструктури в Грузії, яка була побудована або відновлена за сприяння Бідзіни Іванішвілі, з закликами "Обери мир".
На цю ситуацію звернуло увагу Міністерство закордонних справ України, яке визнало використання "Грузинською мрією" зображень наслідків війни Росії проти України у своїй виборчій рекламі абсолютно недопустимим.
"Грузинський народ може не боятися нової війни, допоки Україна чинить опір російській агресії. Страшна ціна цього опору - це також ціна миру в Грузії. Сподіваємося, що парламентські вибори в Грузії пройдуть у мирний і демократичний спосіб, а грузинський народ продовжить стратегічний курс на приєднання до ЄС та НАТО", - заявляли в українському МЗС.
Проте багато хто в Грузії, розуміючи, що їхня країна, порівняно з Україною, не має так багато людей (населення Грузії 3,6-4 млн громадян), тому не може протистояти Росії, сприймає ці "страшилки" влади серйозно. Особливо на тлі свого досвіду російської агресії у 2008 році, коли Захід не зробив нічого, щоб допомогти Сакартвело, а потім США ще й почали сумнозвісне перезавантаження відносин з Кремлем. На додачу, під час цієї передвиборчої кампанії російська пропаганда розкручувала історію, що Захід та Україна завезли "українських провокаторів" до Тбілісі та інших грузинських міст, щоб спровокувати "майдан" чи "кольорову революцію" (як про це любить говорити Путін).
Грузинська опозиція не визнала результатів цих парламентських виборів. На неділю, 27 жовтня, плануються масштабні акції протестів. За словами лідерки партії "Єдиний національний рух" Тіни Бокучави, "ЦВК виконала брудний наказ Іванішвілі, який вкрав перемогу у грузинського народу та європейське майбутнє". Один із лідерів опозиційної партії "Коаліція за зміни" Ніка Гварамія навіть заявив про "конституційний переворот". А от ще одна опозиційна партія "Гахарія за Грузію" так і не заявила про невизнання результатів виборів, підтвердивши лише наявність фальсифікацій.
Тож, як бачимо, у лавах опозиції дійсно немає єдності. Й це не дивлячись на те, що після оголошення ЦВК перших результатів лідери опозиційних партій збиралися в резиденції Саломе Зурабішвілі для координації їхніх подальших дій. Проте, навіть станом на ранок неділі, 27 жовтня, ніхто не заявив, що буде після початку масштабних акцій протесту, як змусити "Грузинську мрію" визнати фальсифікації і, що найголовніше, як протистояти силовому ресурсу чинної проросійської влади Грузії. Відповідей на ці запитання немає.
Марко Мігкельсон, депутат парламентського комітету Естонії з міжнародних справ, опублікував свій коментар у соціальній мережі Х (вочевидь, він один з небагатьох європейських політиків, які також засудили привітання Орбана на адресу "Грузинської мрії"). Він зазначив, що в Грузії мали місце явні фальсифікації виборчих результатів, що унеможливлює їх визнання легітимними. Грузинський офіс Transparency International вже оголосив про свою відмову визнавати результати цих виборів. Однак, станом на ранок неділі, 27 жовтня, це поки що єдині заяви від західних країн.
На початку березня 2022 року, одразу після подання України офіційної заявки на вступ до Європейського Союзу 26 лютого, що сталося на четвертий день повномасштабного вторгнення Росії, Молдова та Грузія також висловили своє бажання приєднатися до ЄС. На саміті ЄС у грудні 2023 року Грузія отримала статус кандидата на вступ, тоді як для України та Молдови Брюссель розпочав офіційні переговори. Це свідчило про те, що рішення Брюсселя вказує на те, що нинішня грузинська влада не має наміру рухатися в напрямку Заходу.
Це підтвердилося, коли навесні цього року парламент Грузії вдруге спробував і ухвалив так званий закон про іноземних агентів, відомий офіційно як "Про прозорість іноземного впливу". Цей закон є аналогом російського варіанту. Він зобов'язує медіа та неурядові організації, які отримують більше 20% фінансування з-за кордону, реєструватися як "агенти іноземного впливу". Це викликало масштабні протести та заворушення на вулицях країни. Проте, незважаючи на громадський тиск, уряд не скасував цей закон.
Після цього посол ЄС у Грузії Павел Герчинський оголосив про "припинення процесу інтеграції Грузії" до Європейського Союзу. На саміті ЄС, що відбувся в жовтні цього року, країни-члени фактично заморозили євроінтеграційні зусилля Грузії. "Дії нинішньої влади (Грузії - ред.) ставлять під загрозу європейський курс країни. ЄС закликає Тбілісі реалізувати демократичні, всебічні та стійкі реформи," - йшлося в ухваленому рішенні саміту ЄС за кілька тижнів до парламентських виборів у Грузії.
Близько 74% та 65% населення Грузії підтримує членство в ЄС і НАТО відповідно (за даними опитування IRI). Проте, треба враховувати, що молодь, яка найбільше "за" євроатлантичний вектор руху, продовжує виїжджати з країни. Авторка цього тексту була в Грузії у 2023 році два рази. У травні цього року ТСН.ua опублікував великий текст про стан справ у Грузії, де, зокрема, писав, що через величезний наплив росіян до Грузії, які приїхали туди з грошима, тікаючи від мобілізації, ціни на оренду житла зросли в 3-4 рази.
Це стало серйозним ударом для студентів, які не можуть дозволити собі орендувати житло, навіть у передмістях Тбілісі. Додатково, через політику грузинського уряду, близько 20% молоді планують залишити Грузію на користь західних країн. Наплив російських громадян також негативно позначився на інфляції. Ціни на основні продукти харчування збільшилися в два-три рази. Проте, на закритих зустрічах з експертами та політиками в Тбілісі, ТСН.ua чула, що це, у деякому сенсі, позитивно позначилося на економічній ситуації в Грузії, хоча й не обійшлося без певних викликів для безпеки країни.
Враховуючи поточну ситуацію в Грузії, яка так і не підтримала західні санкції проти Росії, вплив може справити тільки Захід. Це можливо шляхом введення санкцій проти чинних грузинських політиків, які продовжують експлуатувати тему возз'єднання з окупованими російськими територіями. Якщо цього не буде зроблено, Захід, подібно до України, ризикує безповоротно втратити Грузію (як і Молдову після останнього референдуму про євроінтеграцію), яка вже опинилася під впливом Росії та Китаю. Китайські компанії можуть почати реалізацію проекту будівництва глибоководного порту в Анаклії на Чорному морі, що має стратегічне значення. Крім того, Китай вже розпочав будівництво автотраси в гірських районах Грузії вартістю близько $1 мільярда, що передбачає 96 мостів та 53 тунелі. Додатково, існує безвізовий режим між Грузією та Китаєм, а також програми вивчення китайської мови в початкових і середніх школах країни.
