Роман Блонський: Наука стала суттю його існування: спогади про видатного українського вченого Івана Васильовича Блонського з нагоди 75-річчя з дня народження -- Блоги | OBOZ.UA
Іван Блонський належить до числа видатних науковців Національної академії наук України.
В історії науки яскравими літерами записані імена великих вчених, які відкрили людству нові джерела енергії, вдосконалили засоби зв’язку, створили нові матеріали та розширили можливості транспорту. Кожен з нас, в тій чи іншій мірі, має борг перед науковими досягненнями, що стали можливими завдяки технологічному прогресу та основам наукового мислення.
Наука має і завжди матиме ключове значення у нашому житті. Пригадаємо висловлювання знаменитого німецького фізика Макса Борна: "Ми прагнемо, щоб наша велична наука знову слугувала виключно на благо людства, а не використовувалася для зловмисних цілей політики, яка вже втратила свою актуальність".
Справжні слова. Україна з давніх часів була осередком, де народжувалися та реалізовувалися блискучі ідеї та технологічні новації. Проте, через тривале позбавлення державності, багато видатних вчених нашої країни залишалися в тіні, їхні імена не зв'язувалися з українською культурою. Останніми роками, особливо в період незалежності, з’явилося чимало книг, статей та радіо-телепередач, присвячених нашим науковцям, які зробили значні відкриття у науці та техніці. Багато з них вже стали предметом гордості для України, проте залишається ще чимало маловідомих або зовсім забутих постатей.
Важливо пам'ятати про наших сучасників, які внесли значний, а іноді й вирішальний вклад у різні сфери, зокрема в сучасну фізику. Відомі дослідження вчених одного з найдавніших наукових закладів Національної академії наук України - Інституту фізики - охоплюють численні галузі, такі як ядерна фізика, напівпровідникова фізика, фізика твердого тіла та рідинних кристалів, а також фізика плазми й квантова електроніка. Протягом різних періодів в Інституті фізики працювали видатні вчені, які підняли престиж цього академічного закладу на міжнародному рівні. Останні пів століття в інституті проводяться фундаментальні дослідження в нових напрямках, таких як фізика конденсованого стану, включаючи фізику м'якої речовини, нанофізику та наноелектроніку, лазерну фізику, нелінійну та сингулярну оптику, фізику поверхонь, емісійну та плазмову електроніку. В цей час виникла нова генерація талановитих науковців, які сьогодні, навіть в умовах війни, підтримують авторитет цього наукового центру, відомого своєю багатою історією та високою науковою культурою як в Україні, так і за її межами.
І ось серед вчених цієї когорти є ім'я Івана Васильовича Блонського - видатного фізика-експериментатора, доктора фізико-математичних наук (з 1990), професора (з 1993), лауреата Державної премії в галузі науки і техніки (1994, 2003), члена-кореспондента Національної академії наук України (з 1997). У понеділок, 23 червня 2025 року, йому виповнилося би 75 років (на жаль, не стало Івана Блонського 10 грудня 2024 року).
Багатогранний фізик-експериментатор
Іван Васильович Блонський з'явився на світ 23 червня 1950 року в селі Серафинці, що на Покутті (Городенківщина, Івано-Франківська область), у родині Василя та Марії Блонських. Його батько довгий час обіймав посаду дяка в місцевій церкві, а згодом став вчителем музики. Протягом майже 40 років він організовував народні хори в селах Городенківського району, здобувши велику повагу та вдячність від односельців і мешканців сусідніх населених пунктів. Мати Івана працювала в школі. Подружжя Блонських виховало чотирьох дітей: трьох синів та доньку, всі вони отримали вищу освіту, що стало традицією для їхнього села. Старший син Роман близько 30 років очолював Городенківську лікарню, здобувши звання кандидата медичних наук та заслуженого лікаря УРСР. Василь став інженером-будівельником і працював на Закарпатті, а Михайлина, сестра Івана, стала вчителем української мови та літератури в середній школі Городенкова.
Іван Блонський завершив навчання в Серафинецькій середній школі у 1967 році, отримавши золоту медаль. Середня освіта стала для нього важливим етапом, що заклала основи для всіх наступних досягнень у житті. Після цього молодий чоловік вступив до Чернівецького державного університету (тепер відомий як Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича), де обрав фізичний факультет. У 1972 році, після завершення університетського навчання, Іван продовжив освіту в аспірантурі Інституту фізики АН УРСР (тепер Інститут фізики НАН України). Він успішно захистив кандидатську дисертацію у 1978 році, а докторську — у 1990-му. У 1993 році йому було присвоєно звання професора, а також звання Соросівського професора. Того ж року Іван став завідувачем лабораторії фотоакустики та оптики, а з 2005 року очолив відділ фотонних процесів і керував центром колективного користування приладами "Лазерний фемтосекундний комплекс" НАН України.
Уся професійна та наукова кар'єра Івана Васильовича Блонського тісно пов'язана з Інститутом фізики, де з 1975 року він займав різні посади, включаючи молодшого та старшого наукового співробітника, провідного фахівця, а також завідувача лабораторії фотоакустики та оптики. Протягом 1994-2004 років він також виконував обов'язки заступника директора Інституту фізики НАН України.
Іван Васильович Блонський - різносторонній фізик-експериментатор. Він працював у різних наукових напрямах: фізики твердого тіла, фізики екситонів, нелінійної оптики та спектроскопії квантово-розмірних структур, фотоакустики, фізики наноструктур, прецизійної лазерної обробки функціональних матеріалів, взаємодії коротких надпотужних лазерних імпульсів із матеріалами різної природи.
Основні наукові досягнення професора Блонського можна сформулювати так (не притримуючись часового формату): вперше дослідив особливості реалізації фотоакустичного ефекту в пористому кремнії; розвинув нові діагностичні методи, що ґрунтуються на поєднанні люмінесцентної, адсорбційної та фотоакустичної спектроскопії і мікроскопії; встановив основнi механiзми, якi визначають закономiрностi екситонного поглинання свiтла у напiвпровiдниках з шаруватою структурою; виявив ефект фотогенерацiї звуку гiгантської iнтенсивностi під час iмпульсного фотозбудження наночастинок CdS, iнкорпорованих у власних пустотах цеолiтних матриць; розвинув модель, що пояснює природу спостережуваного ефекту з позицiй генерацiї "дихальних" акустичних мод в ансамблі перегрiтих термоiзольованих напiвпровiдникових наночастинок (Державна премiя України, 1994).
Шляхом поєднання методів фото-, термо- i тунельної люмiнесценцiї, вивчив комбiнований вплив квантово-розмiрного фактора i фактора структурного розупорядкування на генерацiйнi, транспортнi та рекомбiнацiйнi процеси у наноструктурах неорганiчного й органiчного походження. У наночастинках кремнiю виявив і дослiдив розмiрну залежнiсть ефективностi електронного оже-розсiювання та новi механiзми локалiзацiї електронних збуджень, властивi квантовим точкам i дротам. Для квантових точок запропонував i експериментально пiдтвердив iснування ефекту "двотактового зарядового поршня", рушiйною силою якого є електронний оже-процес (здвоєний електронний перехiд), який є причиною "самовиштовхування" носiїв заряду iз фотозбуджених кремнiєвих наночастинок з подальшою їхньою локалiзацiєю на периферiйних оксидних оболонках.
Увів у дiю унiкальний для України широкодiапазонний лазерний фемтосекундний комплекс. З його використанням на прикладi наночастинок благородних металiв дослiдив вплив фактора просторового обмеження на динамiчнi електроннi процеси. Дослiдив особливостi поширення фемтосекундних лазерних iмпульсiв у iзотропних середовищах: вiд моменту розвитку оптичної керрiвської нелiнiйностi через стадiю самофокусування, утворення плазми, фiламентацiю променя (розбиття суцiльного променя на дискретнi треки) до руйнування матерiалу з появою i поширенням ударних хвиль, що супроводжують руйнування. До речі в 2023 році Нобелівську премію з фізики отримали науковці П'єр Агостіні, Ференц Крауш та Анн Л'Юльє. Їх нагородили за експериментальні методи, які генерують аттосекундні імпульси світла для вивчення динаміки електронів у матерії. Вони показали спосіб створення надзвичайно коротких імпульсів світла, які можна використовувати для вимірювання швидких процесів, під час яких електрони рухаються або змінюють енергію, при цьому в своїх працях вони посилалися і на роботи Івана Васильовича Блонського.
Іван Васильович з величезною любов'ю та захопленням згадував своїх вчителів зі школи та викладачів університету. Пройшовши свій шлях, він сам став науковцем і педагогом. Паралельно з іншими обов'язками, він обіймав посаду професора на кафедрі загальної фізики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. За його активної участі було підготовлено три докторські та одинадцять кандидатських дисертацій. Він також очолював та активно брав участь у кількох проектах, що фінансувалися Українським науково-технологічним центром і Фондом цивільних досліджень і розвитку (CRDF). Крім того, Іван Васильович є співавтором двох монографій та автора понад сотні наукових статей.
Професор Блонський виявляв справжній організаторський хист, коли йшлося про організацію та проведення наукових конференцій, присвячених фізиці напівпровідників і фізиці функціональних матеріалів, протягом багатьох років. Завдяки його зусиллям ці заходи завжди відзначалися високим науковим стандартом, де збиралися провідні спеціалісти з різних галузей. Конференції були не лише науковими, але й культурними подіями, які включали насичену освітню програму. Обов'язковим елементом таких зібрань ставала товариська вечеря, під час якої імпровізований ведучий (Іван Васильович) ділиться з учасниками цікавими історіями про рідний край, його людей та минуле.
Була і художня частина - спів українських пісень, які так любив співати Іван Васильович. Багато сил віддавав вчений науково-організаційній діяльності: він був членом наукових рад НАН України з проблем: "Лазерна фiзика, лазернi технологiї"; "Фiзика напiвпровiдникiв", "Фiзика твердого тiла"; членом робочої групи програми НАН України "Наносистеми, наноматерiали, нанотехнологiї", входив до складу редколегiй "Українського фiзичного журналу", "Semiconductor Physics. Quantum Electronics. Optoelectronics".
Науковець отримав безліч відзнак і мав підтримку люблячої сім'ї.
Заслуги Івана Васильовича Блонського в науці оцінено відповідними нагородами державних і наукових установ. Ось лише неповний перелік деяких відзнак вченого: 2011 року він отримав звання "Заслужений діяч науки і техніки", а ще раніше 1993 та 2004 року професор Блонський став лауреатом державних премій в галузі науки і техніки; 2001 року отримав Подяку прем'єр-міністра України, а 2010 року - Почесну грамоту Президії НАН України за наукові досягнення. 2020 року Іван Васильович отримав премію імені Антоніни Прихотько за роботу "Розробка нових лазерних методик і функціональних матеріалів для фемтосекундної оптики".
Колись засновник наукової школи фізичної оптики Сергій Вавилов висловив таку думку: "Історія науки не може обмежуватися вивченням розвитку ідей - в однаковій мірі вона повинна торкатися живих людей з їхніми особливостями, талантами, залежністю від соціальних умов, країни та епохи". Отож в цьому контексті кілька штрихів про Івана Васильовича Блонського. Найперше, не можна пройти повз його привабливі людські чесноти, як-от людяність, доброзичливість, активність, почуття гумору.
Іван Васильович був глибоко віруючим, і його сім'ю часто можна було побачити в Церкві Святого Миколая. Відновлення цього храму стало справою його старшого брата Романа, який активно брав участь у цих роботах.
Наукові досягнення Івана Васильовича в значній мірі були результатом його природного таланту, високого рівня професійності та невтомної праці. Наукова діяльність була основою його існування. Однак, незважаючи на свою зайнятість, він глибоко розумів історію рідного краю, знав історію України, її культуру та політичні події, а також мав чудове знання української художньої літератури. Його завжди радо зустрічали на наших творчих заходах, присвячених вшануванню колег, святкуванню успіхів у творчості та дням народження друзів з інших фізичних інститутів, які регулярно проходили на третьому поверсі нашого інституту.
Іван Васильович разом з коханою дружиною Тамарою (понад 30 років працює вчителем історії в школі), котра завжди була його міцним тилом, маючи який він завжди рухався не оглядаючись вперед та була з ним поруч в усі його скрутні та щасливі часи. Разом з дуружиною вони прожили в шлюбі 44 роки та виховали двох люблячих синів - Романа і Олега.
Старший син Роман є доктором медичних наук, Заслуженим лікарем України та провідним науковим співробітником клініки спортивних і балетних травм Державної установи "Інститут травматології та ортопедії НАМН України". Він також займає посаду лікаря спортивної медицини та ортопеда-травматолога вищої категорії. Роман є президентом асоціації спортивної медицини України (ASMU) і спеціалізується на лікуванні травм і захворювань опорно-рухового апарату не лише у спортсменів, але й у військовослужбовців, зважаючи на сучасні виклики. Разом із дружиною Юлією, до якої Іван Васильович мав глибокі почуття, вони виховують сина Олександра – довгоочікуваного внука, якого Іван Васильович щиро любив і не міг нарадитися. Молодший син Олег був незмінним помічником батька в останні роки його життя, активно підтримуючи його наукові та творчі ініціативи.
Іван Васильович виявляв глибоку відданість своїй країні, завжди дотримуючись активної громадянської позиції. Він був видатним ученим і славним сином Покуття. У червні 2024 року його було прийнято до складу Наукового товариства імені Шевченка.
Найсильніші втрати — це ті, які пов’язані з людьми, що були тобі близькі: тими, з ким ти подолав труднощі, ділився думками, разом працював і досягав певних висот. Однією з таких людей був Іван Васильович Блонський.
"Світла і вічна пам'ять, Тобі, дорогий чоловік, батько, дідусь та друже". Від найближчих.
