Росія планує завдати ударів по українській енергетичній інфраструктурі, у тому числі по атомним електростанціям: експерт сигналізує про серйозну небезпеку.

Російська Федерація має намір відновити масштабні ракетні та дронові удари по енергетичних об'єктах України. Окрім звичних цілей, окупанти також планують атакувати інфраструктуру атомної енергетики, що створює серйозні ризики як для України, так і для міжнародної спільноти. Про ці агресивні наміри Кремля повідомив Президент України Володимир Зеленський, посилаючись на інформацію від розвідувальних служб партнерів.

"Росія має намір продовжити атаки на енергетичні об'єкти, які зараз можуть залишатися менш помітними для міжнародної спільноти через акцент на подіях на Близькому Сході. Цю інформацію підтверджують дані від наших партнерських розвідок. Щодо загрози для інфраструктури української атомної енергетики, Міністр енергетики України передав відповідні відомості МАГАТЕ та пану Віткоффу. Окрім того, Міністр оборони України повідомив про цю ситуацію своєму американському колезі," -- зазначив президент.

ТСН.ua досліджував, які ризики стоять перед енергетичними інфраструктурами України та як фахівці аналізують ймовірність російських нападів на атомні станції.

За словами Михайла Гончара, президента Центру "Стратегія ХХІ" та експерта в галузі енергетичної безпеки, загрози, які походять з боку Росії, залишаються стабільними вже протягом трьох років війни. Він зазначає, що критична інфраструктура України завжди була в числі головних цілей для Путіна.

"Критична енергетична інфраструктура України перебуває під постійною загрозою, починаючи зі знищення нашої паливної та нафтопереробної інфраструктури, з чого, власне, й розпочинав противник у лютому 2022 року. Нагадаю, що перші удари росіян були спрямовані саме по наших базах з паливом", -- зазначає Гончар.

3 квітня 2022 року стала датою першої агресії Росії проти єдиного на той момент працюючого нафтопереробного заводу в Україні — Кременчуцького, з шести існуючих.

Спочатку російські війська не атакували українські нафтопереробні заводи, адже вважали, що захоплять Київ всього за три дні. Здавалося, що все це стане їхнім, тому не було сенсу його руйнувати. Але коли реальність стала очевидною, вони перейшли до традиційних дій агресора — розпочали операції, спрямовані на ураження критично важливої енергетичної інфраструктури з метою позбавлення нас можливості доступу до енергоресурсів, особливо до пального, — зазначає Михайло Гончар.

У той час удари російських військ по нафтобазах призвели до паливної кризи в Україні, яка тривала до середини липня 2022 року. Проте нам вдалося подолати цю проблему з постачанням пального.

Отже, нещодавня атака на Кременчук не є випадковістю. На основі моїх розрахунків, це вже восьмий випадок масованого та комбінованого нападу на нафтопереробний завод з 2022 року. Ці удари мали обмежений вплив. Тому агресор час від часу проводить "перевірки" та "зачистки", знову атакуючи вже постраждалі об'єкти, — зазначає експерт у сфері енергетичної безпеки.

Агресор здійснював атаки на всі українські нафтопереробні заводи, незважаючи на те, що, наприклад, підприємства в Дрогобичі та Одесі не функціонують вже більше десяти років.

"Україна вийшла в 2022 році з паливної кризи і зараз ми маємо диверсифіковані маршрути постачання. Багато пального прибуває і використовується, що називається "з коліс". Окрім того, ми вирішили питання відкриття морського коридору, вигнавши Чорноморський флот РФ з північно-західного сектору Чорного моря, і відновили морські постачання нафтопродуктів. Тому подальші удари по наших НПЗ позбавлені сенсу, але це не означає що удари припиняться", -- додає Михайло Гончар.

Михайло Гончар зазначає, що головним напрямком російських атак стала електроенергетична інфраструктура України. Це охоплює всі аспекти, пов'язані з передачею електрики, а також енергетичну генерацію, зокрема теплові електростанції, які російські війська фактично знищили більш ніж на 80%, а також гідрогенерацію.

Російські удари по генерації та інфраструктурі Об'єднаної енергосистеми (ОЕС) почалися ще у 2022 році. 11 вересня вони здійснили ракетні атаки на Харківську ТЕЦ-5 та енергетичні об'єкти в області. Ці атаки тривали на ОЕС України з 10 жовтня і протягом осені та зими 2022-2023 років. Росіяни намагалися спровокувати колапс української енергосистеми, щоб викликати її розпад і загальний блекаут. На щастя, їм цього не вдалося, як пояснює Михайло Гончар.

Усі ці дії росіян були спрямовані на те, щоб занурити Україну в атмосферу холодної та темної зими 2022 і 2023 років. Однак їм знову не вдалося досягти цього результату.

У березні 2024 року російські війська знову активізували свої атаки, зосередившись переважно на об'єктах енергетичної інфраструктури.

"З минулого року росіяни вдалися до ударів по нашій газовій інфраструктурі. Спочатку під прицілом були системи підземних газосховищ на заході країни, а потім перейшли на газодобувний сектор, і цього року продовжили ці атаки. З усього цього можна зробити висновок -- пріоритети РФ залишаються незмінними", -- каже експерт.

Михайло Гончар зауважує, що найбільш серйозною для України була атака росіян 26 серпня 2024 року. Тоді агресор вдався до опосередкованого удару по українським АЕС, не завдаючи безпосередньо прямих ударів по енергоблоках.

"Російські війська здійснили атаки на підстанції ОЕС, розташовані неподалік атомної електростанції. Ці підстанції є ключовими для передачі електроенергії з енергоблоків у загальну мережу. Такий удар несе в собі серйозну загрозу, оскільки може спровокувати переведення реактора в аварійний режим. Це відбувається внаслідок раптового зникнення навантаження з енергоблоку. Таким чином, росіяни намагалися спровокувати ядерну катастрофу на наших енергоблоках", -- зазначає Михайло Гончар.

Він зазначає, що завдяки високій кваліфікації фахівців "Енергоатому" та "Укренерго" вдалося запобігти серйозним наслідкам цих атак.

"Проте зрозуміло, що російська сторона має намір повторити свої дії. З осені минулого року українська дипломатія активно інформувала західних союзників про загрозливий характер таких вчинків з боку Росії. Експерт наголошує на необхідності надання рішучої відповіді на ці виклики."

На жаль, партнери України сприйняли це лише до відома, але рішучих дій не було вжито. Україна ще з березня 2022 року просить західних партнерів про прикриття неба над західною частиною України, де знаходяться атомні генеруючі потужності -- Рівненська, Хмельницька, Південноукраїнська АЕС. Йдеться про додаткові засоби ППО та авіацію, щоб у випадку нанесення ударів Росією прикрити критично важливі об'єкти.

"Приблизно 56% електричної енергії, що виробляється в Україні, є атомною, що становить більше половини загального обсягу. Крім того, безпека атомних електростанцій є важливою для забезпечення стабільності в Європі. У разі ядерного інциденту, спричиненого агресивними діями Росії, наслідки можуть бути дуже серйозними," - зазначає Михайло Гончар.

Росіяни завдавали ударів не лише по підстанціях на Рівненській АЕС, а й по інших. Щодо Рівненської, то там вони мали на меті завдати фатального удару, бо саме звідти йде основний енергетичний потік на Київ та столичний регіон, який є найбільшим споживачем електроенергії в Україні.

"Ми всі добре пам'ятаємо, що було торік, коли після ударів росіян по підстанціях ОЕС, навесні і влітку під час спеки у Києві спостерігався значний дефіцит електроенергії і її подача була по графіку. Тому росіяни хочуть повторити саме це, як додатковий елемент того ракетно-дронового терору по цивільних об'єктах, що вони роблять зараз, а ще спровокувати ядерний інцидент принаймні на одному з енергоблоків АЕС. Тоді це не вдалося, але це не означає, що окупанти відмовилися від своїх намірів", -- зазначає експерт з енергетичної безпеки.

Михайло Гончар зазначає, що в ситуації, коли США швидко змінили свій статус з партнера України на незвичайного посередника, а тепер фактично стали союзником Росії, Кремль, ймовірно, вважає, що має можливість діяти значно агресивніше, ніж раніше.

Експерти вважають, що Україна має відповідати росіянам дзеркально -- бити по паливних базах, НПЗ, підстанціях, об'єктах Газпрому.

"Я вважаю стратегічним промахом з нашого боку те, що ми припинили завдавати ударів по російських НПЗ, керуючись хибними уявленнями про те, що запроваджується якесь енергетичне перемир'я і що це назавжди. Нічого подібного, якщо маєш справу з Росією, яка діє лише обманним шляхом. Тому дуже дивно, що ми так легко погодилися не завдавати ударів по російській нафтопереробній інфраструктурі, бо це саме те, що їм найбільше дошкуляло", -- розповідає Михайло Гончар.

По-перше, енергетичне перемир'я не було зафіксовано в письмовій формі, а лише проголошене усно, тому воно не має жодної юридичної сили або зобов'язуючого характеру.

"Російська сторона звинувачувала нас у знищенні сотень їхніх об'єктів – це була очевидна неправда. Водночас, не наносячи удари по великим інфраструктурним об'єктам, таким як підстанції ОЕС України, вони постійно атакували підстанції обленерго. Таким чином, їх не зупиняло навіть так зване енергетичне перемир'я," - зазначає експерт.

Михайло Гончар зазначає, що більш інтенсивні атаки на українські енергетичні інфраструктури з боку Росії були лише питанням часу.

"Росія їх поновила -- завдавши комбінованого удару по Кременчуку. А ми, на жаль, зробивши цю паузу, надали росіянам можливість спокійно виконати ремонти обладнання на ушкоджених нами НПЗ. До речі, тут теж велика різниця. Ми вражали російські НПЗ дронами, які несли по 50-100 кілограмів вибухівки, а вони завдають ударів по наших енергетичних об'єктах крилатими чи балістичними ракетами, бойова частина яких важить до півтони, а якщо взяти ракету Х-22, то майже тону. Тому тут не повинно було бути пауз", -- запевняє експерт.

За словами Михайла Гончара, атака російським "Шахедом" саркофагу над реактором Чорнобильської АЕС була своєрідним тестом і спостереженням за реакцією світу.

Удар викликав різку реакцію з боку міжнародного співтовариства та Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), яке підкреслило, що такі дії неприпустимі. В Кремлі зрозуміли, що за це їм нічого не загрожує. Проте атака на об'єкт такого значення несе серйозні ризики. Удар був проведений за допомогою дрону, а не крилатої ракети або балістичної системи, що відкриває можливість для росіян діяти ще більш безвідповідально в майбутньому. Це може бути частиною їхньої стратегії, спрямованої на створення паніки та масового психозу серед населення. На щастя, після атаки дрону не зафіксовано значних витоків радіації, але у випадку застосування іншого виду зброї ситуація могла б бути зовсім іншою, — зазначає експерт.

Згідно з висловлюваннями Михайла Гончара, заява президента про можливі удари Росії по енергетичній інфраструктурі, включаючи атомну енергетику, підкріплюється подіями серпня 2024 року, коли відбулася атака на атомну електростанцію.

В Росії чудово усвідомлюють, що українська електроенергетика значною мірою залежить від атомної енергії. Тому, по суті, вони сподіваються, що знищення атомних станцій призведе до ослаблення не лише енергетичного сектору України, а й її економіки загалом. Це може викликати дефіцит електроенергії, який не вдасться компенсувати шляхом збільшення імпорту з країн Європейського Союзу. Хоча там існує певний обсяг імпорту електрики, технічні можливості не дозволяють перевищити ліміт у 1,7 МВт. Передбачаються деякі розширення, але навіть у найближчому майбутньому ця цифра не перевищить 2,1 МВт. Таким чином, цього обсягу буде недостатньо, -- зазначає Михайло Гончар.

Саме тому, за словами фахівця, питання ядерної безпеки стоїть зараз для України дуже гостро. Адже Росія може зробити ставку саме на таку атаку.

За словами Михайла Гончара, Путін може вжити таких заходів, оскільки країна-агресор не понесла жодних наслідків за свої попередні агресивні дії. Наприклад, за захоплення Запорізької АЕС агресор не отримав жодного серйозного покарання. Хоча деякі держави запровадили мінімальні санкції проти Росатому, вони не є суттєвими для компанії. Зараз Кремль навіть розпочинає підготовку до запуску енергоблоків на захопленій станції. Додатково, новий конфлікт на Близькому Сході відволікає міжнародну увагу від ситуації в Україні. В результаті, в Кремлі можуть вважати, що вони мають можливість відновити напади на українську енергетичну інфраструктуру.

Експерт вказує на ще один фактор, що підштовхнув Росію до такої агресивної поведінки — це атаки, які відбувалися в зимовий період цього року і призвели до ушкодження кількох об'єктів української газовидобувної інфраструктури на території Полтавської та Харківської областей.

"Ці повітряні атаки призвели до тимчасової втрати приблизно 40% нашого внутрішнього видобутку газу. Газ є критично важливим не лише для промисловості і виробництва теплової електроенергії, а й для побутових потреб. Тому російські сили можуть знову вдаватися до подібних ударів, які мали місце на початку війни, націлюючись на паливну, електроенергетичну та газову інфраструктуру. Проте збільшення можливостей ударних засобів Збройних сил України, нові несподівані тактики ураження та численні вразливості російських енергомереж змушують кремлівських стратегів переживати, — зазначає Михайло Гончар."