Росіяни не переймаються вбивством "маленької істоти з чуркою".
Що конкретно засвідчила трагедія в школі під Москвою?
У підмосковному селищі Горки-2 15-річний учень дев'ятого класу на ім'я Тимофій прийшов до школи з ножем і завдав поранень кільком учням та охоронцю. На жаль, десяти років таджицький хлопчик на ім'я Кобилджон не пережив отриманих травм. Тимофій також зробив селфі біля місця, де лежав його труп.
Злочинець не приховував свого захоплення ідеями неонацизму та радикального антигуманізму. Він носив одяг з написами на кшталт No Lives Matter ("Нічиї життя не важливі"), вів телеграм-канал, де ділився інформацією про підготовку до злочинної діяльності та публікував фотографії своєї екіпіровки. На його шоломі були написи типу "Бей жидов, спасай Россию" тощо. Також він створив і розповсюдив серед однокласників 11-сторінковий маніфест під назвою "Мій гнів", у якому висловив своє неприязне ставлення до суспільства, а також поділив людей за національною та релігійною ознакою.
Наступна "краплина в океані крові"
Пропагандисти відразу ж ухопилися за трагедію в Горках-2 й почали писати, що влада, з одного боку, "перекачала" мігрантську тему, а з іншого - "занадто лояльно ставиться до правих рухів". Ті це відчувають і реагують відповідно. ДШРГ "Русич" назвала зарізану таджицьку дитину "краплею в морі". Ультраправого блогера Владислава Позднякова це "аж ніяк не хвилює", він списує вбивство юного таджика на "чергову провокацію хохлів". "Русская община" вважає, що в убивстві дитини винні "сонні агенти Заходу, які через злочин одинака-колумбайнера хочуть дестабілізувати ситуацію в Росії і повісити все на законослухняних правих патріотів". А ресурс Alex Parker Returns і поготів цинічно констатував: "Як же шкода маленьку личинку чурки на ім'я Кобилджон. Росія знову втратила видатного вченого, інженера, винахідника. Пом'янімо".
Звичайно, існує й інша точка зору. Відома пропагандистка Анастасія Кашеварова висловлює своє невдоволення: "Війна, ненависть, агресія, безвихідь, відсутність ідей... У Росії навіть не можуть визначити, в якому напрямку рухаються. Основні принципи патріотизму залишаються незрозумілими. І навіть цілі "СВО", які повинні бути досягнуті, досі не окреслені. Куди ми прямуємо? Яка мета нашого руху? Що ми прагнемо донести? Проти чого виступаємо і за що боремося?"
Насправді відповідей на ці питання немає. Ще задовго до лютого 2022 року насилля в російських навчальних закладах стало нормою. Широкого розголосу набувають лише по-справжньому обурливі випадки. Ось коротка хронологія та географія останніх із них.
Найкривавіший (на сьогодні) випадок стався 2018 року в політехнічному коледжі окупованої Керчі. Нападником був студент, унаслідок дій якого (використовував вогнепальну зброю та вибухівку) 21 особа загинула і десятки людей отримали поранення.
У 2019 році в Благовіщенську, що в Амурській області, студент коледжу будівництва та житлово-комунального господарства скоїв напад, в результаті якого загинули двоє людей, а декілька отримали поранення.
У 2021 році в казанський гімназії колишній учень убив сімох дітей і двох учителів, понад 20 осіб поранив. У Пермському державному університеті студент убив шістьох осіб (понад 40 постраждалих). А в Серпухові (Підмосков'я) в навчальному жіночому монастирі підліток убив одну людину й кількох поранив.
У 2022 році в Іжевську, що в Удмуртії, трагічний інцидент стався в школі, де колишній учень забрав життя 18 осіб, серед яких 11 дітей, і поранив понад 20. Також у селищі Вешкайм Ульяновської області в дитячому садку "Горобинка" загинули чотири людини.
Після кожного з подібних інцидентів влада традиційно оголошує про "посилення заходів безпеки в навчальних закладах", однак проблема насправді куди глибша. Регулярні трагедії, що трапляються в Росії, не виникають без причини. Вони є наслідком: систематичного насильства в школах (булінг, приниження, ієрархічні структури); авторитарних методів виховання; соціальної безвиході та, що найголовніше, - культу сили та зброї як єдиного способу самоствердження. Однак це лише поверхня. Справжнім добривом є пропаганда, яка роками поширює ідеї на кшталт "Силу поважають". Саме тому насильство в Росії вже стало чимось звичним.
Як об'єднати представників єврейської та української культур?
Важливе значення має образ "ворога", який став у путінській Росії універсальним поясненням. У жахливому теракті у "Крокусі", що стався 22 березня минулого року, й досі вперто шукають "українській слід". Нікуди не зникла й тема "бей жидов, спасай Россию". Крім звичного побутового та історичного ("смуга осілості") джерела антисемітизм у РФ має й державне підживлення.
Поєднання антиукраїнських настроїв з антисемітськими переконаннями сприяє формуванню страхів серед українців, які сприймають вигадки про "передачу земель євреям", а також навколо війни з Росією, яку трактують як частину ізраїльського плану "очищення території". Історії про нібито "84 мільярди доларів США, виділені Кнесетом для закупівлі українських чорноземів" або про "глобальний уряд, очолюваний євреями, що організував конфлікт між двома слов'янськими народами" продовжують активно поширюватися.
А якщо додати той факт, що Путін називає Президента України Володимира Зеленського "ганьбою єврейського народу", голова МЗС Лавров каже про "єврейське коріння Адольфа Гітлера", а очільник Чечні Кадиров - що "ізраїльський фашизм уже перевершує гітлерівський", - то дивуватися, чому, наприклад, дагестанські діти збиралися "різати єврейців" під час антисемітських заворушень у Махачкалі в жовтні 2023 року, не варто. Бо саме державна пропаганда і привчила їх шукати винних у своїх проблемах іззовні - серед євреїв і західних "джонів", і водночас усередині ділити "єдиний народ" на "русичей" і "кобилджонів".
А якщо додати до цього різноманітні "юнармії" та загалом культ війни і загальне знецінення життя, то випливає, що проблема навіть не стільки в "патріотизмі", скільки в тому, що агресія у РФ подається як норма, а емпатія - як слабкість. "Соловйови" не вчать говорити про страх, визнавати біль або просити допомоги, вони вчать "терпіти" та "бути мужиком". Саме тому негативні емоції подібних "тимофіїв" накопичуються - і знаходять вихід винятково через насильство.
На рівні влади подібні зв'язки, звісно, заперечуються всіма можливими способами. Після чергових випадків насильства в школах або стрілянини, усі активно займаються пошуками: а) "слідів українських чи західних впливів"; б) звинувачують комп'ютерні ігри, соціальні мережі та різні субкультури; в) перевіряють приватні охоронні фірми, які забезпечують безпеку в навчальних закладах, і вдаються до імітації активної діяльності.
Адже не можна визнавати, що саме на державному рівні сформована культура, в якій насильство в поєднанні з особистою кризою людини (й суспільства загалом) і є вибухонебезпечною сумішшю, яка підірве Росію.
І саме тому 15-річний "русич" Тимофій пише на касці "Бей жидов, спасай Россию" і йде вбивати таджиків. Бо йому і мільйонам інших щодня на найвищому рівні доводять "чиєсь життя справді не має значення". Ба більше - відкрито закликають їх іти вбивати, рекламуючи "СВО -роботу для справжніх чоловіків". Ось вони і влаштовують своє "СВО". Поки що в навчальних закладах. Потім перейдуть за їхні межі. Бо не можна на педагогічному рівні конструювати образ ворога і водночас розраховувати, що одні учні не різатимуть і не стрілятимуть інших. У путінській Росії цього досі не усвідомлюють.
