Руслан Марцінків, мер Івано-Франківська.
Мова є одним з ключових аспектів, які потрібно враховувати для забезпечення стабільності та збереження держави.
Руслана Марцінківа двічі обирали мером від партії "Свобода". Він досі є лідером цієї політичної сили, яка становить більшість у міськраді. Наступного року Руслан Марцінків відзначить десятиріччя на посаді Івано-Франківського міського голови.
Він невтомно щотижня об’їжджає місто на велосипеді, доставляє допомогу на фронт і активно підтримує різноманітні громадські ініціативи. Однією з найсвіжіших його ініціатив є впровадження "мовних інспекторів" в Івано-Франківську.
Укрінформ звернувся з питанням, чи дійсно в Івано-Франківську будуть вводити покарання за використання російської мови, а також як це тилове місто готується до складної зими та підтримує оборонні зусилля країни.
Кількість запитів на безпілотники зростає.
Вітаю, пане Руслане. Ваша пресслужба вже декілька разів відкладала нашу зустріч через похорони військових. Здається, ви не пропускаєте жодного з цих заходів від початку війни. Чи є це відображенням вашої особистої позиції?
- Так. Я буваю відсутній лише коли виїжджаю з волонтерською місією на фронт. Розумію, що вся громада не може бути на похованнях військових, тому передаю від неї співчуття рідним, стараюся сприяти коштами. Місто допомагає цим родинам, намагаємось постійно їх підтримувати. Вважаю, що пам'ять наших героїв має бути гідно вшанованою. Вже пізніше ми проводимо турніри пам'яті загиблих, встановлюємо анотаційні дошки. На жаль, за 24 дні цього місяця ми поховали у громаді 24-х воїнів. Наймолодшому - 21 рік. Це велика пожертва заради України.
- Помітно, що Алея пам'яті в середмісті Івано-Франківська потребує більшого простору. Чи є для цього рішення?
На даний момент ми працюємо над розширенням Алеї в напрямку площі Міцкевича. Питання досі викликає суперечки. Деякі сім'ї загиблих виступають за збереження Алеї в серці міста, в той час як інші пропонують розглянути альтернативні локації. Це рішення має бути прийнятним для всіх родичів загиблих, тому обговорення продовжуються. Лише цього місяця ми вже тричі зустрічалися з представниками сімей загиблих.
Мені відомо, що ви активно підтримуєте контакти з військовими та відвідуєте фронтові території. Які наразі їхні головні потреби, і яким чином громада надає їм допомогу?
- Буває так, що терміново потрібні будівельні матеріали. Але переважно просять дрони і системи РЕБ. Тепер у нас пріоритет - Покровський напрямок, туди передаємо це насамперед. За останні два тижні ми передали більше ніж 250 дронів для 72-ї бригади ЗСУ, яка обороняє Вугледар. Їм сьогодні важливо тримати перевагу в дронах перед оупантами. Звичайно, мені дивно, де ті мільйони дронів, які у вищих щаблях влади обіцяли для військових, коли забирали частину коштів ПДФО у громадах. Бо в нас кількість запитів на дрони не зменшується, а стає щоразу більше. І якщо б ці кошти залишились у громадах, ми б допомагали військовим ще більше.
Громада Івано-Франківська від початку року вже профінансувала військові потреби на суму понад 400 млн грн. До кінця року на підтримку ЗСУ скеруємо ще 200 млн.
Усі наші програми можна поділити на дві частини. Перша - закупівля дронів. Ми вже передали військовим близько восьми тисяч FPV-дронів, ще маємо придбати майже дві тисячі. Щодо РЕБів, то тут потрібні чіткі параметри. Добре, якщо бойові частини вказують, де саме їх можна купити. Друга частина - соціальні програми, вони доповнюють інші. Ми передаємо хлопцям військове спорядження на частину, але вони можуть собі докупити необхідне за 50 тис. грн, які отримують адресно від громади. Для них це - велика підтримка. Для поранених із нашої громади ми надаємо щонайменше по 30 тисяч гривень допомоги. Коли я був у Запоріжжі, заїжджав у тамтешній госпіталь, то воїни зізнавались, що меддопомогу вони отримують, але потрібні кошти на дослідження, МРТ тощо. У лікарнях Івано-Франківська ми контролюємо, щоб для військових це було безкоштовно, а в інших випадках можемо лише допомогти.
Отже, ця разова підтримка є більш необхідною для військових з Івано-Франківська, які проходять лікування в інших населених пунктах?
Так, ми справді усвідомили цю потребу. Один із наших співробітників фінансового управління отримав серйозні поранення і проходив лікування в Запоріжжі. Багато інших бійців з 102-ї бригади також отримують медичну допомогу там, і їм дуже потрібна ця підтримка.
МИ ПРИПИНИЛИ КОНКУРС НА СТВОРЕННЯ ЦЕНТРУ, ОДНАК НЕ ЗБИРАЄМОСЯ ВІДКАЗУВАТИСЯ ВІД РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ПРОГРАМ.
Останнім часом ви призупинили конкурс на зведення реабілітаційного центру поблизу міського озера. Це свідчить про вашу підтримку створення Парку Ветеранів на цій території, про що вже існує електронна петиція, яка потребує певної кількості голосів для реалізації.
- Там - майже гектар землі, що належить громаді й має бути зеленою зоною. Утім, у місті гостро стоїть питання будівництва реабілітаційного центру. У нашій центральній міській лікарні (ЦМКЛ) щоденно проходять реабілітацію близько 40 бійців, а потребують її майже 400. Тобто потреба реабілітації зросла майже у 10 разів.
Багато людей вважають, що реабілітаційний центр – це просто затишний комплекс на природі, де військовослужбовці можуть відпочивати. Проте насправді це медичний заклад, і найефективніша реабілітація відбувається під наглядом спеціалістів, а це, як правило, поруч з лікарнями. Бійці потрапляють туди не лише з фізичними ушкодженнями, але й з потребою в психологічній підтримці та лікуванні хронічних хвороб. Наприклад, при лікуванні поранення військового необхідно враховувати можливу контузію, а також стан серця чи печінки. Тому створення такого центру є нагальним питанням не на майбутнє, а вже сьогодні. Ми запустили реабілітаційне відділення в ЦМКЛ, і в нас є команда лікарів, яка знає, як працювати в цьому напрямку. Наразі нам бракує лише приміщення, тому ми активно його шукаємо. Також ми плануємо вдосконалити процес протезування, щоб зробити його більш ефективним у наших медичних закладах.
Чому ми вирішили оголосити інвестиційний конкурс? Це найефективніший спосіб досягти нашої мети та чітко спрогнозувати терміни будівництва реабілітаційного центру. Раніше ми згадували про можливість виділення частини території біля озера для комерційних цілей, але в той же час ми впевнено плануємо отримати реабілітаційний центр "під ключ" протягом року, і, що важливо, у безпосередній близькості до лікарні. Проблема полягає в пошуку фінансування, адже ніхто не може передбачити, як складеться бюджет наступного року. Однак у Івано-Франківську це призвело до конфлікту між учасниками бойових дій. Тому ми вирішили призупинити конкурс. Проте місто не відмовляється від ідеї створення реабілітаційного центру і продовжить шукати інші шляхи для його швидкого відкриття.
