Саміт НАТО в Гаазі: які виклики та можливості чекають на Україну – думки американських та європейських аналітиків.
У центрі уваги Альянсу -- внутрішні питання, зокрема нові зобов'язання щодо оборонних витрат. Аби уникнути загострень, у НАТО вважають за краще оминати дискусії, які можуть підірвати крихку єдність союзників.
Як нинішні дискусії в НАТО можуть вплинути на Україну? Яку стратегію слід обрати офіційним представникам Києва? Центр "Нова Європа" звернувся до провідних фахівців, щоб дізнатися, які перспективи відкриває саміт НАТО в Гаазі для України, навіть незважаючи на помірковані очікування.
Ключові висновки:
Основною темою саміту стане підвищення витрат на оборону до 5% від ВВП для всіх держав-учасниць НАТО. Це збільшення є критично важливим для формування надійних і дієвих оборонних можливостей у майбутніх конфліктах. Для України це може стати передумовою отримання тривалої військової підтримки та чітким сигналом для Росії про стримування.
Багато експертів не вважають, що в Гаазі слід очікувати значних досягнень: країни-союзники по НАТО прагнутимуть уникнути ескалації конфлікту з президентом США Дональдом Трампом. Цей підхід, зокрема, не передбачає розгляду питання про можливе членство України в НАТО.
Враховуючи малу ймовірність великих досягнень, Україні та її основним союзникам слід зосередитися на непомітних, проте результативних дипломатичних успіхах. Серед таких досягнень можна виділити посилення участі США та створення стабільних механізмів військової підтримки на тривалий термін.
Оскільки питання членства України в НАТО залишається невизначеним, країна має розглянути альтернативні варіанти для отримання тимчасових гарантій безпеки, можливо, через двосторонні угоди. Для досягнення цієї мети можна розглянути такі напрямки: поступова інтеграція до Об'єднаних Експедиційних Сил, що складаються з багатонаціональних зусиль країн Балтії, Північної Європи, Нідерландів та Великої Британії для швидкого реагування та проведення експедиційних операцій; зміцнення двосторонньої співпраці; а також розвиток оборонної промисловості України.
Україна повинна сприйматися не як благаючий кандидат на вступ до НАТО, а як стратегічно важливий елемент європейської безпеки в умовах російської агресії. Щоб підсилити цю позицію, міжнародні партнери повинні вкласти ресурси в розвиток українського оборонного сектору. Це, в свою чергу, може допомогти Україні стати "арсеналом демократії" у регіоні.
Саміт НАТО в Гаазі навряд чи матиме значний стратегічний вплив. Європейські країни та Канада продовжують залишатися під впливом американських політичних коливань, що викликані президентом Дональдом Трампом та його лозунгом "Зробимо Америку знову великою". Їхня основна мета полягає в тому, щоб уникнути ситуації, коли Сполучені Штати повністю покладуть відповідальність за свою безпеку на інших. Однак ймовірність досягнення успіху в цьому питанні є досить низькою.
Моя порада для України полягає в тому, щоб діяти в двох ключових напрямках. По-перше, важливо скористатися самітом НАТО для активного тиску на союзників з метою отримання більшої та швидшої фінансової і військової підтримки, особливо для захисту від можливого літнього наступу Москви та її намірів розширити контроль над українськими територіями. По-друге, варто обережно, але активно вести переговори з найближчими європейськими партнерами щодо стратегічного плану дій.
Україна має шукати шляхи здобуття надійних гарантій безпеки, якщо двері до НАТО залишаються зачиненими, а розгортання європейських сил стримування переноситься на невизначений термін через відмову російського режиму вести переговори про будь-яке змістовне перемир'я. Поступова інтеграція в Об'єднані експедиційні сили (Joint Expeditionary Forces) може стати одним із таких шляхів. Можливо, існують й інші "чорні ходи" до НАТО. У підсумку, Україна стала новим стратегічним центром тяжіння в Європі. До неї більше не слід ставитися як до прохача членства в НАТО, а як до ключового активу у захисті Європи від російської агресії.
Очікування від цьогорічного саміту НАТО в Гаазі є досить скромними. Якщо союзники зможуть переконати президента Трампа, що готові виділяти 5% від своїх ВВП на оборонні витрати, це стане ясним сигналом, що Альянс прагне розвивати потужний потенціал стримування в найближчі роки. Це також важливий сигнал для України, оскільки частина цих коштів, безсумнівно, буде витрачена на виробництво озброєння та боєприпасів для Збройних сил України в рамках різних національних і європейських фінансових програм. Щодо перспективи членства України в НАТО, було б доцільно, щоб союзники утрималися від коментарів. Вірогідність досягнення консенсусу стосовно формулювань торішнього або нового комюніке виглядає малоймовірною. Цього року краще утриматися від активних дій.
Україна та НАТО можуть надіслати Росії ясний сигнал про своє бачення мирного врегулювання, підтримуючи ініціативу адміністрації США щодо припинення вогню за певних умов. Це включає в себе те, що Україна повинна мати повну свободу у захисті своєї території, зокрема у питаннях постачання зброї та проведення навчань з партнерами. Підтримка президента Трампа щодо такої декларації стане значною дипломатичною перемогою як для України, так і для Європи в цілому.
Гаазький саміт НАТО пройде в стислі терміни з чітко визначеним планом дій, щоб зменшити ймовірність розбіжностей, які може внести Дональд Трамп під час зустрічі лідерів, як це було на попередніх самітах Альянсу.
Основний акцент буде радше на нових цілях щодо оборонних витрат -- 5% від ВВП -- а не на Україні. Але європейські союзники залишаються відданими Україні. Вони намагатимуться продемонструвати безперервну підтримку та, можливо, анонсують нові пакети допомоги в рамках саміту. Генсек НАТО Марк Рютте попередив, що Росія може почати наступ на країни НАТО до 2030 року, і закликав Європу прискорити розбудову військових можливостей для протидії російській загрозі.
Підвищення обсягу інвестицій у європейську оборону приносить Україні позитивні наслідки з двох основних причин.
По-перше, укріплення оборонних можливостей Європи підвищить ефективність стримування.
По-друге, деякі з нових витрат можуть бути спрямовані на надання військової допомоги Україні.
Отже, оптимальним вкладенням у забезпечення безпеки Європи на сьогодні є розширення військової підтримки Україні та інвестиції в її оборонну промисловість.
Вільна і незалежна Україна, незалежно від її статусу в НАТО, є критично важливою для забезпечення безпеки, свободи та добробуту як Альянсу, так і трансатлантичної спільноти. Сьогодні всім відомо, що консенсус щодо вступу України до НАТО відсутній, а процес розширення ЄС може зайняти тривалий час. Тим не менш, існує безліч заходів, які можуть укріпити позиції України в європейській та трансатлантичній спільнотах. Члени НАТО можуть скористатися різними інструментами для цього.
По-перше, Україна має потенціал стати справжнім арсеналом демократії, не лише для власних потреб, а й для Європи та інших міжнародних партнерів. Інвестування в потужний і стійкий оборонний сектор України, разом із вражаючими інноваціями та продуктивністю, які вже були продемонстровані, повинно бути в числі пріоритетів. Зокрема, розвиток промислової бази України має стати основним напрямком.
По-друге, країни НАТО на двосторонньому рівні можуть координувати та розвивати спільні та доповнювальні можливості, що посилить протиповітряну та протиракетну оборону.
По-третє, НАТО та її члени можуть сприяти розбудові регіональної інфраструктури, зокрема енергетичної та цифрової, яка не лише інтегрує Україну в європейську економіку, а й забезпечить сильнішу логістичну систему для безпеки східного флангу НАТО.
Саміт НАТО в Гаазі не обіцяє значних досягнень для України. Основна увага Альянсу буде зосереджена на витратах на оборону та зміцненні внутрішньої єдності. Однак це не виключає можливості, що Україна може отримати важливу підтримку під час заходу.
Головною метою України залишається прагнення до вступу в НАТО, але цей процес відтерміновано до того часу, поки в Сполучених Штатах не з'явиться лідер, який визнає членство України в Альянсі як критично важливий крок для зупинки війни та встановлення тривалого миру. В умовах затяжної війни, що призводить до виснаження ресурсів, Україні вкрай необхідні можливості та засоби для захисту від агресії з боку Росії.
Очікується, що нові цілі щодо оборонних витрат будуть узгоджені в найближчому майбутньому, що дозволить НАТО отримати надійні та довгострокові фінансові ресурси для підготовки до можливих конфліктів. Якщо військова допомога Україні буде зарахована як офіційний внесок у нову мету НАТО, це надасть Києву тривалу підтримку, яка забезпечить доступ до військових ресурсів, логістики та інтеграції в оборонні структури. Здається, що ця деталь може мати суттєвий вплив на майбутнє України, вбудувавши її у загальну архітектуру НАТО. Це також дозволить зменшити вразливість України до політичних коливань і ситуативних рішень, які можуть зашкодити її здатності захищатися. Хоча саміт не принесе явних тріумфів, він може стати основою для "тихого" успіху.
Попри стримані очікування, саміт НАТО у Гаазі надає критично важливу можливість Україні -- не лише знайти підтримку, але й переосмислити наратив. Занадто довго дискурс формувався навколо питання: "Що НАТО може дати Україні?". Настав час сфокусуватися на тому, що Україна може запропонувати НАТО.
Досвід, здобутий на фронті, стратегічне географічне положення та стійкість у протистоянні російській агресії суттєво перетворили Україну на опору європейської безпеки. Збройні сили України випробували натівські стандарти оперативної сумісності в умовах реальної війни, надаючи безцінну інформацію про технології безпілотників, гібридні війни та стійкість цивільного населення. Україна, замість того, щоб залишатися пасивним учасником, довела, що вже активно сприяє основній місії Альянсу — захисту демократії та стримуванню військової агресії.
Тож саміт має слугувати не лише як платформа для підтвердження довгострокової політичної підтримки, але й сигналом про зміну мислення. НАТО має вийти за рамки риторичних запевнень і визнати, що Україна є не просто споживачем безпеки -- вона є її постачальником. Поширення цього наративу в Альянсі не лише посилить можливості стримування, але й зміцнить довіру до НАТО в питанні відстоювання власних цінностей. Тому шлях України до членства є не поступкою, а стратегічною необхідністю.
