Які переваги отримає грузинське керівництво від визнання з боку Трампа?

Конфлікт, що стався 28 лютого в Овальному кабінеті, став для грузинської влади шансом на вихід із міжнародної ізоляції.

Або ж, принаймні, можливістю виправдати свої попередні висловлювання та нарешті налагодити спілкування з новим урядом США.

Про те, як партія влади "Грузинська мрія" пробила чергове дно у спробі домогтися прихильності Трампа і навіщо їй це, читайте в статті засновника Грузинсько-Українського центру Амірана Хевцуріані (Тбілісі) і редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Усі надії на Трампа: як влада Грузії шукає схвалення від президента США. Далі - стислий її виклад.

Перші заяви офіційного Тбілісі пролунали вже наступного дня після зустрічі Дональда Трампа і Володимира Зеленського.

"Учора ще раз було проведено межу між силами, які хочуть миру і яких турбує доля українців, і тими, хто хоче воювати до останнього українця. Також стало очевидно, що "партія глобальної війни" і "Deep state" так легко не відмовляться від війни. Бажаю президенту Трампу стійкості та мужності в цій складній боротьбі", - заявив прем'єр-міністр Грузії Іраклій Кобахідзе.

Мер Тбілісі Каха Каладзе, що знаходиться під санкціями з боку України, висловив думку про те, що на зустрічі Трамп ще раз ясно визначив, хто є прихильником війни, а хто виступає за мир.

Чому "Грузинській мрії" було потрібно виступити з такою різкою антипозицією до Трампа?

Відповідь проста: режим, остаточно відкинутий Європою, вкрай потребує визнання з боку американської адміністрації. Або хоча б в одному повідомленні в соцмережах будь-кого з команди Трампа, головне - щоб "Грузинська мрія" була згадана в позитивному контексті.

Будь-який такий жест нинішня грузинська влада змогла б подати своєму електорату як міжнародне визнання і "трансатлантичну" перемогу.

Визнання з Вашингтона є важливим для "Грузинської мрії", адже це допоможе розв'язати питання протестів.

Протести в Грузії тривають безперервно вже близько ста днів і не проявляють ознак затихання.

"Грузинська мрія" планує подолати протести, впроваджуючи новий набір антидемократичних законодавчих ініціатив.

Однак, відсутність будь-яких заяв від Трампа є одним із небагатьох факторів, які не дозволяють "Грузинській мрії" перейти до більш жорстких репресій.

Пройшло вже півтора місяця, а позиція Вашингтона стосовно Грузії залишилася незмінною.

І на це є свої підстави. Варто лише згадати, наприклад, моменти з візиту прем'єр-міністра Кобахідзе до Тегерана минулого року, коли він був присутній на похороні іранського президента. Грузинський лідер опинився поруч із вже покійними керівниками ХАМАС і "Хезболли", слухаючи, як іранські парламентарі вигукували: "Смерть США, смерть Ізраїлю".

Однак, незважаючи на всі ці труднощі, команда "Мрії" не втратила віри в те, що зможе привернути хоч трохи уваги Дональда Трампа.

Ось чому уряд Грузії продовжує уважно слідкувати за суперечкою між Дональдом Трампом і Володимиром Зеленським, а також за ширшими подіями, що відбуваються на Заході.

Очікуючи, коли нарешті президент США похвалить не лише Путіна, а й його грузинських друзів.